Рішення

від 30.10.2018 по справі 908/1968/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/88/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 Справа № 908/1968/18

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда» про стягнення суми 17739,88 грн., з яких: сума 14621,70 грн. основного боргу, сума 1496,78 грн. пені, сума 1231,00 грн. втрати від інфляції та сума 390,40 грн. 3% річних. Також, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн. а також суму поштових витрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007р. № 101581 в частині оплати відпущеної теплової енергії за період: жовтень 2016 р. - березень 2017 р., листопад 2017 р. - квітень 2018 р. та ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Законом України «Про теплопостачання» , Правилами користування тепловою енергією та умовами ОСОБА_2.

28.09.2018 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області наведену вище позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1968/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/88/18. Судове засідання призначено на 30.10.2018 р.

Зокрема, вказаною ухвалою судом визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з'явився. Заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву в строк встановлений ухвалою по справі № 908/1968/18 до суду не надав (надіслав), поважності причин ненадання відзиву у встановлений строк суду не повідомив.

З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом, в т.ч. на адресу відповідача (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В - місцезнаходження юридичних осіб, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого за безкоштовним запитом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, рекомендованою кореспонденцією надіслана копія ухвали господарського суду від 01.10.2018 р. про відкриття провадження у справі.

Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про його вручення свідчить про його отримання відповідачем - 06.10.2018 р.

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1968/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 252 ГПК України визначено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, за змістом ч. 2 та ч. 8 вказаної статті, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Присутній у судовому засіданні 30.10.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 30.10.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2007р. між позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір № 101581 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності із п. 2.1 ОСОБА_2, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води за наявності можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. ОСОБА_2 визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 ОСОБА_2 облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного або розрахунковим способом.

Згідно із положеннями п. 6.1. ОСОБА_2, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до ОСОБА_2) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. ОСОБА_2).

Пунктом 6.3. ОСОБА_2 визначено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Відповідно до п. 6.4. ОСОБА_2, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно із п. 6.7 ОСОБА_2, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Умовами п. 6.6.1. ОСОБА_2 передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання.

Пунктом 6.6.2. ОСОБА_2 передбачено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного ОСОБА_1 приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно із п. 10.1 ОСОБА_2, цей договір набуває чинності з 01.02.2007 рр. і діє до 01.02.2008 року.

Пунктом 10.4 ОСОБА_2 закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору, доказів розірвання ОСОБА_2, учасниками судового процесу до суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період жовтень 2016 р. - березень 2017 р., листопад 2017 р. - квітень 2018 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14621,70грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії до ОСОБА_2 (а.с. 52-62).

На оплату відпущеної теплової енергії за вказаний період, відповідачу виставлені Рахунки на оплату (а.с. 40-51).

Надсилання рахунків на оплату та актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, підтверджується Реєстрами відправлень, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 64-74).

Проте, в строки, передбачені ОСОБА_2, відповідач оплату теплової енергії не здійснив.

На адресу відповідача позивачем направлялась Претензія (вих. № 1683/09 від 03.08.2018 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість за ОСОБА_2.

Проте, погашення заборгованості, відповідач не здійснив.

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда» про стягнення суми 17739,88 грн., з яких: сума 14621,70 грн. основного боргу, сума 1496,78 грн. пені, сума 1231,00 грн. втрати від інфляції та сума 390,40 грн. 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007р. № 101581, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.1. ОСОБА_2, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку по вул. Північне шосе, 3-В у м.Запоріжжя та мас єдину систему опалення з житловим будинком, що підтверджується Розрахунком фактичного теплонадходження від системи опалення офісного приміщення по вул. Північне шосе, 3-В 2011 року.

Нарахування за теплову енергію та гаряче водопостачання відповідачу здійснювалися згідно зазначеного Розрахунку фактичного тепло надходження та Додатку № 1 до ОСОБА_2.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя.

Судом встановлено, що на кожному з актів приймання-передачі теплової енергії (за спірний період) зазначено, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни акт вважається погодженим.

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії були надіслані позивачем відповідачу.

Відповідач примірники оформлених належним чином актів Теплопостачальній організації своєчасно не повернув, письмових заперечень про підписання актів в установлені ОСОБА_2 терміни не надав.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2016 р. - березень 2017 р., листопад 2017 р. - квітень 2018 р., відповідно до умов п. 6.6.2 ОСОБА_2 та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений п. 6.4. ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 14621,70 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 14621,70 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем в порядку визначеному чинним ГПК України.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту в період жовтень 2016 р. - березень 2017 р., листопад 2017 р. - квітень 2018р. теплову енергію за договором від 01.02.2007р. № 101581 не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем ОСОБА_2 та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14621,70 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та ОСОБА_2, і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вимоги чинного законодавства господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 390,40 грн. (за загальний період з 20.11.2016 р. по 01.08.2018 р., окремо по кожному акту) та втрат від інфляції в сумі 1231,00 грн. (за загальний період грудень 2016 р. - червень 2018 р., окремо по кожному акту) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.8 ОСОБА_2, згідно з яким в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього ОСОБА_2, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за ОСОБА_2 послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1496,78 грн. (за загальний період з 20.03.2017 р. по 01.08.2018 р., окремо по кожному акту).

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд констатує обґрунтованість правового характеру вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн. покладаються на відповідача.

Крім того, у відповідності до ст. 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем поштові витрати в сумі 26,76 грн.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Згідно наданого позивачем фіскального чеку від 28.09.2018 р., вартість здійснено позивачем поштового відправлення (копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача), складає суму 26,76 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн. та понесені позивачем поштові витрати в сумі 26,76 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 30594631) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) суму 14621 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 70 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 30594631) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) - суму 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 78 коп. пені, суму 390 (триста дев'яносто) грн. 40 коп. 3% річних, суму 1231 (одна тисяча двісті тридцять одна) грн. 00 коп. втрат від інфляції, суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору та суму 26 (двадцять шість) грн. 76 коп. поштових витрат.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 05 листопада 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко