Рішення

від 09.10.2018 по справі 915/1230/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Справа № 915/1230/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - ордер серія ЖТ №36567 від 04.01.2018;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ЮС»

(10002, м.Житомир, м-н Путятинський, 2, офіс 711),

до відповідача: Seifert Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia

(ul. Kosztowska, 21, 41-409, Myslowice, Polska)

(02030, ОСОБА_3, м.Мисловіце, вул.Коштовська, 21),

про: стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 7320,00 євро, що за курсом НБУ станом на 02.10.2017 складає 229691,15 грн.,-

в с т а н о в и в:

20.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ЮС» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих.№744 від 08.11.2017, в якій просить стягнути з Seifert Polska Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia заборгованість за договором №21/10 від 18.01.2016 з організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом у розмірі 7320,00 євро, що за курсом НБУ, станом на 02.10.2017, складає 229691,15 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі договору №21/10 від 18.01.2016 сторонами було погоджено заявки на перевезення №346019691 від 11.05.2017, №346020406 від 16.05.2017, №346014268 від 03.04.2017, №346022376 від 30.05.2017. Згідно умов замовлень на перевезення позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу з місця завантаження: ОСОБА_3, м.Кутно, вул.Інтермодальна, 3, ОСОБА_4з.о.о. - вантажоотримувачу ТОВ Полімер-ПАК за адресою: Україна, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 287.

Вказані перевезення відбулись відповідно до вимог замовника та умов спірного договору, доказом чого є CMR-накладні б/н від 12.05.2017, №0053191 від 14.06.2017, №0052056 від 22.05.2017, №PLK-VR-2017-003 від 04.04.2017, №PP-KM-2017-003 від 01.06.2017. Окрім того у графі 24 CMR-накладних містяться відмітки вантажоотримувачів про отримання вантажів без жодних зауважень до перевезення.

Відповідач всупереч умовам спірного договору та приписам чинного законодавства не здійснив плату за надані послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7320,00 євро, яка станом на дату подання позову не сплачена відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2017 порушено провадження у справі №915/1230/17, розгляд справи призначено на 19.06.2018 об 11:00 (резервну дату судового засідання призначено на 07.08.2018 об 11:00), зобов'язано позивача в термін до 23.12.2017 надати до суду належним чином (нотаріально) посвідчений переклад на англійську мову документів для їх подальшого направлення відповідачеві.

Враховуючи необхідність звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу ОСОБА_3, суд ухвалою від 23.11.2017 зупинив провадження у справі №915/1230/17 до дати проведення судового засідання - 19.06.2018 (до резервної дати судового засідання - 07.08.2018).

Відповідач у відзиві на позов (т.1 а.с.98-100, 173-174) та поясненнях (т.1 а.с.179-182, 188-190) позовні вимоги не визнає та вказує, що відповідно до ст.33 параграфу 2 Угоди між Урядом ОСОБА_3 та України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, Київ, від 24.05.1993, яка застосовується в даному випадку, на всі претензії, що грунтуються на договорі, розповсюджується юрисдикція суду за місцем реєстрації відповідача. Крім того відповідач зазначає, що сторонами в замовленнях на доставку №346024427 та №346024429 було погоджено інше місце розгляду, а саме: суд у Катовіце, Польща, тому справа повина бути повернута до суду першої інстанції у ОСОБА_3. Тому в будь-якому випадку суд у ОСОБА_3 є компетентним, а суд в Україні не може розглядати даний спір, у зв'язку з чим відповідач просить позовні вимогі відхилити.

До того ж, відповідач у відзиві зазначає, що 16.06.2017 за замовленнями на доставку №346024427 та №3460244297 трансортні засоби, найняті позивачем, прийняли для перевезення вантаж загальною вагою 44968 кг гранул LLDPE318BJ 148, вартістю 51964 євро, а потім залишили місце завантаження у невідомому напрямку та не досягли свого місця призначення. Тому вказаний вантаж вважається викраденим та відповідальність за нього покладається на позивача. Відповідач 27.07.2017 звернувся до позивача з претензією, а потім виставив платіжну вимгу про відшкодування позивачем вартості втраченого ним вантажу в розмірі 51964 євро, яка позивачем не виконана.

У відповіді на відзив (т.1 а.с.175-177) позивач зазначає, що оскільки сторони погодили арбітражне застереження в тексті основного договору передбачивши місце розгляду спорів відмінне від місцезнаходження відповідача, а місцем розвантаженням вантажу є м.Вознесенськ Миколаївської області, то даний спір є підвідомчим та підсудним Господарському суду Миколаївської області. Щодо посилань відповідача на погодження в замовленнях на доставку №346024427 та №3460244297 іншого місця розгляду спору (суд у Катовіце, Польща), позивач зазначає, що вказані замовлення не стосуються предмету цього спору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2018 поновлено провадження у справі №915/1230/17.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки, станом на 15.12.2018, по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, розгляд даної справи продовжувався зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2018, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та подання позивачем у судовому засіданні нових доказів у справі, підготовче засідання відкладено на 05.09.2018 об 11:00.

Ухвалою суду від 05.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду 09.10.2018 об 11:00.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідачем у відзиві висловлені заперечення проти позову.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

У судовому засіданні 09.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ЮС» (виконавець) та Seifert Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (замовник) було укладено договір №21/10 (далі - Договір) (а.с.14-18) відповідно до п.1.1 якого в період дії цього договору на його умовах замовник доручає заявками, а виконавець приймає та здійснює за винагороду в інтересах замовника та за його рахунок замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів здійснюється у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року), законодавчих норм України та факс-заявок.

Згідно п.9.1 Договору, він набирає сили з моменту його підписання та діє на протязі року з подальшою пролонгацією на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідоме іншу сторону про своє бажання розторгнути договір.

Відповідно до п.2.1 Договору замовник направляє виконавцю до початку відвантаження факс-заявку (або заявку по електроній пошті) на перевезення вантажів з зазначенням: місця (адреси) завантаження та митного оформлення, місця (адреси) митного очищення та розвантаження; дати та часу подачі автомобіля під завантаження; найменування та масу вантажу; вартість перевезення та умови оплати; особливі умови перевезення.

За умовами Договору сторонами було погоджено заявки на перевезення вантажу (т.1 а.с.19-47):

- №346014268 від 03.04.2017, ціна фрахту - 1400,00 Євро, місце відвантаження - м.Вознесенськ Миколаївської обл. Україна;

- №346019691 від 11.05.2017, ціна фрахту - 1200,00 Євро, місце відвантаження - м.Вознесенськ Миколаївської обл. Україна;

- №346020406 від 16.05.2017, ціна фрахту - 1650,00 Євро, місце відвантаження - м.Прилуки Чернігівської обл. Україна;

- №346022376 від 30.05.2017, ціна фрахту - 1400,00 Євро, місце відвантаження - м.Вознесенськ Миколаївської обл. Україна;

- №346024221 від 12.06.2017, ціна фрахту - 1670,00 Євро, місце відвантаження - м.Прилуки Чернігівської обл. Україна.

Пунктом 9.5 Договору сторони погодили, що вантаж важається доставленим при наявності печатки інспектора митниці в СМR-накладній та ТІR-Карнете або печатки отримувача в СМR-накладній.

Позивач здійснив перевезення за вказаними заявками відповідача, що підтверджується СМR-накладними (т.1 а.с.53-57), в яких містяться відмітки вантажоотримувачів про отримання вантажів без жодних зауважень до перевезення, відповідно:

- №PLK-VR-2017-003 від 04.04.2017 за заявкою №346014268 від 03.04.2017;

- б/н від 12.05.2017 за заявкою №346019691 від 11.05.2017;

- №0052056 від 22.05.2017 за заявкою №346020406 від 16.05.2017;

- №PP-KM-2017-003 від 01.06.2017 за заявкою №346022376 від 30.05.2017;

- №0059191 від 14.06.2017 за заявкою №346024221 від 12.06.2017.

Відповідно до п.3.7 Договору виконавець зобов'язувався своєчасно направляти замовнику рахунок на виконане перевезення та оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоотримувача.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що оплата за перевезення здійснюється замовником платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок, вказаний у виставленому виконавцем рахунку на умовах, вказаних в заявці, але не пізніше 30 днів після отримання оригіналів докментів.

На виконання умов Договору позивачем направлялись на юридичну адресу відповідача оригінали CMR-накладних та рахунки (т.1 а.с.58-62), які отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення (т.1 а.с.63-67), а саме:

- оригінал CMR-накладної №PLK-VR-2017-003 від 04.04.2017 та рахунок від 11.04.2017 на суму 1400,00 Євро були направлені відповідачу та отримані ним 29.05.2017, тобто термін виконання зобов'язання відповідача по оплаті настав 28.06.2017;

- оригінал CMR-накладної б/н від 12.05.2017 та рахунок від 16.05.2017 на суму 1200,00 Євро були направлені відповідачу та отримані ним 01.06.2017, тобто термін виконання зобов'язання відповідача по оплаті настав 03.07.2017;

- оригінал CMR-накладної №0052056 від 22.05.2017 та рахунок від 26.05.2017 на суму 1650,00 Євро були направлені відповідачу та отримані ним 30.06.2017, тобто термін виконання зобов'язання відповідача по оплаті настав 31.07.2017;

- оригінал CMR-накладної №PP-KM-2017-003 від 01.06.2017 та рахунок від 06.06.2017 на суму 1400,00 Євро були направлені відповідачу та отримані ним 14.06.2017, тобто термін виконання зобов'язання відповідача по оплаті настав 14.07.2017;

- оригінал CMR-накладної №0059191 від 14.06.2017 та рахунок від 20.06.2017 на суму 1670,00 Євро були направлені відповідачу та отримані ним 25.07.2017, тобто термін виконання зобов'язання відповідача по оплаті настав 26.08.2017.

18.07.2017 та 26.07.2018 позивачем направлялись відповідачу листи, відповідно №454 та №465 (т.1 а.с.69, 70) з нагадуванням про настання сроків оплати та необхідності виконання грошового зобов'язання за Договором, які залишились без задоволення.

В порушення умов Договору, заборгованість за послуги з перевезення автомобільним транспортом вантажів в сумі 7320,00 Євро (1400,00 + 1200,00 + 1650,00 + 1400,00 +1670,00), що за курсом Національного Банку України станом на 02.10.2017 складає 229691,15 грн, відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

1. Згідно ч.6 ст.315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст.365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

Згідно ст.366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.5 Закону України Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п.1) ч.1 ст.76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України Про міжнародне приватне право .

Відповідно до ст.38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно пунктів 1, 2 статті 33 Договору між Україною і ОСОБА_3 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах підписаного 24.05.1993 та ратифікованого Постановою Верховної Ради України №3941-XII від 04.02.1994, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству (п.1). У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача (п.2).

В той же час, пункт 3 статті 33 Договору між Україною і ОСОБА_3 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах передбачає, що компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин .

Сторони в пункті 8.1 спірного Договору визначили, що у випадку виникнення спору сторони будуть прагнути до їх врегулювання шляхом переговорів чи обміну листами. Якщо врегулювання не буде досягнуто вказаним способом, спори підлягають розгляду, відповідно до чинного законодавства України і положень ст.31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, в Господарському суді за місцем відправлення чи отримання вантажу .

Відповідно до положень статті 31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів учиненої в м.Женеві 19.05.1956 (із змінами внесеними протоколом від 05.07.1978), до якої Україна приєдналася Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів №57-V від 01.08.2006, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: a) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки , і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно умов спірних замовлень (заявок) на перевезення позивач зобов'язувався організувати та організував перевезення вантажів з місця завантаження у ОСОБА_3 до України в м.Вознесенськ Миколаївської області (за трьома заявками) та м.Прилуки Чернігівської області (за двома заявками). Тобто, місцем доставки вантажу визначена Україна.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.1). Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів .

З огляду на те, що місцем розвантаження вантажу є територія держави України, з них за трьома заявками місцем достави вантажу є м.Вознесенськ Миколаївської області, то відповідно до положень ст.31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та ч.ч.1, 5 ст. 29 ГПК України спір між сторонами є підвідомчим та підсудним Господарському суду Миколаївської області.

2. Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другій стороні (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві).

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедитування, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 5 ст.306 Господарського кодексу України зазначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законом чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.1 ст.316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем, як виконавцем за спірним договором були надані відповідачу послуги, проте будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі оплатив надані послуги, останній у порушення приписів статтей 73, 74 ГПК України суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача на втрату вантажу загальною вагою 44968 кг гранул LLDPE318BJ 148, вартістю 51964 євро, яке доставлялось транспортними засобами найнятими позивачем за замовленнями №346024427 та №3460244297, судом відхиляється, оскільки предметом розгляду у даній справі не є стягнення оплати за перевезення, здійснені за замовленнями відповідача №346024427 та №3460244297.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Seifert Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (ul. Kosztowska, 21, 41-409, Myslowice, Polska) (02030, ОСОБА_3, м.Мисловіце, вул.Коштовська, 21, код у торговому реєстрі ОСОБА_3 НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ЮС» (10002, м.Житомир, м-н Путятинський, 2, офіс 711, код ЄДРПОУ 39116093) 7320,00 євро, що за курсом НБУ станом на 02.10.2017 складає 229691,15 грн та 3445,37 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 19.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва