Рішення

від 24.10.2018 по справі 916/1087/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1087/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ"( вул. Залізничників, буд. 22, Усатове, Біляївський район, Одеська область ,67665) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" (провул. Іспанський, буд.1 ,корп.1, прим.1, Одеса, Одеська область, 65031) про стягнення 81 217,10 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10", в якій просить суд стягнути заборгованість в розмірі 81217, 10 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №0111-1 від 01.11.2014р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1087/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2018р. було закрито підготовче провадження та справу призначено по суті.

Розпорядженням керівника апарату № 435 від 27.08.2018 р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи", відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. у відпустці з 20.08.2018р. по 14.09.2018р., з метою дотримання строків розгляду справи призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1087/18.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №916/1087/18 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2018 року було прийняти справу №916/1087/18 до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.09.2018 року.

19.09.2018 року від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та закрити підготовче засідання з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.09.2018року відкладено підготовче засідання на 10.10.2018року.

Ухвалою суду від 10.10.2018року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 24.10.2018року.

Представник позивача в судове засідання призначене на 24.10.2018року не з'явився, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом належним чином.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „не зареєстровано організацію» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 24.10.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 листопада 2014 року між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ (далі за текстом іменується також - Постачальник) та ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 (далі за текстом іменується також - Покупець) був укладений договір поставки №0111-1 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов вищевказаного Договору Постачальник зобов'язався у встановлені строки передати (поставити), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити в порядку та на умовах, встановлених Договором, товар, вказаний у специфікаціях та/або видаткових накладних (далі за текстом іменується також - Товар).

Так, за період з 01 листопада 2014 р. по 24 липня 2015 р. ТОВ ГРАНРЕСУРСИ поставлено на користь ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 Товару, зокрема піску, щебню та відсіву, на загальну суму 1240769,53 грн. (один мільйон двісті сорок тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн. 53 копійки).

У період з дати укладення Договору та по 22 березня 2016 р. (дату останнього платежу за відповідним Договором) ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 здійснювало перерахування грошових коштів на часткове погашення наявної заборгованості за поставлений Товар та загалом сплатило грошові кошти в сумі 1159552,43 грн. (один мільйон сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 43 копійки).

Таким чином, станом на день подання даної позовної заяви, основна сума боргу ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 за Договором поставки складає 81 217,10 грн.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору, Відповідачу тричі на три різні відомі адреси направлено Вимогу - претензію про сплату заборгованості за Договором поставки №0111-1 від 01.11.2014 р. за вих. № 19/03/18 від 19 березня 2018 р., дві з яких були вручені Відповідачу від 15.05.2018 р., однак проігноровані, що свідчить про ухилення останнього від виконання своїх обов'язків за Договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 діями порушив права та законні інтереси ТОВ ГРАНРЕСУРСИ , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 81 217,10 грн. -сума основного боргу, 1762грн. судового збору та послуги з надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 8121грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено, що 01 листопада 2014 року між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ та ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 був укладений договір поставки №0111-1.

Відповідно до умов вищевказаного Договору Постачальник зобов'язався у встановлені строки передати (поставити), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити в порядку та на умовах, встановлених Договором, товар, вказаний у специфікаціях та/або видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.12. Договору підписання представником Покупця видаткової та товарно-транспортної накладної буде свідчити про отримання Покупцем Товару.

Згідно з положеннями п. 5.13. Договору датою поставки Товару та датою переходу права власності на Товар вважається дата видаткової та товарно-транспортної накладної Постачальника, за якою відбулась передача Товару Покупцю.

Крім того, відповідно до п. 5.16. Договору представник Покупця повинен надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 4.2. Договору, діюча ціна Товару встановлюється в національній валюті України та вказується у рахунках-фактурах Постачальника. Покупець має право відмовитися від конкретної партії Товару у разі незгоди з цінами, вказаними у рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 5.8. Договору під час приймання Товару Покупець повинен оглянути Товар і прийняти його за кількістю та асортиментом.

Згідно з п. 5.9. Договору у випадку невідповідності за асортиментом поставленого Товару до Специфікацій та/або видаткових накладних, узгоджених відповідно до даного Договору, Покупець має право відмовитися від прийняття такого Товару та відповідно від його оплати.

Більш того, відповідно до п. 5.11. Договору в разі виявлення Покупцем під час приймання Товару невідповідності його кількості, якості та/чи комплектності, представники Сторін, які безпосередньо приймають участь у здачі-прийманні Товару, складають Акт про невідповідність кількості, якості тощо, відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання по усуненню встановлених недоліків шляхом заміни або передання Покупцю Товару, якого не вистачає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Покупець, у разі незгоди з ціною, має право відмовитись від такої поставки, а у разі невідповідності комплектності, якості тощо Товару - скласти акт про невідповідність та не приймати такий Товар.

Отже, з огляду на відсутність претензій (у зв'язку з відсутністю незгоди з ціною, відсутністю заяв про невідповідність Товару) та, враховуючи підписання Покупцем видаткових та товарно-транспортних накладних, такі документи є одночасно належними і допустимими доказами поставки Товару та доказами погодження сторонами його вартості (ціни).

На виконання п. 5.16. Договору від Покупця були отриманні наступні довіреності на одержання представником Покупця Товару: довіреність №5/8 від 01 листопада 2014 р., довіреність №7/6 від 01 грудня 2014 р., довіреність №3 від 02 січня 2015 р., генеральна довіреність №6 від 01.02.2015 р.

На підставі зазначених довіреностей, в період з 01.11.2014 р. по 24.07.2015 р. Відповідачем було загалом прийнято 94 (дев'яносто чотири) партії Товару на загальну суму 1240769,53 грн., що підтверджується наданими Позивачем в додатках видатковими та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставини та положень Договору, підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 останнього Закону, та нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Окрім того, додатковими доказами поставки Товару, враховуючи положення Договору, є підписані сторонами товарно-транспортні накладні.

До того ж, складені видаткові накладні містять посилання на Договір поставки як на підставу виникнення правових відносин сторін спору.

Також, сторонами підписані Акти звіряння за Договором поставки №0111-1 від 01.11.2014 р., яким сторони погодили, що станом на 31.10.2017 р. та станом на 07.05.2018р. заборгованість ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 на користь ТОВ ГРАНРЕСУРСИ складає 81 217,10 грн.

Підписання зазначеного Акту, враховуючи позиції ВГСУ, викладені у Постанові від 14.04.2014 р. у справі №908/3427/13 та у Постанові Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 р., зокрема у п. 4.4.1., за наявності належних первинних документів, трактується ТОВ ГРАНРЕСУРСИ як дія, що свідчить про визнання ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 боргу, визначеного підписаним відповідачем ОСОБА_2 звіряння.

Окрім того, як вже було зазначено, відповідно до п. 5.12. Договору підписання представником Покупця видаткових та товарно-транспортних накладних свідчить про отримання Покупцем Товару. Виходячи з того, що всі видаткові та товарно-транспортні накладні за зазначений вище період складені належним чином та підписані уповноваженим представником Покупця, ТОВ ТРАНСБУД СУ-10 зобов'язане оплатити отриманий Товар, виходячи з приписів п. 3.2. Договору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 81217,10 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати боргу, 3%річних, індексу інфляції, пені та штрафу до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2641,84грн. витрати з правичної допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивач надав копію квитанції до прибуткового касового ордеру №47 від 15.05.2018року як доказ сплати витрат надання правничої допомоги в розмірі 8121грн..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8121грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " ГРАНРЕСУРСИ " до Товариства з обмеженою відповідальністю " ТРАНСБУД СУ-10" про стягнення 81217,10грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД СУ-10" (провул. Іспанський, буд.1 ,корп.1, прим.1, Одеса, Одеська область, 65031, код ЄДРПОУ 38847155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНРЕСУРСИ"( вул. Залізничників, буд. 22, Усатове, Біляївський район, Одеська область ,67665, код ЄДРПОУ 37170649) борг в розмірі 81217,10 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті сімнадцять грн., 10 коп.), 1762грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. ) судового збору та послуги з надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 8121грн. (вісім тисяч сто двадцять одна грн.).

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов