Рішення

від 29.10.2018 по справі 904/3893/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3893/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт", м. Дніпро

про стягнення основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, пені у розмірі 30 698,70 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №3 від 02.01.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №21/09/2018 від 20.09.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 34073,74 грн., з яких: 28 073,05 грн. основного боргу, 631,74 грн. 3 % річних, 1443,05 грн. інфляційних втрат, 3925,90 грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору №040086 від 20.07.2017 про постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2018.

В судовому засіданні 12.09.2018 розгляд справи відкладений на 11.10.2018.

03.10.2018 від відповідача до суду надійшли наступні документи:

- відзив на позов;

- клопотання про розстрочення суми основного боргу на шість місяців рівними частками.

- заява про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 залишено заяву відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 відкладено розгляд справи на 29.10.2018.

26.10.2018 від позивача до суду надійшли наступні документи:

- відповідь на відзив;

- заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 30 698,70 грн., з яких: 25 073,05 грн. основного боргу, 630,06 грн. 3 % річних, 1443,05 грн. інфляційних втрат, 3552,54 грн. пені.

29.10.2018 в судове засіданні з'явилися представники сторін, які підтримали обрані правові позиції.

В судовому засіданні 29.10.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.07.2017 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (телопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (споживач) укладений Договір про постачання теплової енергії (далі - Договір), за умов п.1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених цим Договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в період з 01.10.2017 по 30.04.2018 надав відповідачу послуги теплопостачання на загальну суму 41 575,15 грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач неналежним чином здійснював оплату отриманих від позивача послуг теплопостачання, внаслідок чого у нього утворився борг у розмірі 28 073,05 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині внесення плати за послуги теплопостачання позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 14.11.2017 по 23.08.2018 у розмірі 3925,90 грн.;

- 3 % річних за загальний період прострочення з 13.09.2017 по 23.08.2018 у розмірі 631,74 грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 13.09.2017 по 23.08.2018 у розмірі у розмірі 1443,05 грн.

В свою чергу, відповідач надав відзив на позов , в якому позовні вимоги визнає частково, оскільки ним була сплачена заборгованість по договору № 0400886 про постачання теплової енергії від 20.07.2017 на загальну суму 3 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 167 від 08.08.2018 на суму 2 000,00 грн. та № 190 від 12.09.2018 на суму 1 000,00 грн.

Також, відповідач посилається, на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 01.10.2018, по договору № 040086 про постачання теплової енергії від 20.07.2017, за яким станом на 01.10.2018 заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 073,05 грн.

Тобто, відповідач зауважує, що із зазначених вище платіжних доручень та акту звірки вбачається, що відповідач поступово сплачує заборгованість та не відмовляється від виконання своїх обов'язків по договору.

Разом з цим, відповідач не визнає також суму 3 % річних, інфляційних витрат та нарахованої пені, оскільки позивачем при її нарахуванні було порушено норму ст. 232 ГК України. Також, відповідач стверджує, що у розрахунках позивача не вірно зазначена сума основного боргу, а саме станом на 23.08.2018, сума боргу складала 26073,05 грн., тому розрахунки відсотків, інфляційних збитків та пені розраховувалися не коректно.

З урахуванням викладено відповідач просить суд, позов задовольнити частково в сумі основного боргу 125 073,05 грн.

Крім цього, відповідачем подано до суду клопотання про розстрочення основного боргу на шість місяців рівними частками.

Не погоджуючись з відзивом на позов, позивач надав до суду відповідь на відзив в якій заперечує проти доводів викладених у відзиві на позов з наступних підстав.

Позивач зазначає, що на поточний час дійсно заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 073,05 грн., підтвердженням чого є довідка № 46 від 26.10.2018, надана начальником відділу реалізації та збору платежів.

Відповідно до зазначеної вище довідки, 08.08.2018 р. відповідачем було сплачено 2 000,00 грн. Крім того, після відкриття провадження у даній справі, 12.09.2018 р. відповідач сплатив ще 1 000,00 грн.

Стосовно нарахування пені позивач вказує, що згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб після отримання рахунку Теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 чиста місяця наступного за розрахунковим.

Крім того, п. 8.4.3. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Так, за загальним правилом, при нарахуванні пені необхідно в обов'язковому порядку застосовувати припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі- постанова), зазначеним вище приписом ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ст. 258 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та Інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох відсотків річних від прострочення суми, так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права кредитора та Інтересу шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови).

Крім того, до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та стягнення сум процентів застосовується загальна позовна давність (п.3.4. та п.4.3. зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов 'язань").

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі вищевказаного, а також у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою при розрахунку 3 % річних у листопаді 2017 р. та неврахуванні шестимісячного періоду часу, за який нараховується пеня відповідно до ст. 232 ГК України, позивачем було здійснено новий розрахунок позовних вимог з врахуванням зазначених вище оплат відповідачем, в тому числі, новий розрахунок інфляційних збитків, 3 % річних та пені з урахуванням періоду часу, за який нараховується пеня і який не перевищує шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до зазначеного вище розрахунку станом на теперішній час, борг відповідача перед позивачем за надані у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 послуги з теплопостачання становить:

- основний борг - 25 073, 05 грн.;

- 3% річних - 630,06 грн.;

- інфляційні втрати - 1 443,05грн.;

- пеня - 3 552,54 грн.;

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд, стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 30 698,70 грн., з яких: 25 073,05 грн. основного боргу, 630,06 грн. 3 % річних, 1443,05 грн. інфляційних втрат, 3552,54 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Так, між сторонами укладено Договір №040086 від 20.07.2017 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Пунктом п.1.1. Договору визначено, що теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, облік споживання теплової енергії по ТОВ "Сімейна клініка "Медексперт" здійснюється за адресою: 49168, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (Г. ОСОБА_3), б. 12г.

Згідно умов Договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термін, які передбачено Договором.

Відповідно до своїх обов'язків, за вищевказаним Договором, позивачем в продовж опалювального сезону 2017-2018 років, надавалися послуги з теплопостачання об'єктів відповідача, але належної оплати від відповідача, в повному обсязі, не надходило.

Факт отримання відповідачем теплової енергії на загальну суму 41 575,15 грн., підтверджений актами прийому-передачі теплової енергії, а саме:

- акт №040086 від 30.04.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 1262,88 грн. (а.с. 53);

- акт №040086 від 31.03.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 5990,87 грн. (а.с. 54);

- акт №040086 від 28.02.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 4843,22 грн. (а.с. 55);

- акт №040086 від 31.01.2018 прийому-передачі теплової енергії на суму 5140,18 грн. (а.с. 56);

- акт №040086 від 31.12.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 4440,52 грн. (а.с. 57);

- акт №40086 від 30.11.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 4228,49 грн. (а.с. 58);

- акт №040086 від 31.10.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 273,61 грн. (а.с. 59);

- акт №040086 від 31.08.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 15 395,38 грн. (а.с. 60).

Відповідно до п. 7.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії по формі Додатку 4. отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживача або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі десяти днів з дня отримання . Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи.

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до пункту 7.4. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунком. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Так, з вищевказаного вбачається, що розрахунок строку порушеного зобов'язання розраховується впродовж п'яти діб з дня отримання рахунку та актів прийому-передачі, а саме, згідно долучених до матеріалів справи реєстрів отримання рахунків та актів виконаних робіт споживачами теплової енергії (а.с. 61-68):

за серпень 2017 - 13.09.2017 (рахунок отримано відповідачем: 07.09.2017);

за жовтень 2017 - 14.11.2017 (рахунок отримано відповідачем: 08.11.2017);

за листопад 2017 - 19.12.2017 (рахунок отримано відповідачем: 07.09.2017);

за грудень 2017 - 16.01.2018 (рахунок отримано відповідачем: 10.01.2018);

за січень 2018 - 13.02.2018 (рахунок отримано відповідачем: 07.02.2018);

за лютий 2018 - 13.03.2018 (рахунок отримано відповідачем: 05.03.2018);

за березень 2018 - 17.04.2018 (рахунок отримано відповідачем: 10.04.2018);

за квітень 2018 - 22.05.2018 (рахунок отримано відповідачем: 14.05.2018);

З огляду на положення пункту 7.4 Договору строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав.

Доказів оплати послуг в сумі 25 073,05 грн. відповідач не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 073,05 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 Договору визначено, що споживач несе відповідальність у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нрараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

На підставі підпункту 8.4.3 пункту 8.4. Договору позивачем нараховано відповідачу до сплати: пеню в розмірі 3552,54 грн. (за період з 14.11.2017 по 23.08.2018).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу до сплати: 3 % річних в розмірі 630,06 грн. (за період з 13.09.2018 по 23.08.2018) та інфляційних втрат в розмірі 1443,05 грн. (за період з 13.09.2018 по 23.08.2018).

Розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що зроблений правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3552,54 грн., 3 % річних у розмірі 630,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1443,05 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором;

- належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Таким чином, доводи викладені відповідачем у відзиві на позов спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В обґрунтування клопотання про розстрочення суми основного боргу на шість місяців рівними частками, відповідач посилається на те, що він частково визнав позовні вимоги, оскільки відповідачем була сплачена частина основного боргу після подання позовної заяви до суду. А також відповідач зазначає, що знаходиться в складному становищі, у зв'язку з чим на його думку є необхідність в розстроченні стягнення основної суми боргу.

Позивач заперечував проти клопотання відповідача.

Статтею 239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення суми основного боргу на шість місяців рівними частками, господарський суд вважає його не підлягаючим задоволенню, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, ускладнюючих виконання рішення та стосовно скрутного фінансового становища. Беручи до уваги інтереси обох сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання відповідача про розстрочення суми основного боргу на шість місяців рівними частками, слід відмовити.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241, 252, п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (49168, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (ОСОБА_3), будинок 12 Г, приміщення 68; код ЄДРПОУ 39944539) про стягнення суми основного боргу у розмірі 25 073,05 грн., 3 % річних у розмірі 630,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 1443,05 грн. та пені у розмірі 3552,54 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог - задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (49168, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (ОСОБА_3), будинок 12 Г, приміщення 68; код ЄДРПОУ 39944539) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148) суму основного боргу у розмірі 25 073,05 грн. (двадцять п'ять тисяч сімдесят три грн. 05 коп.) 3 % річних у розмірі 630,06 грн. (шістсот тридцять грн. 06 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1443,05 грн. (одна тисяча чотириста сорок три грн. 05 коп.), пені у розмірі 3552,54 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві грн. 54 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп).

У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення суми основного боргу на шість місяців рівними частками - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (49168, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (ОСОБА_3), будинок 12 Г, приміщення 68; код ЄДРПОУ 39944539).

Повний текст рішення складено 05.11.2018.

Суддя ОСОБА_4