Рішення

від 30.10.2018 по справі 917/1239/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року Справа № 917/1239/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", вул. М.Амосова, 10, м. Київ, 03141

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь", вул. Академіка Маслова (Радянська), 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи: розглядається позовна заява про заборгованості 95 477, 83 грн. за договором поставки № 40/13-ПЛ від 12.08.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання 30.10.2018 року не з'явився. Ухвала суду від 10.10.2018 року, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу: вул. Академіка Маслова (Радянська), 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605 повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "організація закрита".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 30.10.2018 року відповідач зареєстрований за адресою: вул. Академіка Маслова (Радянська), 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, тобто за адресою на яку направлялася ухвала суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

12 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К.» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор-Кремінь» (відповідач) укладено Договір № 40/13 - ПЛ (договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у встановлені договором строки у власність відповідача (покупця) лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар та розрахуватись з позивачем на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору партія Товару формується постачальником на підставі замовлення покупця (здійсненого через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та передається покупцю за видатковими накладними.

Право власності на поставлені Товари та ризик випадкового знищення Товару переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару від постачальника, підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, рахунку-фактуру, або інших аналогічних документів.

Згідно п. 6.1. договору покупець зобов'язується сплатити суму за поставлений товар в тридцяти денний (календарні дні) термін з моменту отримання товару за видатковою накладною.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання щодо поставки та передачі у власність відповідача товару були виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином, підписані сторонами та завірені печатками сторін, а саме:

№ МТК054774 від 06 лютого 2017 р. на суму 1 107,99 грн.;

№ МТК057107 від 07 лютого 2017 р. на суму 29,76 грн.;

№ МТК057117 від 07 лютого 2017 р. на суму 967,87 грн.;

№ МТК059448 від 08 лютого 2017 р. на суму 420,48 грн.;

№ МТК060942 від 09 лютого 2017 р. на суму 6,37 грн.;

№ МТК060944 від 09 лютого 2017 р. на суму 47,02 грн.;

№ МТК060949 від 09 лютого 2017 р. на суму 93,87 грн.;

№ МТК060951 від 09 лютого 2017 р. на суму 113,74 грн.;

№ МТК060956 від 09 лютого 2017 р. на суму 1 446,61 грн.;

№ МТК060957 від 09 лютого 2017 р. на суму 332,40 грн.;

№ МТК060958 від 09 лютого 2017 р. на суму 1 296,84 грн.;

№ МТК065634 від 13 лютого 2017 р. на суму 128,49 грн.;

№ МТК065633 від 13 лютого 2017 р. на суму 88,06 грн.;

№ МТК065643 від 13 лютого 2017 р. на суму 64,84 грн.;

№ МТК065647 від 13 лютого 2017 р. на суму 40,45 грн.;

№ МТК065648 від 13 лютого 2017 р. на суму 461,34 грн.;

№ МТК065657 від 13 лютого 2017 р. на суму 1 962,28 грн.;

№ МТК065661 від 13 лютого 2017 р. на суму 21,70 грн.;

№ МТК071238 від 16 лютого 2017 р. на суму 326,89 грн.;

№ МТК071244 від 16 лютого 2017 р. на суму 657,64 грн.;

№ МТК075237 від 20 лютого 2017 р. на суму 224,56 грн.;

№ МТК075246 від 20 лютого 2017 р. на суму 791,82 грн.;

№ МТК075301 від 20 лютого 2017 р. на суму 402,05 грн.;

№ МТК080222 від 21 лютого 2017 р. на суму 314,02 грн.;

№ МТК080670 від 22 лютого 2017 р. на суму 416,53 грн.;

№ МТК080682 від 22 лютого 2017 р. на суму 22,92 грн.;

№ МТК089830 від 27 лютого 2017 р. на суму 4 488,61 грн.;

№ МТК090806 від 28 лютого 2017 р. на суму 656,64 грн.;

№ МТК093107 від 01 березня 2017 р. на суму 440,09 грн.;

№ МТК093109 від 01 березня 2017 р. на суму 27,18 грн.;

№ МТК093110 від 01 березня 2017 р. на суму 553,99 грн.;

№ МТК093111 від 01 березня 2017 р. на суму 1 945,26 грн.;

№ МТК099641 від 06 березня 2017 р. на суму 1 809,42 грн.;

№ МТК105347 від 09 березня 2017 р. на суму 875,05 грн.;

№ МТК105348 від 09 березня 2017 р. на суму 40,45 грн.;

№ МТК105349 від 09 березня 2017 р. на суму 332,40 грн.;

№ МТК108194 від 10 березня 2017 р. на суму 642,43 грн.;

№ МТК130477 від 22 березня 2017 р. на суму 4 494,00 грн.;

№ МТК130476 від 22 березня 2017 р. на суму 261,14 грн.;

№ МТК130475 від 22 березня 2017 р. на суму 17 096,63 грн.;

№ МТК130474 від 22 березня 2017 р. на суму 3 019,20 грн.;

№ МТК130896 від 22 березня 2017 р. на суму 449,40 грн.;

№ МТК130894 від 22 березня 2017 р. на суму 1 808,41 грн.;

№ МТК130893 від 22 березня 2017 р. на суму 298,08 грн.;

№ МТК130938 від 22 березня 2017 р. на суму 449,40 грн.;

№ МТК130937 від 22 березня 2017 р. на суму 1 376,66 грн.;

№ МТК130936 від 22 березня 2017 р. на суму 298,08 грн.;

№ МТК144562 від 29 березня 2017 р. на суму 16 050,00 грн.;

№ МТК153862 від 04 квітня 2017 р. на суму 6 381,48 грн.;

№ МТК156412 від 05 квітня 2017 р. на суму 4 110,28 грн.;

№ МТК156413 від 05 квітня 2017 р. на суму 4 110,28 грн.;

№ МТК156750 від 05 квітня 2017 р. на суму 593,85 грн.;

№ МТК165090 від 11 квітня 2017 р. на суму 6 234,89 грн.;

№ МТК165091 від 11 квітня 2017 р. на суму 431,75 грн.;

№ МТК172798 від 18 квітня 2017 р. на суму 3 242,10 грн.;

№ МТК172796 від 18 квітня 2017 р. на суму 863,49 грн.;

№ МТК 172805 від 18 квітня 2017 р. на суму 863,49 грн.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, а саме плату за отриманий товар не здійснив.

Станом на 02.10.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 40/13 - ПЛ від 12.08.2013 р. за поставлений, але неоплачений товар становить 95 477,83 грн., що підтверджується Витягом з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 02.10.2018 р.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за поставку товару згідно договору поставки № 40/13 - ПЛ від 12.08.2013 р. позивач просить суд стягнути з відповідача 95 477,83 грн. заборгованості.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару відповідач не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 40/13 - ПЛ від 12.08.2013 р. становить 95 477,83 грн.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 95 477,83 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор-Кремінь" (вул. Академіка Маслова (Радянська), 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 38655557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", вул. М.Амосова, 10, м. Київ, 03141, код ЄДРПОУ 21633086) – 95 477,83 грн. боргу та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.11.2018 року.                     

          Суддя Білоусов С.М.