Рішення

від 25.10.2018 по справі 904/2837/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2837/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека", смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про відшкодування шкоди в сумі 1 055 000 грн. 00 коп. у порядку регресу

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №221217-14/1 від 22.12.2017, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 20.03.2017, представник; ОСОБА_3, ордер від 12.07.2018, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Арсенал Страхування" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" збитки в порядку регресу в розмірі 1 055 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним сплачено страхову суму потерпілому внаслідок ДТП власнику автомобіля НОМЕР_1 за ОСОБА_4 його зверненням. Згідно судового рішення винним у ДТП визнано співробітника відповідача ОСОБА_5, який знаходячись на добовому чергуванні на території автостоянки ПАТ "Мотор банк", перебуваючи на посаді охоронця ТОВ "Левіт-Безпека", користуючись своїм службовим положенням з метою отримання транспортного засобу для пересування, заволодів автомобілем НОМЕР_2 та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи зазначеним автомобілем, скоїв зіткнення автомобіля з бетонною огорожею.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.07.2018.

17.07.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від 17.07.2018, в якому відповідач зазначає, що викладені в позовній заяві обставини є такими, що не у повному обсязі відповідають дійсності. Так, відповідач вважає, що ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП не знаходився при виконанні своїх службових обов'язків, як стверджує позивач, оскільки, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, самовільно залишив своє робоче місце. Крім того, доказів передавання спірного транспортного засобу під охорону відповідача позивачем не надано. За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_4. Але відповідно до умов договору на надання послуг охорони від 17.12.2015 № 18/Б-16, укладеного між ТОВ Левіт-Безпека та ПАТ Мотор-Банк , відповідач взяв на себе зобов'язання з організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, прийнятого під охорону, на об'єкті замовника за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42. Зобов'язань відповідача щодо охорони будь-якого приватного майна на території банку вказаний договір не передбачає. За вказаних обставин вважає, що відсутні підстави для покладення матеріальної відповідальності за пошкодження вказаного транспортного засобу на ТОВ Левіт-Безпека . Просив суд відмовити в задоволені позову.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Рудь І.А. судове засідання, призначене на 19.07.2018 не відбулося, про що сторін повідомлено листом від 19.07.2018.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 31.07.2018р. підготовче засідання призначено на 16.08.2018.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.09.2018, у зв'язку із неявкою представника позивача та необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів.

04.09.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_5 у момент ДТП знаходився не при виконанні своїх трудових обов'язків та на те, що майно не було передано належним чином під його охорону, є помилковими та такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав. Перебування ОСОБА_5 на посаді охоронця ТОВ Левіт-Безпека та його знаходження на добовому чергуванні та території автостоянки, яка розташована на території ПАТ Мотор банк , в момент незаконного заволодіння автомобілем НОМЕР_3, а також факт вчинення ним злочину встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 по справі 336/6330/16-к, який вступив у законну силу, а отже зазначені факти не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи. Відповідно до умов договору на надання послуг (п. 2.1.) ТОВ Левіт-Безпека приймає на себе виконання обов'язків щодо організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, прийнятого під охорону, на об'єкті Замовника - ПАТ Мотор-Банк , що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторбудівників, 42. Отже, відповідач прийняв на себе зобов'язання по охороні майна, яке зберігалося на об'єкті замовника, в тому числі в гаражі на автостоянці у м. Запоріжжі на пр. Моторобудівників, 42. Крім того, згідно письмових пояснень власника пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4, наданих позивачем до матеріалів справи, ключі від гаражу, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42 на території ПАТ Мотор банк , та ключі від автомобіля НОМЕР_3, він передав охоронцю відповідача; вказані ключі були поміщені у окреме приміщення, де окрім ключів від авто, що були передані на зберігання ТОВ Левіт - Безпека , ще зберігалася зброя, а доступ до цієї кімнати мали охоронці відповідача, які, відповідно до умов договору про надання послуг охорони, повинні були забезпечити цілісність об'єкта охорони та недоторканість майна, що на ньому зберігається (п. 3.1.8 договору про надання охоронних послуг). Однак, порушуючи взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, ТОВ Левіт - Безпека не забезпечило збереження майна та матеріальних цінностей, що знаходилися на об'єкті охорони. Оскільки співробітники ТОВ Левіт - Безпека прийняли ключі від автомобіля НОМЕР_3, автомобіль зберігався у боксі на території автостоянки ПАТ Мотор-Банк , що охоронявся ТОВ Левіт - Безпека , а зазначені ключі зберігалися у окремій кімнаті зі зброєю, до якої охоронці ТОВ Левіт Безпека мали доступ, вважає, що твердження відповідача щодо недоведеності факту передачі даного автомобіля під охорону ТОВ Левіт - Безпека є такими, що не відповідають дійсності.

13.09.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що у даному випадку ключовим питанням є не встановлення факту знаходження ОСОБА_5 при виконанні службових обов'язків, а те, чи була спірна шкода заподіяна виконанням його безпосередніх трудових обов'язків. Стверджує, що відповідач не брав на себе зобов'язань по охороні автомобіля НОМЕР_3 та вказане майно передано під охорону із порушення порядку, передбаченого договором на надання послуг охорони від 17.12.2015 № 18/Б-16, укладеного між ТОВ Левіт-Безпека та ПАТ Мотор-Банк , у зв'язку із чим відповідач не має відповідати за збитки, заподіяні такому майну. Вважає, що саме власника автомобіля НОМЕР_3 порушив Правила дорожнього руху, не вживши всіх заходів, щоб не допустити проникнення до автомобіля або незаконного заволодіння ним (п. 15.12), залишивши спеціальний пристрій для заводу автомобіля в його салоні. Зазначає, що позивачем не доведено належними доказами, що відповідач повинен бути відповідальним за особисту поведінку його співробітника. Просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.09.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 11.10.2018.

У судовому засіданні 11.10.2018 оголошено перерву до 25.10.2018.

У судовому засіданні 25.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

У порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1999/15-Т/Зп112, відповідно до умов якого ПрАТ Страхова компанія Арсенал Страхування взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_4, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Умовами цього договору сторони передбачили страхову суму у розмірі 1 500 000,00 грн.

23.05.2016 о 04.00 год. на вул. Гагаріна м. Запоріжжя, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу марки BMW 750 І , д/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2016 по справі № 334/3288/16-п ОСОБА_5В визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 по справі № 336/6330/16-к ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 по справі № 336/6330/16-к встановлено, що 23.05.2016 приблизно о 02.40 годині ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на посаді охоронця ТОВ Левіт-Безпека , охороняючи ПАТ Мотор банк , знаходячись у добовому чергуванні на території автостоянки, яка розташована на території ПАТ Мотор банк , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи таємно, проти волі власника ОСОБА_4, з метою отримання транспортного засобу для пересування, не маючи законних підстав та відповідних документів на право керування автомобілем НОМЕР_6, 2011 року випуску, використовуючи штатний ключ від замку запалювання автомобіля НОМЕР_6, відкрив водійські двері та незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом. ОСОБА_5 запустив двигун та рухаючись на вищевказаному автомобілі, перемістивши його на вул. Гагаріна в м. Запоріжжі за напрямком руху у бік вул. Правди в м. Запоріжжі, не впоравшись з керуванням, скоїв зіткнення із бетонною огорожею, неподалік буд. 6 по вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, внаслідок чого пошкодив вищевказаний автомобіль.

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки BMW 750 І , д/н НОМЕР_5 спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий значний матеріальний збиток.

За умовами договору страхування наземного транспорту № 1999/15-Т/Зп112 від 16.12.2015, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_4, є страховим випадком, у зв'язку із чим страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с. 45).

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ № 08/06 від 09.06.2016 (а.с. 25-32), проведеного судовим експертом ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_7, пошкодженого у наслідок ДТП, становить 1 231 740 грн. 43 коп.

23.01.2017 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" Арсенал Страхування" за результатами розгляду документів за договором страхування № 1999/15-Т/Зп112 від 16.12.2015 складено страховий акт №1999/15-Т/Зп112 -1 від 29.06.2016 (т. 1 а.с. 14), відповідно до якого: вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу деталей складає 1 055 000 грн. 00 коп.

Таким чином, на підставі Висновку № 08/06 від 09.06.2016, умов договору страхування наземного транспорту № 1999/15-Т/ЗП112 від 16.12.2015, розрахунку суми страхового відшкодування від 08.06.2016 (т. 1 а.с.15), страхового акту №1999/15-Т/Зп112 -1 від 29.06.2016 страховик виплатив потерпілій особі - ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 1 055 000 грн. 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 24239 від 30.06.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 58);

- № 24347 від 01.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 59);

- № 24489 від 02.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 60);

- № 24833 від 04.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 61);

- № 25176 від 05.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 62);

- № 25368 від 06.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 63);

- № 403 від 07.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 64);

- № 25626 від 08.07.2016 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 12 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 65), понісши при цьому матеріальні збитки.

У подальшому ПрАТ СК Арсенал Страхування звернулося до ТОВ Левіт-Безпека з претензією (т. 1 а.с. 54) про досудове врегулювання спору, в якій просив сплатити грошові кошти у розмірі 1 055 000 грн. 00 коп.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу листа № 11 від 12.09.2016 (т. 1 а.с. 55), в якому зазначив, що ОСОБА_5 у момент ДТП знаходився не при виконанні своїх службових обов'язків, а уживши спиртних напоїв самовільно покинув робоче місце в робочий час, що є прогулом. Запропонував пред'явити зворотну вимогу саме ОСОБА_5

Позивач не погодився із викладеними у відповіді на претензію причинами відмови відповідача у відшкодування збитків у порядку регресу, що і стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Статтею 990 Цивільного кодексу України, що кореспондується з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За нормами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах (ч. 3 ст. 1187 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За нормами ст.. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами ч. ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, судом враховано, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017р. по справі № 336/6330/16-к встановлено, що 23.05.2016 року приблизно о 02.40 годині ОСОБА_5, який знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на посаді охоронця ТОВ Левіт-Безпека , охороняючи ПАТ Мотор банк , знаходячись у добовому чергуванні на території автостоянки, яка розташована на території ПАТ Мотор банк , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи таємно, проти волі власника ОСОБА_4, з метою отримання транспортного засобу для пересування, не маючи законних підстав та відповідних документів на право керування автомобілем BMW 750I , д\н АР 4000 СМ, 2011 року випуску, використовуючи штатний ключ від замку запалювання автомобіля BMW 750I , д\н АР 4000 СМ, відкрив водійські двері та незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом. ОСОБА_5 запустив двигун та рухаючись на вищевказаному автомобілі, перемістивши його на вул. Гагаріна в м. Запоріжжі за напрямком руху у бік вул. Правди в м. Запоріжжі, проте не впоравшись з керуванням, скоїв зіткнення із бетонною огорожею, неподалік буд. 6 по вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, внаслідок чого пошкодив вищевказаний автомобіль.

Вказаним вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Також в матеріалах справи міститься пояснювальна записка ОСОБА_5 (а.с. 48), з якої вбачається, що останній заступив на зміну 22.05.2016.

Тобто з викладеного вбачається, що ОСОБА_5 на момент коли сталася спірна дорожньо-транспортна пригода перебував у добовому чергуванні на посаді охоронця ТОВ Левіт-Безпека .

Відповідно до п. 24 постановами Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 по справі № 336/6330/16-к встановлено, що охоронники автомобілем заволоділи близько 02.40год., в той час коли ДТП сталася близько 04.00 год. Таким чином шкоду було заподіяно близько години з моменту відсутності на робочому місці, а отже зазначена відсутність на робочому місті не являється прогулом.

Наведені обставини спростовують твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП не знаходився при виконанні своїх службових обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зазначена шкода, завдана ОСОБА_4 шляхом пошкодження автомобіля НОМЕР_4, спричинена працівником підприємства відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодування такої шкоди покладається саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека", відповідно до приписів ст.1172 Цивільного кодексу України

Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Оскільки позивач відшкодував власнику автомобіля НОМЕР_3 вартість спричиненої співробітником відповідача шкоди, що підтверджується матеріалами справи, у нього виникло право регресної вимоги до відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо задоволення заявленої позивачем регресної вимоги, чим порушив вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку регресу в розмірі 1 055 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Так, твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП не знаходився при виконанні своїх службових обов'язків, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Проте, у поданих до суду 13.09.2018 запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідач змінює свою правову позицію та зазначає, що у даному випадку ключовим питанням є не встановлення факту знаходження ОСОБА_5 при виконанні службових обов'язків під час скоєння ДТП, а те, чи була спірна шкода заподіяна діями ОСОБА_5, безпосередньо передбаченими його трудовими обов'язками.

З цього приводу господарський суд зазначає, що очевидним є факт, встановлений, зокрема, у згаданому вище вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 по справі № 336/6330/16-к, що ОСОБА_5, перебуваючи на добовому чергуванні, скористався своїм службовим становищем, яке надавало можливість доступу до переданого під охорону відповідачу автомобіля НОМЕР_3, незаконно заволодів ним та у подальшому пошкодив, скоївши зіткнення із бетонною огорожею. Тобто, очевидним є причинно-наслідковий зв'язок між службовими обов'язками співробітника відповідача та завданою його діями шкодою.

Стосовно посилань відповідача на те, що автомобіль НОМЕР_3 не передавався відповідачу під охорону, господарський суд зазначає, що умовами договору на надання послуг охорони від 17.12.2015 № 18/Б-16, укладеного між ТОВ Левіт-Безпека та ПАТ Мотор-Банк , не передбачено складання конкретного переліку речей, які передаються під охорону, а лише визначено у п. 2.1 договору, що відповідач повинен забезпечити охорону майна, прийнятого під охорону на об'єкті замовника за адресою м. Запоріжжя, пр. Моторобудивників , 42 та організувати й забезпечити контрольно-пропускний режим на вказаному об'єкті, а також забезпечити нагляд за прилеглою до об'єкта територією з метою безперешкодного проїзду чи стоянки транспорту замовника. Тобто, охороні підлягали всі об'єкти, що знаходились на вказаній території. При цьому, посилання відповідача на п. 3.2.4 договору не підтверджено останнім належними доказами та не надано до суду журнал Приймання та здачі матеріальних цінностей під охорону із відповідним записом за 22.05.2016-23.05.2016.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 27, код ЄДРПОУ 37232602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) 1 055 000 грн. 00 коп. (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч грн.. 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 15 825 грн. 00 коп. (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 05.11.2018