Рішення

від 30.10.2018 по справі 910/10686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.10.2018Справа №  910/10686/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу    № 910/10686/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТМОБІКОМ" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Київська, 16-А)    до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 6-А) про стягнення 118038,39 грн. Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТМОБІКОМ" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (далі – відповідач) про стягнення  заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 1/01-17 від 25.01.2017 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТМОБІКОМ"  без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду письмової заяви із доданням до неї позовної заяви, яка б відповідала положенням статті 162 ГПК України з обґрунтуванням позовних вимог, детальним розрахунком та відповідністю прохальної частини позовної заяви обставинам, викладеним в самій позовній заяві. 22.08.2018 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2018, якою останній усунув недоліки, зазначені у даній ухвалі, зокрема і вірно виклав щодо суми стягнення прохальну частину позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10686/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 30.09.2018. Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/10686/18, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/10686/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 6-А.      Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштового повернення № 0103047357032, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/10686/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "закінчення терміну зберігання". Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 10/10686/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 25.01.2017 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 1/01-17 (далі за текстом – договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1., є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яке є невід'ємною частиною договору. Найменування товару: дошка хвойних порід необрізана, 50 мм товщина, довжина 4, 5 м, 1 сорт (п. 1.2. договору). Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому – передачі товару обома сторонами договору (п. 4.2. договору). Згідно з п. 5.1., 5.2. договору ціна постачальника 2   380 грн за одиницю (з урахуванням доставки), і вказана у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 783   022, 64 грн з урахуванням ПДВ 20 % 130   503, 78 грн та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі. Відповідно до п. 6.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. В п. 9.2. договору сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Термін дії договору – з моменту його підписання повного його виконання (п. 15.1. договору). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар обумовлений договір, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 2 від 09.02.2017 на загальну суму 47600, 16 грн та № 3 від 27.02.2017 на загальну суму 73780,25 грн. Окрім видаткових накладних, факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ № 6 від 08.02.2017 та довіреністю на отримання ТМЦ № 8 від 24.02.2017, які були надані представником відповідача позивачу при отриманні відповідачем товару. Відповідачем його зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк обумовлений договором виконані не були. Після отримання відповідачем претензії позивача № 1 від 02.08.2017 відповідачем було сплачено 10000, 00 грн на погашення заборгованості за видатковою накладною № 3 та після отримання претензії № 2 від 13.10.2017 – 20000, 00 грн на погашення заборгованості за видатковою накладною № 2. На день подання позовної заяви, як стверджує позивач, залишилась непогашеною наступна заборгованість: 1) за видатковою накладною № 2 – 27 600, 16 грн; 2) за видатковою накладною № 3 – 63780, 25 грн. Доказів повної сплати відповідачем заборгованості за поставлений за договором товар матеріали справи не містять. Предметом позову є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 91   380, 41 грн основної заборгованості, 7   676, 45 грн пені за загальний період прострочення з 11.03.2017 по 29.09.2017, 3   932, 92 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 11.03.2017 по 07.08.2018, 15   050, 61 грн інфляційних втрат за період прострочення з 11.03.2017 по 07.08.2018. Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 121   380,41 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 6.2. договору був зобов'язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання  товару, тобто оплата за видатковою накладною № 2 мала бути здійснена до 10.03.2017 включно, а оплата за видатковою накладною № 3 мала бути здійснена до 28.03.2017 включно. Враховуючи, що відповідачем поставлений товар  був оплачений частково на суму 30   000, 00 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 91380, 41 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 91   380, 41 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 91   380, 41 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 91   380, 41 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В п. 9.2 договору сторонами було погоджено сплату покупцем пені у випадку порушення строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 6.2 договору, оплата поставленого товару здійснена вчасно не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений позивачем, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України,  з 11.03.2017 по 29.09.2017 в розмірі 7   676, 45 грн. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 9.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.   Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., про які просить позивач, то суд  відмовляє у стягненні даної суми з відповідача з огляду на те, що статтею 126 ГПК України підлягають  відшкодуванню витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, у разі підтвердження їх понесення стороною. Позивачем у справі не надано  жодних доказів як понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., так і доказів того, що така допомога надавалась особою, яка має статус адвоката відповідно до норм закону. З огляду на наведене, суд відмовляє у відшкодуванні витрат у розмірі 10500,00 грн. за рахунок відповідача у справі. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                              В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТМОБІКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" про стягнення  118   038, 39 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 6-А; ідентифікаційний код 39875125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТМОБІКОМ" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Київська, 16-А; ідентифікаційний код 39689878) 91 380 (дев'яносто одну тисячу триста вісімдесят) грн 41 коп. основної заборгованості, 7 676 (сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 45 коп. пені, 3   932 (три тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн 92 коп. 3% річних,  15 050 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят) грн 61 коп. інфляційних втрат та 1 770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн 59 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 02.11.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко