Рішення

від 05.11.2018 по справі 927/670/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2018 року

справа № 927/670/18

          Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидовj] М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства “ЯСНА-ПЛЮС”, вул. Шевченка,5, с. Маньки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15043

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект”, вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000

про стягнення 365088 грн. 68 коп.

без виклику сторін

встановив:

Приватним підприємством “Ясна-Плюс” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект” про стягнення попередньої оплати у сумі 310480 грн. 00 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки №18-06/04/18 від 06.04.2018, 3% річних у розмірі 2807 грн. 08 коп. та 51801 грн. 60 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2018 у справі №927/670/18, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

25.09.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду, надіслана судом відповідачеві за даним позовом – Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект” (юридична адреса: вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000), із зазначенням причини повернення: “за закінченням встановленого строку зберігання”.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідач у справі належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/670/18 та встановлення йому строку для подання відзиву.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторгкомплект» (постачальник) та Приватним підприємством «Ясна-Плюс» (замовник) укладено договір поставки №18-06/04/18 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) замовнику продукцію, найменування, марка, виробник і кількість, ціна якої вказується у специфікації, що оформляється додатком до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язався прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Згідно із п. 3.1 договору ціна на продукцію вказана у специфікації і приймається сторонами в національній валюті України – гривні.

Відповідно до п. 1 специфікації (додаток №1 від 06.04.2018 до договору) загальна вартість товару (амонію нітрат (селітра аміачна марка Б)), що поставляється за цією специфікацією, складає 1036032 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, Південно-Західна залізниця, ст. Голубичі КОД 324309, відповідно до наданого замовником замовлення на поставку продукції (письмової заявки).

Пунктом 3 специфікації сторонами було врегульовано термін поставки товару: 5 днів.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за продукцію проводиться замовником у розмірі 340480 грн 00 коп., що складає 35 % від собівартості товару. Частину загальної вартості договору, що залишилась несплаченою у сумі 695552 грн 00 коп., що складає 65 % від собівартості товару, замовник зобов'язується оплатити не пізніше 31 липня поточного року.

Згідно з п.9.1 договору у випадку порушень зобов'язань, що виникають з договору, сторона несе відповідальність встановлену договором та чинним законодавством України.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що усі спори (розбіжності), що виникають між сторонами за договором вирішуються шляхом переговорів. Також сторони вживають усі заходи для взаємовигідного врегулювання питань.

Додержання сторонами досудового порядку врегулювання спору є обов'язковим (п. 10.2 договору).

У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку (п.10.3 договору).

Відповідно до п. 12.5 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №СФ000112 від 06.04.2018 на загальну суму 1036032 грн. 00 коп., який позивач сплатив частково на підставі платіжного доручення №256 від 11.04.2018 на суму 340480 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% (а.с. 19), тобто виконав умови щодо оплати 35% вартості товару.

У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, товар ПП «Ясна-Плюс» не поставив.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №11-05 від 11.05.2018 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 340480 грн. 00 коп. та 56746 грн. 67 коп. суми ПДВ, всього – 412250 грн. 67 коп. (а.с. 17).

Грошові кошти, перераховані позивачем за вказаними платіжними дорученнями, відповідачем позивачу повернуті частково у сумі 30000 грн. 00 коп. на підставі платіжного доручення №16 від 17.05.2018 на суму 30000 грн. 00 коп. (а.с. 20), що відповідачем у справі не спростовано.

Заборгованість у загальній сумі 310480 грн. 00 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Відповідно до п. 9.2 договору за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної замовником передоплати, чи вартості продукції, яку не було поставлено, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % від суми договору. Строк повернення коштів постачальником відповідно до п. 9.2 становить 3 банківських дні з дати отримання відповідної вимоги замовника.

          На підставі п. 9.2 позивачем нараховано штраф у розмірі 5 % від суми договору за прострочення строку повернення внесеної замовником передоплати, що складає 51801 грн. 60 коп.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт внесення позивачем на рахунок відповідача передплати за договором поставки №18-06/04/18 від 06.04.2018 у сумі 340480 грн. 00 коп.

Також доведеним є факт часткового повернення грошових коштів у розмірі 30000 грн. 00 коп., що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 310480 грн. 00 коп.

Внаслідок несвоєчасного повернення внесеної замовником передоплати за договором на підставі пункту 9.2 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5% від суми договору у розмірі 51801 грн. 60 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від несвоєчасного повернення внесеної замовником передоплати, що складає 51801 грн. 60 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2807 грн. 08 коп., нарахованих на суму передоплати за товар за період прострочення поставки товару з 18.05.2018 по 04.09.2018.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, а не прострочення обов"язку щодо поставки товару.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав – повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами у справі не встановлювалися.

За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму передплати за товар у розмірі 2807 грн. 08 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення попередньої оплати у сумі 310480 грн. 00 коп. та штрафу у сумі 51801 грн. 60 коп. з покладенням витрат зі сплати судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторгкомплект», вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 22824782, на користь Приватного підприємства «Ясна-Плюс», вул. Шевченка, 5, с. Маньки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15043, код ЄДРПОУ 37298752, передоплату у розмірі 310480 грн 00 коп., штраф у розмірі 51801 грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 5434 грн. 22 коп.

3. В решті позову у частині стягнення 3% річних у сумі 2807 грн. 08 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 05.11.2018.

Суддя                                         Демидова М.О.