Рішення

від 01.11.2018 по справі 281/562/18

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 281/562/18

Провадження по справі 2/281/192/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Денисюк І.І.,

за участю секретаря судового засідання Островської І.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Лугини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 про визнання майна придбаного під час роздільного проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, особистою приватною власністю одного з подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, в квітні 2009 року придбала житловий будинок та земельну ділянку за адресою: вул. Центральна, 3, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області. Вказане майно було придбане за кошти її батька - ОСОБА_4 Позивач стверджує, що в період придбання вказаного майна, шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично були припинені, що в подальшому призвело до їх розірвання у судовому порядку. Майновий спір після розлучення був відсутній, і також на день подачі позову до суду. В даний час, виникла необхідність в продажі вказаного майна, однак з відповідачем тривалий час не підтримує жодних відносин, в зв'язку з чим змушена звернутися до суду.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, в частині визнання за нею права особистої приватної власності на житловий будинок № 3 з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вул. Центральна, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2478 га, кадастровий номер № 1822883001:02:001:0001, за адресою: вул. Центральна, 3, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задоволити з підстав наведених у позовній заяві, зазначила, що позивачем були здійснені всі заходи, щодо спроби зв'язатися з відповідачем і вирішити питання мирним шляхом, але місце проживання і телефонний зв'язок з останнім відсутній.

Віповідач ОСОБА_2 повторно до суду не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений судом у встановленому ст. ст. 128, 130, ч. 10 ст. 187 ЦПК України порядку. Клопотань про відкладення судового розгляду від відповідача на адресу суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи у її відсутність та надала письмові пояснення, в яких позов підтримала, просила задоволити.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12 , 13 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 18.06.2011 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ТП № 070872, виданого повторно Лугинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 29.08.2017.

За час перебування в шлюбі ОСОБА_1 придбала житловий будинок № 3 з надвірними будівлями та спорудами по вул. Центральна, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2478 га за цією ж адресою, що підтверджується договором купівлі-продажу №438 від 15.04.2009, зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_3

Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу вказаного майна, право власності в установленому законом порядку зареєстровано не було і державний акт на земельну ділянку не видавався.

Позивачем 20.10.2017 (після розірвання шлюбу 18.06.2011) було проведено реєстрацію житлового будинку за адресою: вул. Центральна, 3, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також 20.10.2017 було зареєстровано земельну ділянку площею 0,2478 га, кадастровий номер № 1822883001:02:001:0001, за адресою: вул. Центральна, 3, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що зазначене майно, було придбане під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, однак шлюбні відносини фактично були припинені і вказане майно придбані нею за особисті кошти.

Відповідно до інформаційної довідки №3681 від 16.10.2018 виданої Лугинською селищною радою Житомирської області, позивач з лютого 2009 року з ОСОБА_2 спільно не проживали.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не

придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може

визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно,

набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і

провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною

власністю до настання таких обставин.

Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15 (постанова від 16.12.2015) висловлена Правова позиція про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Даючи юридичну оцінку зібраним у справі доказам, позивачем доведено факт придбання вказаного майна. Відповідачем не наданожодних доказів на спростування обставин справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, ч. 3 ст. 200, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) право особистої приватної власності на житловий будинок № 3 з надвірними будівлями і спорудами, за адресою: вул. Центральна, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2478 га, кадастровий номер № 1822883001:02:001:0001 за адресою: вул. Центральна, 3, с. Літки, Лугинського району, Житомирської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.І. Денисюк