Рішення

від 26.10.2018 по справі 917/836/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 Справа № 917/836/18

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

при секретарі Отюговій О. І.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Белаз - Сервіс", вул. Гавань Шмідта, 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87515

до Виробничо-комерційного підприємства "Магнолія", адреса реєстрації: вул. Лиманна, 65, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, фактична адреса: вул. Строни, 11А, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про стягнення 112 920,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток - Белаз - Сервіс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Виробничо-комерційного підприємства "Магнолія" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №11/07-1від 11.07.2017 в сумі 137 920,37 грн., з яких 75 000,00 грн. основна заборгованість, 23 000,00 грн. штраф, 10 820,34 грн. пеня, 4 100,00 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою від 13.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.08.2018. Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

01.08.2018 та 15.08.2018 підготовчі засідання було відкладено.

Ухвалою від 16.08.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Белаз - Сервіс" (вих. №15/08-03 від 15.08.2018) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 917/836/18 задоволено.

Ухвалою від 05.09.2018 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вих. №04/09-1 від 04.09.2018), закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 04.10.2018.

Від позивача надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду у засіданні 05.09.2018.

24.09.2018 через канцелярію до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного документу на підтвердження часткової оплати відповідачем боргу, а саме 5 000,00 грн. (вхід. № 8864).

Відповідач в судове засідання 04.10.2018 не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2018 повідомив суд про часткову оплату відповідачем боргу в сумі 5 000,00 грн. та виклав зміст та підстави позовних вимог.

Головуючий дослідив матеріали справи 917/836/18 у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено на 26.10.2018.

Відповідач явку уповноваженого представника в жодне судове засідання не забезпечив, ухвала суду від 04.10.2018, що направлялась на фактичну та юридичну адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою відділення пошти - "за закінченням терміну зберігання".

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

В судовому засіданні 26.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив, що 11 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток - Белаз - Сервіс" (позивач, Позикодавець) та Виробничо-комерційним підприємством "Магнолія" (відповідач, Позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги №11/07-1 (Договір).

При цьому сторони узгодили:

- Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору);

- поворотна фінансова допомога надасться у національній валюті України в сумі 100 000,00 грн., без податку на додану вартість (п. 2.1 Договору).

- за цим Договором проценти за наданий поворотної фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2 Договору);

- Позикодавець перераховує суму поворотної фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника (п. 3.1 Договору);

- днем надання поворотної фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника (п. 3.2 Договору);

- кошти, перераховані під Позикодавця як поворотна фінансова допомога, повертаються Позичальником у строк до 30 березня 2018 року рівними частинами починаючи з вересня 2017 р. (п. 4.1 Договору);

- Позичальник мас право повернути поворотну фінансову допомогу достроково (п. 4.2 Договору);

- днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми такої допомоги (її частини) на поточний рахунок Позикодавця (п. 4.4 Договору);

- при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 23 % від неповерненої суми позики (п. 5.1 Договору);

- при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 5.1 Договору, сплачує проценти в розмірі 23% річних від неповернутої суми коштів за весь строк прострочення (п. 5.2 Договору);

- у випадку, передбаченому п. 5.2. цього Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення (п. 5.2.1 Договору).

Позикодавець свої зобов'язання за Договором виконав, надав поворотну фінансову допомогу Позичальнику 12 липня 2017 року шляхом перерахування на поточний рахунок останнього грошових коштів у розмірі 100 000,00 гривень, що підтверджується випискою банку від 12.07.2017 (а.с. 19).

Відтак, відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути позивачу надану йому фінансову допомогу протягом 7 місяців рівними платежами, тобто: у вересні 2017 року - 14 285,71 грн.; у жовтні 2017 року-14 285,71 грн.; у листопаді 2017 року - 14 285,71 грн.; у грудні 2017 року - 14 285,71 грн.; у січні 2018 року - 14 285,71 грн.; у лютому 2018 року - 14 285,71 грн.; у березні 2018 року - 14 285,74 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача листи (№ 09/10-3 від 09.10.2017 р. та № 31/10-3 від 31.10.2017) з проханням погасити заборгованість.

Своїми листами № 11/11 від 04.11.2017 (вхідний № 341 від 08.11.2017), № 11/01-4 (вхідний № 15 від 11.01.2018) та № 27/04 (вхідний № 154 від 30.03.2018) ВКП "Магнолія" повідомило ТОВ "Восток - Белаз - Сервіс" про наявні тимчасові фінансові труднощі, прохало відтермінувати строк повернення заборгованості та зобов'язалося почати повертати борг з січня-лютого 2018 року.

Також, позивачем у травні 2018 року на адресу відповідача було направлено претензію (вих. № 04/05-1 від 04.05.2018) з вимогою сплати заборгованості та штрафних санкцій. Претензія була отримана відповідачем 08.05.2018, однак сума заборгованості на рахунок позивача не перерахована, відповідь на претензію не отримана.

Так, станом на час подання позову до суду відповідачем не було здійснення жодного платежу в рахунок повернення отриманої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження 24.07.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача 25 000,00 грн., в зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення вимог, яка прийнята судом до розгляду.

24.09.2018 позивачем додано до матеріалів справи виписку по рахунку на підтвердження часткової оплати відповідачем боргу, а саме 5 000,00 грн. (вхід. № 8864).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми фінансової допомоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 70 000 грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог). В частині заборгованості в сумі 5 000,00 грн., суд вважає за доцільне закрити провадження у справі, на підставі п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання зобов'язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 23 % від неповерненої суми позики.

Так, за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позивачем нараховано до стягнення 23 000,00 грн. штрафу.

За приписами ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 5.1 Договору, сплачує проценти в розмірі 23% річних від неповернутої суми коштів за весь строк прострочення (п. 5.2 Договору); У випадку, передбаченому п. 5.2. цього Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення (п. 5.2.1 Договору).

На підставі вищевикладеного позивачем за порушення умов договору заявлено до стягнення з відповідача 10 820,34 грн. 23% річних та 4 100,00 грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу, 23% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідачем не спростовано наведене вище.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати по справі згідно статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 129, п. 2 частини 1 статті 231, статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Магнолія" (адреса реєстрації: вул. Лиманна, 65, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, фактична адреса: вул. Строни, 11А, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код 30621434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Белаз - Сервіс" (вул. Гавань Шмідта, 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код 34512332) 70 000,00 грн. основної заборгованості, 23 000,00 грн. штрафу, 10 820,34 грн. 23 % річних, 4 100,00 грн. інфляційних втрат та 2 068,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 5 000,00 грн.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 01.11.2018.

Суддя М.М. Кульбако