Постанова

від 05.11.2018 по справі 219/12902/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року справа №219/12902/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника відповідача - ОСОБА_1, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року у справі № 219/12902/17 (головуючий суддя 1 інстанції Павленко О.М.), складене у повному обсязі 19 вересня 2018 року у м. Бахмут Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Старшого державного інспектора - начальника Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмуті, Лимані і Слов'янську Управління контрю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Старшого державного інспектора - начальника Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмуті, Лимані і Слов'янську Управління контрю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення від 17 жовтня 2017 року № 249-ДК/0122По/08/01/-17, № 215-ДК/131/По/08/01/-17, № 215-ДК/130/По/08/01/-17, № 215-ДК/134/По/08/01/-17, № 215-ДК/133/По/08/01/-17, № 215-ДК/129/По/08/01/-17, № 215-ДК/132/По/07/01/-17 (а.с. 2-8).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року у справі № 219/12902/17 позовні вимоги задоволено. Скасовано постанови відповідача від 17 жовтня 2017 року № 215-ДК/132/По/08/01/-17, № 215-ДК/134/По/08/01/-17, № 215-ДК/129/По/08/01/-17, № 215-ДК/128/По/08/01/-17, № 215-ДК/131/По/08/01/-17, № 215-ДК/130/По/08/01/-17, № 215-ДК/133/По/08/01/-17 про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_2 за ст.53 КУпАП (а.с. 180-191).

Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що при перевірці земельних ділянок позивача встановлено, що їх цільове призначення - ведення фермерського господарства, угіддя, пасовища, використовується не по цільовому призначенню. За результатами перевірки були складені протоколи про адміністративні правопорушення, за результатом розгляду зазначених протоколів винесені постанови про накладання адміністративного стягнення.

Апелянт вказує, що процесуальні строки інспектором не були порушені.

Крім того зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не відноситься до органів що здійснюють державний нагляд (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відсутні очевидні ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки законодавством передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки; те, що без належного оформлення права власності, права користування чи оренди та їх державної реєстрації, будь-яке використання землі вважається самовільним зайняттям земельної ділянки; те, що жодним нормативним актом не установлено перелік точних обставин, тому визначення обставин здійснюється на підставі особистої правосвідомості державного інспектора; те, що позивач не вживав жодних заходів щодо оформлення відповідно до норм законодавства права власності чи права користування земельною ділянкою.

Апелянт вважає недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі вищевикладеного просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 195-200).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно договору оренди земельних ділянок від 31 липня 2012 року, орендодавець - Артемівська районна державна адміністрація, в особі голови райдержадміністрації, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26 липня 2012 № 452 надає, а орендар - громадянин ОСОБА_2 набуває в строкове платне володіння і користування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Яковлівської сільської ради Артемівського району Донецької області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 528,0318 га, в тому числі, 90,6484 га сіножатей та 437,3834 га пасовищ, серед яких земельні ділянки площею 58,66 га кадастровий номер 1420989900:01:000:0007; площею 38,8319 га кадастровий номер 1420989900:01:002:0012; площею 41,0067 га кадастровий номер 1420989900:01:145:0001; площею 47,2096 га кадастровий номер 1420989900:01:002:0013; площею 70,4648 га кадастровий номер 1420989900:01:030:0026; площею 77,3783 га кадастровий номер 1420989900:01:023:0037; площею 82,6818 га кадастровий номер 1420989900:01:028:0063, які на час передачі їх в оренду знаходяться в задовільному, якісному стані. На земельних ділянках відсутні об'єкти нерухомого майна, грошова оцінка земельних ділянок не проведена, земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, які можуть перешкоджати їх ефективному використанню. Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 5 років (п.п.2.1, 2.2) (а.с.56-62).

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій Управління з контролю за використанням та охороною земель № 31-5-0.47-895/90-17 від 31.08.2017 року, адресоване на ім'я позивача, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31 серпня 2017 року № 215-ДК, з 11 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року буде здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках з вищевказаними кадастровими номерами, розташованих за межами населених пунктів Соледарської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області (а.с.13).

Як вбачається із приписів №№ 215-ДК/0147/Пр/03/01/-17, 219-ДК/0149Пр/03/01/-17, 215-ДК/0144/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0143/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0146/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0145/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0148/Пр/03/01/-17, складених 13 вересня 2017 року старшим державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов'янському районах та м.м. Бахмуті, Лимані і Слов'янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3, при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності встановлено, що використання земельних ділянок площею 70,4648 га, 82,6818 га, 38,8319 га, 47,2096 га, 58,66 га , 77,3783 га ,41,0067 га за вищевказаними кадастровими номерами використовуються не за цільовим призначенням (не для ведення фермерського господарства), чим порушено п. а ч.1 ст. 96, п. ґ ст. 211 Земельного кодексу України.

Вказаними приписами встановлено усунути позивачу порушення земельного законодавства у 30-ти денний термін, про виконання приписів повідомити до 13 жовтня 2017 року (а.с.14-15, 20-21, 26-27, 32-33, 38-39, 44-45, 50-51). Також у них містяться попередження про те, що у разі їх невиконання, винного правопорушника буде притягнуто до адміністративної відповідальності.

17 жовтня 2017 року старшим державним інспектором, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов'янському районах та мм. Бахмуті, Лимані і Слов'янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 складені протоколи про адміністративне правопорушення (а.с.16-17, 22-23, 28-29, 34-35, 40-41, 46-47, 52-53):

- № 215-ДК/131/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 70,4648 га використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 37 158,91 грн.;

- № 219-ДК/133/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 82,6818 га використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 43 601,42 грн.;

- № 215-ДК/128/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка, площею 41,0067 га, використовується не за цільовим призначення, чим заподіяна шкода державі у розмірі 21 624,47 грн.;

- № 215-ДК/127/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка, площею 38,8319 га використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 20 477,61 грн.;

- № 215-ДК/130/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка, площею 47,2096 га використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 24 895,51 грн.;

- № 215-ДК/129/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка, площею 58,66 га, використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 30 933,76 грн.;

- № 215-ДК/132/П/07/01/-17, у якому вказано, що земельна ділянка, площею 77,3783 га, використовується не за цільовим призначенням, чим заподіяна шкода державі у розмірі 40 804,67 грн.

В жодному протоколі не зазначено щодо складання актів фіксування зазначених правопорушень та участь позивача по справі. Тільки в п.11 протоколу зазначено, що розгляд справ за адміністративні правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 17 жовтня 2017 року в приміщенні відділу контролю за адресою м. Словянськ ,Донецької області, пл. Соборна,2 каб.56. Даних о доведеності зазначеної інформації до позивача суду не надано.

У той же день, 17 жовтня 2017 року старшим державним інспектором, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов'янському районах та мм. Бахмуті, Лимані і Слов'янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3 розглянуті протоколи про адміністративне правопорушення № 215-ДК/131/П/07/01/-17, № 219-ДК/133/П/07/01/-17, № 215-ДК/128/П/07/01/-17, № 215-ДК/127/П/07/01/-17, № 215-ДК/130/П/07/01/-17, № 215-ДК/129/П/07/01/-17, № 215-ДК/132/П/07/01/-17, відносно позивача складні постанови про накладення адміністративного стягнення № 215-ДК/133/По/08/01/-17, № 219-ДК/130/По/08/01/-17, № 215-ДК/131/По/08/01/-17, № 215-ДК/128/По/08/01/-17, № 215-ДК/129/По/08/01/-17, № 215-ДК/134/По/08/01/-17, № 215-ДК/132/По/08/01/-17, за порушення п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (використання земельних ділянок не за цільовим призначенням), та визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (по кожному протоколу) (а.с.18-19, 24-25, 30-31, 36-37, 42-43, 48-49, 54-55).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірних постанов та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої спірних постанов, відтак вони є такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно із ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ч. 2 ст. 279 КУпАП).

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, виклад інкримінованих правопорушнику діянь має бути гранично конкретизований, це означає, що у формулюванні адміністративного правопорушення повинні включатися всі ті дії (бездіяльність), які відповідають опису об'єктивної сторони адміністративного правопорушення в адміністративно-правовій нормі, в якій передбачена відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення.

З аналізу постанов про накладення адміністративного стягнення № 215-ДК/133/По/08/01/-17, № 219-ДК/130/По/08/01/-17, № 215-ДК/131/По/08/01/-17, № 215-ДК/128/По/08/01/-17, № 215-ДК/129/По/08/01/-17, № 215-ДК/134/По/08/01/-17, № 215-ДК/132/По/08/01/-17, вбачається, що в них не зазначені конкретні обставини вчинення правопорушення: не зазначені підстави користування позивачем вказаними в протоколах земельними ділянками, період користування, час вчинення адміністративного правопорушення та час його виявлення. Більше того, не зазначено суть правопорушення, а саме, в чому полягало використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, а також, відсутні будь-які посилання на будь-які акти перевірок.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З вищевказаних постанов про накладення адміністративного стягнення вбачається, що в них не міститься дати та особистого підпису позивача про отримання постанов, та зазначено дата та номер квитанції про надіслання їх позивачу поштою.

Згідно ст. 277-2 КупАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності,вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

17 жовтня 2017 року були складені протоколи про адміністративні правопорушення із зазначення дати та часу їх розгляду (17 жовтня 2017 року о 15.00 год.), та у той же день, без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - позивача, вони були розглянути та за результатами винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що є порушенням права особи, щодо якої розглядається справа.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не спростовано твердження позивача про необізнаність щодо часу розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Крім того, в порушення вимог ст. 278, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не були з'ясовані всі обставини справи, а саме чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, стаття 53 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням.

Згідно пункту а частини 1 ст. 96 Земельного кодексу України до обов'язків землекористувачів відноситься забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 п. ґ ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 19. Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки передані позивачу у тимчасове користування саме для ведення фермерського господарства на умовах договору оренди від 31 липня 2012 року. Вид цільового призначення, за яким позивачу передаються земельні ділянки, визначені у п.2.1 вказаного договору оренди, якими встановлено, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази (в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України) на підтвердження того, що позивач використовував земельні ділянки не за цільовим призначенням

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що згідно актів обстеження та актів перевірки вказані земельні ділянки використовуються позивачем не за цільовим призначенням, оскільки в матеріалах відсутні докази їх складання та використання під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При цьому, за відповідачем (апелянтом) наявний обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій.

Відповідно до чинного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП, складається в обов'язковому порядку та є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, якщо вони є, але вказані вимоги закону відповідачем не були дотримані.

Так, у складених протоколах про адміністративне правопорушення від 17 жовтня 2017 року за № 215-ДК/127/П/07/01/-17, 215-ДК/130/П/07/01/-17, 215-ДК/129/П/07/01/-17, 215-ДК/133/П/07/01/-17, 215-ДК/132/П/07/01/-17, 215-ДК/128/П/07/01/-17, 215-ДК/131/П/07/01/-17, зазначено про те, що інспектором встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища), використовуються не за цільовим призначенням, внаслідок чого позивачем порушений п. а ч.1 ст.96 ЗК України.

В зазначених протоколах не вказані точні обставини вчинення позивачем правопорушення: не зазначені підстави користування позивачем вказаними в протоколах земельними ділянками, період користування, час вчинення адміністративного правопорушення та час його виявлення.

Крім того, не зазначено суть правопорушення, а саме, в чому полягало використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням та відсутні посилання на будь-які акти перевірок або обстежень.

У постанові про накладення адміністративного стягнення № 215-ДК/133/По/08/01/-17 відсутній підпис інспектора Кубиткіної С.М., яка якого винесла( а.с.54-55).

При цьому, вказані протоколи не підписані позивачем, не має позначки про те, що копії цих протоколів ним були отримані, не містять пояснень позивача, відомостей про фактичне роз'яснення ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП або відомостей про відмову позивача від підписання таких протоколів.

До того ж, приписи № 215-ДК/0147/Пр/03/01/-17, 219-ДК/0149Пр/03/01/-17, 215-ДК/0144/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0143/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0146/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0145/Пр/03/01/-17, 215-ДК/0148/Пр/03/01/-17, складені 13 вересня 2017 року інспектором Кубиткіною С.М., містили вимоги щодо усунення позивачем порушень у 30-ти денний термін, та повідомлення про їх до 13 жовтня 2017 року.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказані документи направлялися позивачу на виконання вчасно, в них відсутні відмітки про вручення, а також про те, що він був обізнаний з їх змістом.

Твердження позивача про необізнаність останнього про проведення перевірки та складання протоколів про адміністративне правопорушення відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при складенні вказаних протоколів були суттєво порушені вимоги ст.256 КУпАП, а тому, відповідно до ст.74 КАС України такі протоколи є не допустимими доказами по справі.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.53 КУпАП України.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає твердження апелянта про правомірність розгляду вищезазначених протоколів у відсутність позивача, з посиланням на положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затверджене Наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308, за яким процедура приводу правопорушника не передбачена, оскільки, судами першої та апеляційної інстанції встановлені порушення відповідачем ст.ст. 277-2, 278, 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року у справі № 219/12902/17- залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року у справі № 219/12902/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повне судове рішення проголошено в судовому засіданні 05 листопада 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5