Рішення

від 05.11.2018 по справі 920/772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2018 Справа № 920/772/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом                     Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до відповідача - Благодійної дитячої громадської організації «Благовіст»

про стягнення 5730 грн. 23 коп.,

          УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 4813 грн. 54 коп. боргу, 710 грн. 58 коп. пені, 68 грн. 94 коп. 3 % річних, 137 грн. 17 коп. інфляційних втрат за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 561-Т від 01.10.2006.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачем відповідачу були надані послуги з постачання теплової енергії з жовтня 2017 по квітень 2018 року, однак відповідач за послуги з позивачем не розрахувався, чим порушив умови вищезазначеного договору.

Ухвалою від 02.10.2018 було відкрито провадження у справі та призначино розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

19.10.2018 відповідач надав суду відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки позивачем послуги не надавались, рахунки (крім № 561 від 30.04.2018) відповідачем не отримувались. Особа, яка підписувала рахунки не є працівником відповідача. Позивачем не виконано обов'язок з надання відповідачу актів приймання-передачі послуг та акти відповідачем не підписувались. Крім того, позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки при розрахунку взято суму боргу в розмірі 4907 грн. 21 коп., а не 4813 грн. 54 коп. Також, в розрахунку 3% річних невірно вказана сума боргу для нарахування, а саме вказано 4990 грн. 71 коп.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів про відпуск теплової енергії на суму 83 грн. 50 коп., яке, на думку позивача, виникло 03.07.2018, однак така сума взята при розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних.

Будь-яких заяв та клопотань учасниками справи суду не надавалось, інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

01.10.2016 між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 561-Т (надалі – Договір). Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного Договору (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався вчасно надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі – послуги), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно до п. 3.4 Договору щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію.

Позивач обов'язок по Договору виконав – з жовтня 2017 року по квітень 2018 року надав відповідачу послуги на суму 4907 грн. 21 коп.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем послуги не надавались, рахунки (крім № 561 від 30.04.2018) відповідачем не отримувались. Особа, яка підписувала рахунки не є працівником відповідача. Позивачем не виконано обов'язок з надання відповідачу актів приймання-передачі послуг та акти відповідачем не підписувались.

Згідно ст. 13 ГПК України (Змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач отримав рахунки та акти за вищезазначений період, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків з беззаперечними підписами про отримання актів, а також актами приймання-передачі послуг (а.с. 22-35).

Крім того, згідно п. 10 Додатку № 2 до Договору якщо з боку відповідача не було вмотивованої відмови щодо причин не підписання, то вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним.

Тому, суд дійшов висновку, що факт надання послуг на вищезазначену суму доведений позивачем.

Суд не приймає заперечень відповідача стосовно того факту, що відповідачем не отримувались рахунки та акти, оскільки такі заперечення суперечать фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Факт того, що акти і рахунки прийняті особою, яка не має на це права та те, що така особа не працює у відповідача, відповідачем не підтверджено, оскільки не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження своєї позиції (виписки з відділу кадрів, довідки тощо).

Згідно з п. 3.4 Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду (календарний місяць) сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивач зазначає, що відповідач з ним не розрахувався в сумі 4907 грн. 21 коп. за жовтень 2017 року – квітень 2018 року.

Позивачем надано розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, а також відомість розрахунків, з якого вбачається, що позивач зарахував частину оплати за інші періоди, здійснену 02.07.2018, в погашення боргу, а тому заборгованість станом на 02.07.2018 склала, як зазначає позивач, 4813 грн. 54 коп. (а.с. 18-21).

Оскільки позивач кошти за послуги не сплатив, чим порушив умови Договору (підстава позову), то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій (предмет позову).

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4813 грн. 54 коп. боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача надати послуги, а відповідача прийняти послуги та сплатити за них. Позивачем обов'язок з надання послуг був виконаний, а відповідачем послуги прийняті. Відповідачем зустрічне зобов'язання по оплаті послуг не виконав, а саме у строки, які встановлені Договором, не сплачено 4813 грн. 54 коп., чим порушено п. 3.3 Договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4813 грн. 54 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 710 грн. 58 коп. пені за загальний період з 11.11.2017 по 06.08.2018.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

Оскільки пеня передбачена сторонами у Договорі і розрахована позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 710 грн. 58 коп. за загальний період з 11.11.2017 по 06.08.2018 є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 грн. 94 коп. 3% річних (період з 11.11.2017 по 02.07.2018) та 137 грн. 17 коп. інфляційних втрат за загальний період з 01.11.2017 по 06.08.2018.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки при розрахунку взято суму боргу в розмірі 4907 грн. 21 коп., а не 4813 грн. 54 коп. Також, в розрахунку 3% річних невірно вказана сума боргу для нарахування, а саме вказано 4990 грн. 71 коп. Позивачем не надано доказів про відпуск теплової енергії на суму 83 грн. 50 коп., яке, на думку позивача, виникло 03.07.2018, однак така сума взята при розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних.

Суд погоджується з доводами відповідача та здійснює перерахунок інфляційних, виходячи з суми боргу 4907 грн. 21 коп. до 02.07.2018, а з 02.07.2018 виходячи з боргу 4813 грн. 54 коп. та при розрахунку інфляційних збитків та 3% річних не враховує суму 83 грн. 50 коп., оскільки включення зазначеної суми є необґрунтованим. В той же час, 3% річних розраховуються судом виходячи з суми боргу 4907 грн. 21 коп. та за період з 11.11.2017 до 02.07.2018.

Суд, здійснивши перерахунок з урахуванням вищезазначеного, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 68 грн. 94 коп. 3% річних (період з 11.11.2017 по 02.07.2018) та 137 грн. 17 коп. інфляційних втрат за загальний період з 01.11.2017 по 06.08.2018 є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1762 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 4618 від 30.06.2018 та платіжним дорученням № 3780 від 13.06.2018 (а.с.8-9).

Враховуючи вищезазначене, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов ТОВ «Сумитеплоенерго» до Благодійної дитячої громадської організації «Благовіст» про стягнення 5730 грн. 23 коп. - задовольнити.

2.           Стягнути з Благодійної дитячої громадської організації «Благовіст» (вул.. Горького, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 22979183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул.. 2-га Залізнична, 10, м. суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) 4813 грн. 54 коп. боргу, 68 грн. 94 коп. 3% річних, 137 грн. 17 коп. інфляційних збитків, 710 грн. 58 коп. пені, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.          Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6.          Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05.11.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко