Рішення
від 26.10.2018 по справі 915/743/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року Справа № 915/743/18

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт»

до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект»

про: стягнення 78884,12 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 17/1-7567 від 16.10.2018.

Суть спору:

16 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 715 від 12.07.2018 про стягнення з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» заборгованості за договором № 2520 від 07.08.2017 у загальному розмірі 78884,12 грн., з яких: 70622,28 грн. - основний борг, 7696,86 грн. - пеня, 564,98 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору № 2520 від 07.08.2017; специфікацій № 1 від 07.08.2017, № 2 від 07.08.2017 та № 3 від 24.10.2017; видаткової накладної № 3456 від 15.02.2018; претензії № 544 від 30.05.2018; довіреності серія 12 ААЕ № 907920/235 від 14.02.2018; ст. ст. 526, 530, 549, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 265 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та мотивовані тим, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 70622,28 грн., проте відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині проведення оплати за отриманий товар не виконав. Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано відповідачу пеню та інфляційні.

Ухвалою суду від 23.07.2018 (з урахуванням ухвали від 24.09.2018 про призначення іншої дати підготовчого засідання) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/743/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 21 жовтня 2018 року включно), призначено підготовче засідання на 01 жовтня 2018 року о 09 год. 30 хв. та встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач у відзиві № 17/1-5718 від 09.08.2018 просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами ТОВ «Текстиль-Контакт» , до мінімальної суми.

До господарського суд надійшли наступні документи:

- 11.09.2018 - клопотання позивача за вих. № 901 від 07.09.2018 про розгляд справи за відсутності позивача;

- 11.09.2018 - клопотання позивача за вих. № 902 від 07.09.2018, на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2018.

01 жовтня 2018 року в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача, якого суд заслухав.

За результатами проведеного судового засідання 01.10.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/743/18 до судового розгляду по суті на 30 жовтня 2018 року о 09 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 17.10.2018 справу № 915/743/18 призначено до судового розгляду по суті на 26 жовтня 2018 року о 10 год. 00 хв. у зв'язку з перебуванням головуючого у даній справі судді - Смородінової О.Г. в період з 29.10.2018 по 01.11.2018 у відрядженні, а 02.11.2018 - у відпустці.

26 жовтня 2018 року в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача.

26.10.2018 за наслідками розгляду справи суд, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт , як постачальником, та Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , як покупцем, укладено Договір № 2520, згідно з предметом якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити тканинну продукцію (товар), найменування, кількість та вартість якої вказано в специфікації № 1 (специфікаціях), доданих до цього Договору та які є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору).

За умовами договору:

2.1. Ціна товару встановлюється в гривнях з урахуванням базисних умов поставки, узгоджується кожної окремої партії товару і вказується у специфікаціях (додатках) до цього договору.

2.4. Сума Договору на момент підписання Договору складає 10154,28 грн. в т.ч. ПДВ 1692,38 грн. В подальшому сума Договору може збільшуватись шляхом підписання специфікацій, але не може перевищувати 900 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 150 000,00 грн.

3.1. Оплата проводиться на підставі рахунку, протягом 10 банківських днів після відвантаження товару покупцю, але не пізніше 30 календарних днів та при умові реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для оплати є рахунок постачальника.

4.2. Постачальник поставляє товар протягом 10-ти робочих днів з моменту повідомлення покупця про готовність прийняти товар.

9.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені та інфляційних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару.

Підставою - договір № 2520 від 07.08.2017 та застосування норм статей 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 265 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать про таке:

На виконання вищенаведеного Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 70622,28 грн. за оформленими та підписаними сторонами специфікаціями до договору № 1 від 07.08.2017 на суму 10154,28 грн., № 2 від 07.08.2017 на суму 479320,40 грн. та № 3 від 24.10.2017 на суму 85551, 60 грн., згідно видаткової накладної № 3456 від 15.02.2018 на суму 70622,28 грн.

Відповідач, як покупець, зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар у відповідності до п.3.1 Договору за поставлений товар за видатковою накладною № 3456 від 15.02.2018 до 01 березня 2018 року включно (15.02.2018+10 банківських днів).

За приписами ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 30.05.2018 позивач скерував відповідачу претензію за вих. № 544 від 30.05.2018 про сплату суми дебіторської заборгованості за Договором № 2520 від 07.08.2017. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній на претензію не відреагував, зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 70622,28 грн. зазначено вірно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2018 по травень 2018 в розмірі 564,98 грн.

Перевіривши за допомогою програми Законодавство розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд погоджується з заявленими позивачем до стягнення сумами інфляційних втрат в розмірі 564,98 грн.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 6.2 Договору за прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів покупець обов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7696,86 грн. за період з 18.03.2018 по 12.07.2018.

В свою чергу відповідачем надано суду контррозрахунок пені, відповідно до якого розмір пені за період з 31.03.2018 по 12.07.2018 є 6841,63 грн.

Судом перевірено надані позивачем та відповідачем розрахунки розміру пені за допомогою програми Законодавство , внаслідок чого суд погоджується із нарахованою відповідачем сумою пені в розмірі 6841,63 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 855,23 грн.

При цьому, викладене у відзиві прохання відповідача зменшити розмір пені до мінімальної суми задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи із наведених приписів, враховуючи відсутність будь-яких аргументів та доказів з боку відповідача для зменшення стягуваної суми пені, суд не вбачає мотивованих та обґрунтованих підстав у даній справі для зменшення розміру пені, а здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти України та пов'язані з нею негативні наслідки для економіки України мають вплив на обидві сторони правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» 70622,28 грн. - основного боргу, 6841,63 грн. - пені, 564,98 грн. - інфляційних та 1742,90 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову щодо стягнення 855,23 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; ідентифікаційний код 32043747);

відповідач: Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-А; ідентифікаційний код 31821381).

Повне рішення складено та підписано 05 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова

Дата ухвалення рішення26.10.2018
Оприлюднено05.11.2018

Судовий реєстр по справі —915/743/18

Ухвала від 26.07.2019

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 19.07.2019

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Судовий наказ від 25.02.2019

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Постанова від 05.02.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 05.12.2018

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Рішення від 26.10.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 17.10.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 01.10.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 24.09.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 23.07.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні