Постанова

від 01.11.2018 по справі 814/1307/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1307/17

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

          П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-флот» до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІРФ-флот» (далі – ТОВ «ІРФ-флот») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України) в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, просило:

-          зобов'язати відновити показники системи електронного адміністрування ПДВ в розрізі платника податку ТОВ «ІРФ-флот», сформовані за підсумками вересня 2015 року;

-          зобов'язати розрахувати та зберегти суму податку, на яку воно має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з використанням суми податку, на яку є право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що сформувалась починаючи з дати скасування анулювання реєстрації ТОВ «ІРФ-флот», як платника ПДВ, на підставі рішення суду у справі № 814/195/16, яке набрало законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ДФС України на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №814/195/16 внесла зміни до реєстру платників ПДВ, а саме відновила його статус платника ПДВ, але не повернула на діючий електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товаристово має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка була списана з електронного рахунку адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року позов ТОВ «ІРФ-флот» задоволено частково.

Суд зобов'язав ДФС України відновити показники ТОВ «ІРФ-флот» у системі електронного адміністрування ПДВ в межах ліміту на реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 6 519 232,03 грн., як було сформовано станом на 30.09.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з преюдиційності судового рішення, яким встановлена протиправність рішення контролюючого органу щодо позбавленні ТОВ «ІРФ-флот» статусу платника ПДВ.

Неповернення позивачу суми реєстраційного ліміту в розмірі 6 519 232,03 грн. є, на думку суду першої інстанції, втручанням у майнові права позивача, що охороняються Конституцією України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи апелянт просить скасувати його та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, суб'єкт владних повноважень зазначив, що відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі – Порядок №569), у разі анулювання реєстрації платника податку, залишок коштів, що перебував на його електронному рахунку перераховується до бюджету і механізм повернення зазначеного ліміту відсутній.

Відтак, за ствердженням апелянта, позаяк для відновлення відповідних показників не передбачено можливості втручання в Систему електронного адміністрування ПДВ, тому не існує механізму для реєстрації позивачем податкових накладних на суму більшу ніж це визначено у електронних базах.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляції та наполягає на тому, що за приписами Конституції України рішення суду є обов'язковим для виконання.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, а також додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІРФ-флот» з 09.08.2007 року зареєстроване в статусі платника податку на додану вартість та за ним закріплений рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37519000114304.

30 вересня 2015 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення №358, яким ТОВ «ІРФ-флот» анулювало реєстрацію платника податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року у справі №814/195/16, що набрала законної сили, суд визнав протиправним та скасував вказане рішення, а також зобов'язав ДПІ у Святошинському районі направити до ДФС України рішення для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації ТОВ «ІРФ-флот».

На виконання вимог наведеного судового рішення, ДФС України відновила реєстрацію ТОВ «ІРФ-флот» платником податку на додану вартість, однак не поновила дані про суму податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини у сфері електронного адміністрування податку на додану вартість внормовано положеннями ст. 200-1 Податкового Кодексу України та Порядком №569.

Пунктом 200-1.1 ст. 200-1 Податкового Кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує, зокрема, автоматичний облік в розрізі платників податку суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 вищевказаного Порядку рахунок у системі електронного адміністрування податку – рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Згідно пп. 200-1.1.8 ст. 200-1 ПК України та ст. 7 Порядку №569 після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Статтею 8 Порядку №569 передбачено, що у разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок.

Як вбачається з витягу з реєстру платника податків на додану вартість №1714024500080 від 06.06.2017 року ДФС України поновила ТОВ «ІРФ-флот» в якості платника податку на додану вартість за рахунком електронного адміністрування податку на додану вартість №37519000114304, який був відкритий до анулювання реєстрації (а.с.20).

За таких умов, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку про застосування преюдиції фактів, встановлених судовим рішенням у справі №814/195/16, з відповідними наслідками для контролюючого органу щодо поновлення попереднього стану платника податків, який він мав до прийняття незаконного рішення від 21 березня 2016 року.

Судами вірно обрано спосіб захисту порушеного права ТОВ «ІРФ-флот», а саме: шляхом обов'язку відповідача повернути на діючий електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 6 519 232,03 грн., яка була списана з електронного рахунку адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 року №805/1147/17-а, від 03 квітня 2018 року по справі №803/844/17.

Як зазначалось вище, доводи апелянта складаються з того, що відсутня технічна можливість для відновлення порушеного права позивача.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції, даний довід не заснований на вимогах податкового законодавства та суперечить основним засадам адміністративного судочинства, щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Також, на спростування доводів суб'єкта владних повноважень, слід звернутися до змісту ст. 6 КАС України, яка встановлює наступне.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, право на звернення до суду можливо безпосередньо на підставі Конституції, яка охороняє право власності, у тому числі і юридичних осіб, а відсутність законодавства, яке регулює спірні відносини, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-флот» до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач – суддя                                                            І.О. Турецька

суддя                                                            Л.В. Стас

суддя                                                            Л.П. Шеметенко

          Повне судове рішення складено 01.11.2018 року.