Рішення

від 02.11.2018 по справі 414/2406/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/2406/18

Провадження № 2/414/586/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноармійська), 49, де вона зареєстрована. За вказаною адресою також зареєстровані донька позивача ОСОБА_3 і зять позивача ОСОБА_4, а також онуки позивача - неповнолітня ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 Донька ОСОБА_2 із зятем таонуками з червня 2017 року за вказаною адресою не проживають та виїхали до Російської Федерації.

В той же час, факт реєстрації відповідачів створює перешкоди для позивача в реалізації права власності на вказаний будинок.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним жилим приміщенням.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідачі та законний представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, надали заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності, в яких також зазначили, що позовні вимоги визнають.

Представник третьої особи ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що Відділ опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації Луганської області проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядав цивільну справу за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03.07.2009 (яке набрало законної сили 14.07.2009) набула права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноармійська), 49, що також підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23554174 від 12.08.2009 та технічним паспортом на зазначений житловий будинок (а.с. 11, 12, 13-15).

Відповідно до довідки виконавчого комітета Красноріченської селищної ради № 1690 від 30.08.2018 за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноармійська), 49, крім власника ОСОБА_2, зареєстровані також її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітня онука ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, неповнолітня онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та зять позивача ОСОБА_4, 02.05.1979 (а.с. 18). Зазначені обставини також підтверджуються домовою книгою на вищезазначений житловий будинок (а.с. 16-17).

З акту на предмет фактичного проживання від 03.09.2018 вбачається, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 фактично не проживають за місцем своєї реєстрації за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноарміська), 49, що підтверджується підписами сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 19).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Права членів сім'ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані ст. 405 ЦК України та ст. 156 Житлового кодексу України, відповідно до вимог яких члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону та в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У ч. 2 ст. 64 ЖК України зазначається, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім'ї має також і особа, яка перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин. У зв'язку з цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла може бути визнаний таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад один рік без поважних причин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноармійська), 49, в якій залишаються зареєстрованими її донька ОСОБА_3, онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також зять позивача ОСОБА_4, що позбавляє позивача права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй власністю.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що відповідачі та законний представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_3 надали суду письмові заяви, в яких безумовно визнали позовні вимоги, суд приймає визнання позову відповідачами. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, а також той факт, що донька позивача ОСОБА_3 разом з онуками ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також зятем ОСОБА_4 без поважних причин не проживають за адресою своєї реєстрації понад рік, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні актом про на предмет фактичного проживання від 03.09.2018 та було визнано самими відповідачами, які надали заяви про визнання позовних виог, суд дійшов висновку, що відповідачі втратили право користування жилим приміщенням за місцем реєстрації у будинку позивача, а тому позов підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 37076384; місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, вул. Банкова, 3), про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: Луганська область, Кремінський район, смт Красноріченське, вул. Східна (минула назва - Красноармійська), 49.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний