Рішення

від 30.10.2018 по справі 910/11583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.10.2018Справа № 910/11583/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" про стягнення заборгованості в розмірі 300 000,01 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 30.10.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" про стягнення заборгованості в розмірі 300 000,01 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ФБ4 від 01.05.2016 в частині своєчасної оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/11583/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2018. 01.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із підготовкою Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" зустрічного позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкладено підготовче засідання у справі № 910/11583/18 на 18.10.18. 17.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙН ФРЕШ” надійшла зустрічна позовна заява. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 вирішено повернути зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙН ФРЕШ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОМАШПРОД”. За наслідками судового засідання 18.10.2018 судом була постановлена ухвала, якою було закрите підготовче провадження та призначено справу №910/11583/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 30.10.2018. У судовому засіданні 30.10.2018 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові. Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2018 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та поновлення строку для їх подання, у задоволенні позову просив відмовити, стверджуючи, що сума боргу часткова сплачена. Заслухавши думку сторін, дослідивши подане клопотання, суд залишив вказане клопотання відповідача без розгляду, з огляду на пропуск встановленого процесуального строку, як то передбачено положеннями статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем не наведено обставин, які унеможливлювали подання таких документів у підготовчому прровадженні. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД", як постачальником, був укладений договір №ФБ4 (далі – договір). За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності до замовлення покупця, поставити товар, а покупець – прийняти та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати узгоджених у специфікації цін. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що товар поставляється постачальником у відповідності до замовлення покупця по асортименту, кількості та цінам у строк, зазначений в замовленні. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця, що супроводжується двостороннім підписанням товарно-транспортної накладної та видаткової накладної, які засвідчують факт одержання товарів покупцем (пункт 5.2 договору). Ціну та порядок оплати за договором поставки було погоджено в розділі 7 договору, зокрема, у п.7.8 сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 21 день з моменту отримання-передачі товару, підписання накладної про прийняття товару та отримання повного комплекту супровідної документації. При цьому, сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. Відповідно до п.7.7 договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка від постачальника до покупця, та по яким товар фактично було прийнято покупцем. Пунктом 9.2 договору передбачено, що покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів. Строк дії договору, відповідно до положень пунктів 10.1 та 10.3, складає з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2017. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення дії договору не направить повідомлення про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на таких самих умовах. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача претензією №31/07-1 від 31.07.2018 про сплату суми заборгованості за поставлений товар із зазначенням, що у разі не виконання вимог буде змушений звернутися до судового врегулювання. Оскільки вказана претензія не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, сторонами умовами пункту 7.8. договору поставки погоджено строк виконання покупцем обов'язку оплати поставлену продукцію, а саме: через 21 день з моменту отримання товару, супровідної документації та підписання ним накладної про прийняття товару. З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 13.05.2016-12.07.2018 поставлено всього товару відповідачу на загальну суму 4 937 229,71 грн. Оскільки датою поставки, за умовами договору, слід вважати дату видаткової накладної, виписаної постачальником, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав за всіма накладними, зокрема, за останньою видатковою накладною від 12.07.2018 товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 02.08.2018. Однак, відповідачем не здійснено повну оплату продукції, поставленої у спірний період згідно видаткових накладних, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за отриману продукцію в сумі 4 566 313,15 грн, що підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача за період з 27.05.2016 по 02.08.2018, наданими позивачем до позовної заяви. Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи копіями накладних на повернення товару за період з 07.10.2016 по 18.07.2018, відповідачем було повернено позивачу товар на загальну суму 70 916,55 грн. Відтак, внаслідок невиконання обов'язку з оплати за отриману продукцію в повному обсязі за відповідачем обліковується заборгованість за договором поставки в сумі 300 000,01 грн. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленої продукції настав, сума боргу відповідача, яка складає 300 000,01 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 300000, 01 грн основного боргу. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" про стягнення заборгованості в розмірі 300 000,01 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙН ФРЕШ" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256; ідентифікаційний код 39692519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМАШПРОД" (08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Київський шлях, будинок 117-Г; ідентифікаційний код 37905131) 300   000,01 грн (триста тисяч гривень 01 копійку) основного боргу та 4 500 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 05.11.2018. СУДДЯ                                                                                            В. В. ДЖАРТИ