Рішення

від 23.10.2018 по справі 915/523/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Справа № 915/523/18

м. Миколаїв

За позовом: Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є»

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про: визнання недійсним рішення органу АМК.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат за ордером; ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю; ОСОБА_4 - за довіреністю.

Суть спору:

04 червня 2018 року Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.05.2018 (вх. № 6612/18) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 24.04.2018 № 10-ріш у справі № 2-26.213/45-2017.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2018 № 10-ріш підлягає визнанню недійсним на підставі статті 59 Закону України Про захист економічної конкуренції , оскільки відповідачем не доведено обставин порушення позивачем антиконкурентного законодавства, які мають значення для справи і які визнано відповідачем у оскаржуваному рішенні встановленими, а також у зв'язку з неповним з'ясуванням відповідачем обставин, які мають значення для справи.

Позивач вважає, що територіальні (географічні) межі ринку відповідачем були досліджені поверхнево, без урахування положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим не зрозуміло, чому вони обмежені лише територією сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області, а тому висновок адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що КП ДОЗ Причорномор'є у межах території вказаних сіл протягом 2016 року та серпня 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків не є належним чином обґрунтованим.

Вимога позивача про надання інформації щодо наявності та технічної справності транспортних засобів була направлена не на свідоме ущемлення інтересів ТОВ Екотранс , а була обумовлена встановленим фактом не надходження до очисних споруд не каналізаційних стоків від ряду баз відпочинку, з якими у 2016 році були укладені договори з ТОВ ЕкоТрансМиколаїв на вивезення ТПВ, а тому не може розцінюватися як зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем, в тому числі, й з огляду на покладені органом місцевого самоврядування на КП ДОЗ Причорномор'є обов'язки нести відповідальність за санітарний стан рекреаційної зони узбережжя Чорного моря, що підтверджується рішенням постійної комісії Березанської районної ради з питань регіонального розвитку, розвитку зон відпочинку та туризму, екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів від 22 квітня 2016 року.

Проаналізувавши лише положення Закону України Про відходи , а також Правила експлуатації полігонів побутових відходів, відповідач дійшов висновку про те, що наведені законодавчі акти та будь-які інші нормативні акти не зобов'язують суб'єктів господарювання для укладення договору на надання послуг із захоронення відходів надавати будь-які документи щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг із вивезення твердих побутових відходів.

Однак, вказані нормативні акти і не містять прямої заборони цьому, а в контексті положень закону про необхідність перевезення відходів спеціально обладнаними транспортними засобами, вимога позивача не є незаконною.

Посилаючись на вказані норми, відповідач, однак не зазначає, яким конкретно положенням чинного законодавства, що регулюють діяльність у сфері вивезення та захоронення відходів, суперечить вимога позивача про надання інформації стосовно технічної справності транспортних засобів. Разом із тим, відповідно до ст. 35-1 Закону України Про відходи збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюється юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Крім того, позивач вважає що відповідачем умисно кваліфіковано дії позивача за ч. 1 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , яка містить загальну норму, що забороняє господарчому суб'єктові, який займає монопольне становище, здійснювати дії, які можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умови існування значної конкуренції на ринку.

Разом з тим, конкретні види зловживання монопольним становищем на ринку передбачені ч. 2 вказаної статті, до яких, зокрема, відноситься застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Також позивач стверджує, що оскаржуване рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2018 № 10-ріш є необґрунтованим в частині визначення розміру штрафу, а саме відповідачем безпідставно залишено поза увагою викладені вище, пом'якшуючі та суттєві для справи обставини (подальше врегулювання ситуації із заявником та відзив заяви і т.п.), в той час як законодавство ґрунтується на вимогах справедливості, добросовісності та розумності, а будь-яке рішення відповідача, особливо щодо визначення розміру штрафу, повинно бути обґрунтованим, забезпечувати відповідність розміру відповідальності ступені тяжкості вчиненого порушення.

Відповідач у відзиві № 2-292/91-667 від 17.07.2018 повністю заперечує на позов, просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 24.04.2018 № 10-ріш, оскільки згідно пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач залишив поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України і не спростував висновків Відділення, а також звів свої зауваження до міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати не з'ясованими та/або недоведеними Відділенням. Належних, достовірних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, КП ДОЗ Причорномор'є подано суду не було.

Наявними ж у матеріалах справи доказами доведено, що адміністративна колегія Відділення по даній справі діяла в межах своїх повноважень, накладений на позивача розмір штрафу відповідає нормативним положенням частини 2 статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції , а рішення Відділення від 24.04.2018 № 10-ріш є законним і обґрунтованим, правові підстави, що визначені статтею 59 Закону України Про захист економічної конкуренції , для визнання його недійсним чи скасування відсутні.

23.08.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 22.08.2018 (вх. № 10597/18) (з додатками: лист Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 980-01-2-30-18 від 26.06.2018 та рішення Березанської районної ради Миколаївської області № 16 від 26.05.2017 Про затвердження тарифів на послуги з водовідведення та захоронення ТПВ на 2017 рік ).

11.09.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення № 64-02/2-292/91-838 від 10.09.2018 на відповідь відзив на позовну заяву.

23.10.2018 від позивача, в процесі розгляду справи по суті, надійшла заява щодо вирішення в порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України питання стосовно розподілу судових витрат.

23.10.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2017 № 45-р, за власною ініціативою було розпочато розгляд справи № 2-26.213/45-2017 у зв'язку з наявністю в діях КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді дій суб'єкта господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Слід зазначити, що початку розгляду справи передувало дослідження, яке здійснювалось відділенням за фактами та обставинами, повідомленими ТОВ Еко ОСОБА_5 у його заяві від 07.06.2017 № 125, яку було подано до відділення, з приводу порушення законодавства про захист економічної конкуренції КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є під час здійснення діяльності у сфері захоронення, вивезення твердих побутових відходів.

За результатами проведеного дослідження 24 квітня 2018 року Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 10-ріш у справі № 2-26.213/45-2017 , яким колегія вирішила:

1. Визнати, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України Про захист економічної конкуренції , Комунальне підприємство Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є (ідентифікаційний код 31913409; місцезнаходження: 57400, Миколаївська обл., Березанський район, смт Березанка, вул. Центральна, 5) у межах території, що ним обслуговується, а саме: частини території Березанського району Миколаївської області, зокрема, територій сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області, протягом 2016 року та січня-липня 2017 року, займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків, як таке, що не мало жодного конкурента на зазначеному ринку.

2. Визнати дії Комунального підприємства Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є (ідентифікаційний код 31913409; місцезнаходження: 57400, Миколаївська обл., Березанський район, смт Березанка, вул. Центральна, 5), які полягали у висуванні Підприємством до ТОВ Еко ОСОБА_5 під час укладання договору на надання послуг захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків умов, які не передбачені вимогами чинного законодавства (надати інформацію щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та не каналізаційних стоків, а саме - копії технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу), та, як наслідок, затягування із укладенням договору на надання вказаних послуг, що могло призвести до ущемлення інтересів споживача, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді дій суб'єкта господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на Комунальне підприємство Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

4. Зобов'язати КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є надавати до відділення протягом року з дня отримання рішення у справі № 2-26.213/45-2017 щоквартально до 30 числа останнього місяця кожного кварталу, інформацію та підтверджуючі документи щодо: договорів на надання послуг із захоронення відходів та очистку не каналізаційних стоків, які укладаються за наявності протоколу розбіжностей між Підприємством та суб'єктами господарювання, які здійснюють збір та вивезення відходів та не каналізаційних стоків, та випадків відмови Підприємством щодо укладення вказаних договорів.

Позивач не погоджується з вищенаведеними висновками територіального відділення, посилаючись на недоведеність обставин порушення підприємством антиконкурентного законодавства, які мають значення для справи і які визнано відповідачем у оскаржуваному рішенні встановленими, а також у зв'язку з неповним з'ясуванням відповідачем обставин, які мають значення для справи.

Отже, предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача про визнання недійсним рішення органу АМКУ.

Підставою - рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 24.04.2018 № 10-ріш у справі № 2-26.213/45-2017 та застосування статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з такого:

З наведеного рішення органу АМК вбачається, що КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Березанської районної ради від 26.05.2017 № 17, створене згідно з рішенням сесії Березанської районної ради Миколаївської області від 08.05.2002 № 1. Підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл і селищ Березанського району Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень визначених законодавством України, представляє Березанська районна рада Миколаївської області.

Основними видами діяльності КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД), зокрема, є каналізація, відведення й очищення стічних вод; збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів.

КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єктом господарювання.

Матеріали справи свідчать, що 29.03.2017 ТОВ Еко ОСОБА_5 звернулось до КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є з листом № 77, в якому повідомлялось, що Товариством, згідно укладених договорів, протягом курортного сезону 2017 року буде здійснюватися збір твердих побутових відходів та рідких відходів з територій баз відпочинку, розташованих у курортній зоні Рибаківка та Лугове, та у зв'язку з цим, просило Підприємство надати для укладення відповідні договори на захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків.

КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є у відповідь листом від 28.04.2017 № 84 повідомило, що Товариству необхідно надати інформацію щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та не каналізаційних стоків, а саме - копії технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу, та зазначено, що після отримання вказаних документів Підприємство підготує договір на захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків.

ТОВ Еко ОСОБА_5 , вважаючи такі вимоги Підприємства неправомірними, не погодилось з ними, та на початку червня 2017 року звернулось із відповідною заявою до відділення щодо таких неправомірних дій Підприємства.

Слід вказати, що станом на 08.06.2017 - дату звернення ТОВ Еко ОСОБА_5 до відділення із заявою, договір між КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків не було укладено. Даний договір між КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є та ТОВ Еко ОСОБА_5 укладено 30.06.2017, після того, як відділенням було розпочато дослідження за вказаними вище обставинами.

Отже, вказаний договір було укладено майже через три місяці після звернення ТОВ Еко ОСОБА_5 до КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є щодо укладення вказаного договору.

За дослідженими Відділенням обставинами, Згідно Статуту КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є , та відповідно до інформації, наданої до відділення Березанською районною державної адміністрацією листами від 14.06.2017 № 927-01-2-30-17 та від 15.08.2017 № 1270-01-2-30-17, Підприємством листами від 21.07.2017 № 151, від 25.07.2017 № 153 та від 26.07.2017 № 154 встановлено, що: на балансі Підприємства знаходиться звалище - полігон твердих побутових відходів в с. Лугове в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, де здійснюється захоронення твердих побутових відходів, які вивозяться Підприємством та іншими суб'єктами господарювання, з якими були укладені договори на захоронення твердих побутових відходів; на балансі Підприємства знаходиться головна каналізаційна насосна станція, яка функціонує в зоні відпочинку с. Коблеве, до неї надходять каналізаційні стоки від каналізаційних станцій перших підйомів, які розташовані на територіях баз відпочинку; Підприємство здійснює надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків в зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області; надання послуг із вивезення твердих побутових відходів в зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове Березанського району Миколаївської області; надання послуг із вивезення не каналізаційних стоків в зоні відпочинку с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області; інші суб'єкти господарювання не здійснюють діяльність з надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків, в межах території, в якій здійснює таку діяльність Підприємство.

Обставини справи свідчать також про наступне:

Застосувавши пункти 5.1, 6.1, 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), та норми статей 1, 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , дослідивши інформацію Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, надану до відділення листом від 29.06.2017 № 670/01-03, та Березанської районної державної адміністрації, надану листом від 14.06.2017 №927-01-2-30-17, відповідач дійшов висновку, що КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є в межах Березанського району Миколаївської області є балансоутримувачем діючого звалища твердих побутових відходів, розташованого в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (с. Лугове). При цьому, будь-які інші суб'єкти господарювання, крім КП Дирекція оздоровчих закладів Причорномор'є , не вказані як такі, що є балансоутримувачами саме діючих на законних підставах полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ в межах Березанського району Миколаївської області.

Заперечення позивача щодо зайняття ним монопольного (домінуючого становища на визначеному в спірному рішенні ринку не знайшли свого підтвердження.

Так, позивач, в силу приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Комунальне підприємство як в ході розгляду справи № 2-26.213/45-2017, так і при розгляді судової справи не довело, що воно зазнає значної конкуренції. Суду позивачем не надано доказів, які б спростували висновки Відділення в цій частині.

Позивач стверджує, що наданий ним документ - лист Березанської районної державної адміністрації від 26.06.2018 № 980-01-2-30-18, спростовує висновки Відділення щодо того, що КП ДОЗ Причорномор'с є єдиним суб'єктом господарювання, який надає послуги із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків в межах Березанського району Миколаївської області.

Водночас, такі доводи позивача є помилковими в силу невірного розуміння ним як товарних, так і територіальних меж досліджуваного ринку.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проводилось дослідження становища КП ДОЗ Причорномор'є на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, відповідно до якої територіальними межами ринку визначено частину території Березанського району Миколаївської області, зокрема, території сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області.

Часовими ж межами ринку визначено 2016 рік - січень-липень 2017 року.

За змістом пункту 1 резолютивної частини спірного рішення КП ДОЗ Причорномор'є у межах території, що ним обслуговується, а саме: частини території Березанського району Миколаївської області, зокрема, територій сіл Коблеве. Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області, протягом 2016 року та січня-липня 2017 року, займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків, як таке, що не мало жодного конкурента на зазначеному ринку.

На думку суду, описово-мотивувальна частина оспорюваного рішення детально відображає всі етапи та складові проведеного Відділенням на підставі Методики дослідження становища позивача на ринку. Висновки Відділення підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, що надані суду позивачем (лист позивача від 26.07.2017 № 154 на адресу Відділення, лист Березанської районної державної адміністрації від 15.08.2017 № 1270-01-2-30-17 на адресу Відділення, рекомендації від 29.08.2016 № 2 Постійної комісії з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів Миколаївської обласної ради, лист позивача від 25.07.2017 № 153 на адресу Відділення у відповідь на вимогу про надання інформації).

За змістом частини п'ятої статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон) адміністративна колегія територіального відділення АМКУ має, зокрема, такі повноваження: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення розслідувань або досліджень за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на ньому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Згідно пункту 12 частини першої статті 17 Закону Голова територіального відділення АМКУ має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Статтею 19 Закону визначено гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями.

Отже, за приписами наведених законодавчих норм, здійснення повноважень, зокрема, щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення розслідування за цими заявами і справами, а також проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, відноситься до виключної компетенції АМКУ та органів, що входять в його систему.

Судом перевірено правильність застосування органом Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас, за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач, як суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

З аналізу описово-мотивувальної частини оспорюваного рішення вбачається детальне, із посиланням на нормативно-правові акти, обґрунтування Відділенням кожної складової, яка досліджується та доводиться при визначенні становища суб'єкта на ринку, що підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами, що містяться у матеріалах справи.

Законодавством про відходи визначено певний порядок здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, маються особливості регулювання правовідносин учасників.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою (у даній справі - ТОВ Еко ОСОБА_5), яка надає послуги на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Згідно досліджень відповідача, за інформацією, що міститься в заяві ТОВ Еко ОСОБА_5 , товариство у 2016-2017 роках, згідно укладених договорів, здійснювало збір твердих побутових відходів та рідких відходів з територій баз відпочинку, розташованих у зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка та Лугове Березанського району Миколаївської області.

Захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах. Здійснення діяльності із вивезення відходів для їх захоронення пов'язано із укладенням суб'єктом господарювання (у даній справі - ТОВ Еко транс ОСОБА_5) із підприємством, яке здійснює захоронення відходів (у даній справі - позивач), договору на надання послуг із захоронення відходів.

Встановлені Відділенням обставини під час проведення дослідження (пункт 15 оспорюваного рішення), проведений аналіз отриманої від органів виконавчої влади (до повноважень яких належить, зокрема, здійснення контролю за діяльністю об'єктів поводження з відходами) інформації показав, що на території Березанського району Миколаївської області позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який надає послуги із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків, та є балансоутримувачем діючого на законних підставах звалища твердих побутових відходів, розташованого в межах Березанського району Миколаївської області (території Коблевської сільської ради, с. Лугове).

Від органу місцевого самоврядування не надходили повідомлення про наявність в межах Березанського району, зокрема в смт. Березанка, інших діючих звалищ твердих побутових відходів. При цьому, будь-які інші суб'єкти господарювання, крім КП ДОЗ Причорномор'є , не вказані як такі, що є балансоутримувачами саме діючих на законних підставах полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ в межах Березанського району Миколаївської області.

Крім цього, в рекомендаціях від 29.08.2016 № 2 Постійна комісія питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів Миколаївської обласної ради констатувала, що основним підприємством, що проводить збір очистку стічних вод, збір та вивіз твердих побутових відходів з баз відпочинку та підприємств на території Березанського району є КП ДОЗ Причорномор'є , яке є єдиним підприємством в Березанському районі, що може проводити очистку стічних вод.

Отже, позивачем не спростовано фактичних обставин щодо зайняття ним монопольного становища на досліджуваному ринку.

Таким чином, суд вважає, що Відділенням в ході розгляду справи № 2-26.213/45-2017 всебічно, повно та об'єктивно, відповідно до вимог спеціального нормативно-правового акту, який встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначений для аналізу їх діяльності - Методики, було проведено відповідне дослідження та на законній підставі визначено становище позивача.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про захист економічної конкуренції доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які мають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Як вище було зазначено, ТОВ Еко ОСОБА_5 звернулось до КП ДОЗ Причорномор'є з листом від 29.03.2017 № 77, в якому повідомлялось, що товариством, згідно укладених договорів, протягом курортного сезону 2017 року буде здійснюватися збір твердих побутових відходів та рідких відходів з територій баз відпочинку, розташованих у курортній зоні Рибаківка та Лугове, та у зв'язку з цим, просило підприємство надати для укладення відповідні договори на захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків.

У відповідь КП ДОЗ Причорномор'є листом від 28.04.2017 № 84 повідомило, що товариству необхідно надати інформацію щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та не каналізаційних стоків, а саме - копії технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу, та зазначено, що після отримання вказаних документів підприємство підготує договір на захоронення твердих побутових відходів та очистку не каналізаційних стоків.

Тобто, укладення договору прямо пов'язувалось позивачем із умовою - надання зазначених вище документів, що дає підстави вважати, що підприємство не мало наміру укладати договір до надання або у разі ненадання таких документів ТОВ Еко ОСОБА_5 , що фактично підтверджується подальшими діями підприємства.

Такий договір не укладався позивачем протягом певного часу, оскільки запитувані документи не були надані, та був укладений лише після звернення ТОВ Еко ОСОБА_5 до Відділення за захистом своїх прав, яким, у межах компетенції органів Антимонопольного комітету України, було розпочато дослідження за вказаними вище фактами, та внаслідок втручання якого 30.06.2017 було укладено такий договір, тобто майже через три місяці після звернення ТОВ Еко ОСОБА_5 до КП ДОЗ Причорномор'є .

Судом взято до уваги те, що в ході дослідження відповідач проаналізував норми Закону України Про відходи та Правил експлуатації полігонів побутових відходів (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 за № 1307/18602), внаслідок чого дійшов висновку, що наведені законодавчі норми та будь-які інші нормативні акти не зобов'язують суб'єктів господарювання для укладення договору на надання послуг із захоронення відходів надавати будь-які документи щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та не каналізаційних стоків, а саме - копій технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу. Так само чинне законодавство не покладає обов'язку вимагати такі документи на суб'єкта господарювання, який надає послуги із захоронення відходів, та укладає відповідний договорів на надання таких послуг.

Твердження ж позивача про відсутність відповідної правової заборони щодо надання цих документів не є слушним, оскільки будь-якими нормативними актами не передбачено можливості відмови підприємством, що здійснює діяльність із захоронення твердих побутових відходів, суб'єкту господарювання в укладенні договору на захоронення відходів у разі його відмови надати вказані документи, чи обумовлення укладання такого договору тими чи іншими обставинами.

Також згідно Статуту КП ДОЗ Причорномор'є до його повноважень не відноситься здійснення перевірки наявності у суб'єкта господарювання, який звертається за укладенням договору на захоронення побутових відходів, відповідних транспортних засобів, які планується залучити підприємством для надання послуг з вивезення відходів (пункти 24-34 оспорюваного рішення).

Позивач вважає, що факт вчинення ним порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" недоведений, а підстави для накладення на позивача у зв'язку з цим штрафу, відсутні.

Посилаючись на норми статті 13 цього Закону, підприємство вказує, що необхідною умовою для визнання дій суб'єкта господарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або ущемлення прав споживачів. Якщо ці умови не дотримані, то дії суб'єкта господарювання не можуть бути кваліфіковані як порушення конкурентного законодавства.

Відповідач на це заперечує виходячи з того, що внаслідок зазначених вище не передбачених законодавством вимог підприємства, яке займає монопольне становище на ринку, затягувалось укладення договору на надання послуг, то такі дії підприємства не відповідають приписам та вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, і могли призвести до ущемлення інтересів ТОВ Еко ОСОБА_5 , зокрема, права на укладення договору на надання послуг із захоронення відходів відповідно до чинного законодавства та права фактичного придбання вказаної послуги у законному порядку.

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Отже, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є не тільки дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до, зокрема, реального ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, а й дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Характер взаємовідносин у сфері поводження із відходами має специфічний характер. Так, для можливості здійснення діяльності у цій сфері кожен з учасників правовідносин повинен мати в наявності укладені відповідні господарські договори: власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка надає послуги на вивезення побутових відходів (далі - перевізник; у даній справі - ТОВ Еко ОСОБА_5 ).

Перевізник, в свою чергу, повинен укласти із підприємством, яке здійснює захоронення відходів та очистку не каналізаційних стоків та має на своєму балансі спеціально обладнаний для цього полігон/звалище (у даній справі - позивач), договір про надання відповідних послуг.

Враховуючи, що захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах, відсутність у перевізника укладеного із балансоутримувачем договору на захоронення побутових відходів, унеможливлює законну його діяльність, створює умови та сприяє несанкціонованим діям.

Як вже вище було наведено, за змістом листа позивача від 28.04.2017 № 84 до ТОВ Еко ОСОБА_5 , укладення договору пов'язувалось із наданням зазначених вище документів, тобто позитивне вирішення питання щодо укладення вказаного договору залежало від того, чи будуть надані ТОВ Еко ОСОБА_5 документи, які запитувались підприємством, що дає підстави вважати, що підприємство не мало наміру укладати договір до надання або у разі ненадання таких документів ТОВ Еко ОСОБА_5 .

Вичерпання конфліктної ситуації між підприємством та ТОВ Еко ОСОБА_5 не може означати, що не відбулося факту можливого ущемлення інтересів ТОВ Еко ОСОБА_5 з боку підприємства, оскільки підтвердженням такого можливого ущемлення інтересів, є факт звернення ТОВ Еко ОСОБА_5 до Відділення із заявою від 07.06.2017 № 125 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції КП ДОЗ Причорномор'є під час здійснення діяльності у сфері захоронення, вивезення твердих побутових відходів.

Суд вважає слушним зауваження відповідача про те, що реального ущемлення інтересів ТОВ Еко ОСОБА_5 у вигляді неукладення договору на отримання вказаних послуг та позбавлення права на отримання послуги у законному порядку (відповідно до договору), тому і не відбулося, що ця конфліктна ситуація була врегульована з початком проведення Відділенням дослідження наведених питань.

Суд також вважає слушним зауваження відповідача про те, що про виконання вказаних підприємством заходів на засіданні постійної комісії Березанської районної ради Миколаївської області вказувалось не позивачу, а місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, саме до компетенції яких входить здійснення контролю у цій сфері та вжиття відповідних заходів реагування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції") або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідач довів суду встановлені ним в оспорюваному рішенні обставини, які розкривають суб'єктивну сторону порушення, а саме наявність у позивача прямого умислу для вчинення вищенаведених дій.

Так, Відділенням з'ясовано, що КП ДОЗ Причорномор'є також здійснює діяльність, аналогічну тій, яку провадить ТОВ Еко ОСОБА_5 - надання послуг із вивезення ТПВ, отже позивач є прямим конкурентом останнього на вказаному ринку.

Суд погоджується з висновками відповідача про те, що поведінка підприємства свідчить про те і підтверджує, що позивач, який, на відміну від ТОВ Еко ОСОБА_5 , володіє певною монопольною владою, має змогу її використовувати як інструмент для досягнення власних економічних цілей та отримання неправомірних переваг у конкуренції не завдяки власним досягненням, що є однією із ознак економічної конкуренції, а завдяки зловживанню своїм монопольним становищем шляхом вчинення дій, що не передбачені чинним законодавством. За умов значної конкуренції на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків наведені вище дії КП ДОЗ Причорномор'є були б неможливими, оскільки маючи зацікавлення продати свій товар, підприємство не допустило б висування суб'єктам господарювання умов щодо укладення договорів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. В іншому випадку - за наявності значної конкуренції на ринку, у разі висування умов для укладення договору, не передбачених чинним законодавством, споживач міг би обрати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуги виключно на умовах, передбачених законодавством.

Посилання позивача в якості обґрунтування позову на те, що його вимога в листі до ТОВ Еко ОСОБА_5 стосовно надання інформації про технічну справність транспортних засобів не може бути незаконною, оскільки немає заборони вимагати таку інформацію, судом не сприймається як підстава для визнання висновків Відділення недійсними, оскільки дослідження відповідачем проводилось у відповідності з вимогами спеціального Закону України Про захист економічної конкуренції , саме приписи якого і не були дотримані монополістом - позивачем у справі.

Також судом прийнято до уваги доводи відповідача щодо можливості перевірки позивачем відповідності стану технічної можливості або необхідності, змін тарифів, але в період дії договору, тобто після його укладення.

Відповідна правова позиція щодо застосування статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції викладена у пункті 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, де зазначено, що у застосуванні вказаної законодавчої норми господарським судам необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Отже, з огляду на те, що дії позивача, який займає монопольне становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки не каналізаційних стоків, могли призвести до ущемлення інтересів ТОВ Еко ОСОБА_5 то, з огляду на норми частини першої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , наведені в оспорюваному рішенні дії підприємства є зловживанням монопольним становищем на ринку, що відповідно до пункту 2 статті 50 вказаного Закону є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, за вчинення якого передбачена відповідальність, встановлена цим Законом.

Тому, кваліфікуючи дії підприємства як порушення, передбачене частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , Відділення діяло відповідно до вимог спеціального Закону.

Згідно частини першої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи, зокрема, на юридичних осіб.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 вказаного Закону порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону, тягне за собою накладання штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно частини шостої статті 52 вказаного Закону рішення про накладення штрафу у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складає 68000 гривень, тобто територіальне відділення Антимонопольного комітету України має право накладати штрафи у розмірі до 68000 гривень.

Законодавство про захист економічної конкуренції не зобов'язує орган Антимонопольного комітету України обґрунтовувати розмір штрафу, що застосовується, з огляду на його відповідність "протиправності порушення" та "додержання розумного балансу інтересів".

Отже, враховуючи викладені висновки, з урахуванням розділу 7 оспорюваного рішення, суд звертає увагу позивача на те, що штраф було визначено Відділенням без порушення повноважень і допустимого розміру, визначеного вимогами законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Правові підстави для скасування судом чи визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України визначені законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Так, згідно статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Встановлення зазначених вище обставин вказує на порушення принципів об'єктивності, всебічності та повноти проведеного дослідження чи розслідування і прийнятого рішення.

Об'єктивність полягає у дотриманні неупередженості при встановленні всіх фактів та обставин, що мають значення для рішення у відповідній справі.

Всебічність полягає у залученні різних джерел інформації, необхідних для оцінки дій суб'єктів господарювання та встановлення обставин у справі.

Повнота полягає у забезпеченні доказами кожної із обставин, якою обґрунтовується наявність порушення законодавства та встановлення всіх суб'єктів такого порушення.

Неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права передбачає невірне застосування відповідної норми, та/або тлумачення змісту цієї норми, порушення порядку провадження у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З урахуванням вищенаведених норм та аналізу обставин справи, суд встановив, що позивач у своїй позовній заяві: не зазначив, які саме обставини, що мають значення для справи, Відділення неповно з'ясувало; не вказав, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведено Відділенням в ході розгляду даної справи; не вказав, які саме висновки Відділення, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; не навів жодної норми матеріального чи процесуального права, що були порушені територіальним відділенням при прийнятті оскаржуваного рішення.

Позивач фактично звів свої позовні вимоги до зауважень, міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати нез'ясованими та/або недоведеними Відділенням. Належних, допустимих та достовірних доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, комунальне підприємство суду не надало.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з наведеними висновками суду не підлягає розгляду і задоволенню заява позивача щодо вирішення питання стосовно розподілу судових витрат.

За правилами ж ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» (57401, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул. Центральна, 5; адреса для листування: 73003, м. Херсон, вул. Рішельєвська, 19; ідентифікаційний код 31913409);

відповідач: Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1; ідентифікаційний код 22440366).

Повне судове рішення складено (у зв'язку з тим, що головуючий у даній справі суддя - Смородінова О.Г. в період з 29.10.2018 по 01.11.2018 перебувала у відрядженні, а 02.11.2018 - у відпустці ) 05 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова