Рішення

від 26.10.2018 по справі 337/4566/17

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

26.10.2018 Провадження 2/337/212/2018

ЄУН 337/212/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого - судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Гальцевої К.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В :

21.11.2017 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначив, що 26 березня 2015 року відповідач придбав у позивача товар у вигляді заморожених курячих лапок на суму 190 000,00 грн. Факт поставки товару підтверджується розпискою відповідача від 26.03.2015 року. Згідно умов договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу кошти протягом 10-ти

робочих днів, за таких обставин кінцевий термін виконання грошового зобов'язання настав 10.04.2015 року. Товар, а саме курячі лапки заморожені, передані покупцю в об'ємі, визначеному договором - на суму 190 000,00грн., разом з відповідною супровідною документацією. Станом на 28 вересня 2017 року кошти за товар відповідачем не сплачені, умови договору порушені. Відповідач уникає зустрічей з позивачем, вказує на відсутність коштів для виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу. Термін прострочення відповідачем грошового зобов'язання становить з 11.04. 2015 по 16.11.2017 року, а тому просить стягнути з відповідача на його користь 343 840, 8 грн., з них 190 000.00грн. - основної суми боргу, 138 989,57 грн. - інфляційних витрат, 14851,23 грн. - 3 відсотки річних.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року відкрито провадження по справі.

29.02.2018 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він зазначив, що після відкриття провадження по справі відповідач добровільно перерахував йому 3000 грн., а тому сума основного боргу становить 187000 грн

Відповідно до пп.11 п.1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р) , заяви та скарги, поданні до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, посилаючись на те, що правочин укладено у встановленому законом порядку, укладаючи договір в усній формі сторони досягли згоди щодо асортименту товару, його кількості, узгодили вартість; отримавши товар, відповідач власноруч написав розписку, якою підтвердив умови укладеного договору та взяв на себе обов'язок протягом десяти робочих днів повернути грошові кошти, однак від виконання умов договору ухилився, у зв'язку з чим він змушений захищати порушені права у судовому порядку.

Представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що договір є укладеним, оскільки почали виконуватися його умови, зокрема відповідач отримав відповідний узгоджений сторонами товар, та навіть після звернення з позовом до суду частково перерахував грошові кошти у розмірі 3000 грн на виконання умов договору.

Відповідач, незважаючи на те, що декілька разів дати судового розгляду були з ним узгоджені, жодного разу у судове засідання для дачі особистих пояснень не з'явився, причини відсутності суду не повідомив взагалі, тим самим не скористувався своїми процесуальними правами та не спростував доводи позивачів.

Представник відповідача просить у задоволені позову відмовити, вважає надану накладну неналежним доказом, оскільки її достовірність не засвідчена позивачем. Оригінал накладної позивачем не наданий, а тому вважає, що позивачем не доведений суду сам факт укладання такого договору, зокрема домовленості щодо усіх його істотних умов

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено у судовому засіданні, між сторонами - ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поставки, на підтвердження укладання якого 26.03.2015 року відповідач ОСОБА_4 надав позивачеві розписку, в якій зазначив, що отримав від останнього товар на суму 190000 грн, які зобов'язується повернути протягом десяти робочих днів. Також в розписці відповідач зазначив, що отримує контейнер, документи та повертає гроші.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, укладання договору поставки в усній формі не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до 639 ЦК України договір поставки може бути укладений у будь-якій формі, оскільки вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України , якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України .

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону, ( правова позиція Великої Палати ВС від 05.06.2018 року справа № 338/180/170.

Тому суд цілком погоджується з доводами позивача, що договір поставки між сторонами було укладено в усній формі, на підтвердження виконання умов якого з боку позивача відповідачем була надана відповідна розписка щодо отримання ним поставленого позивачем товару на загальну суму 190000 грн. та узгоджено термін розрахунку за поставлений товар - протягом 10 робочих днів.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості товару, виконання узгоджених умов з боку позивача та часткове виконання грошових зобов'язань з боку відповідача, суд вважає, що фактично сторони уклали такий договір, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з інфляційними втратами та відповідними відсотками підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений термін ( строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язанням, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача термін прострочення відповідачем грошового зобов'язанням становить 11.04.2015 по 16.11.2017 року, 3 проценти річних за заначений період становить 14851,23 грн , інфляційні втрати становлять 115247,05 грн ( зокрема: за період з 11.04.2015 по 31.12.2015 - 59730,27 грн; за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року - 23560 грн; за 01.01.2017 року по 15.01.2017 року - ,42 грн.; 16.01.2017 по 15.02.2017 року в сумі 2090 грн., за період з 16.02.2017 року по 15.03.2017 року в сумі 1900 грн., за період з 16.03.2017 року по 16.11.2017 року в сумі 27139,36 грн.)

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом було задоволено 92,22 % позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути з відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3170,90 грн

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526,530,625,712 ЦК України,ст.ст.11, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, мешкаючого АДРЕСА_1) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, мешкаючого АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) суму основного боргу 187000 грн. , інфляційні втрати у розмірі 115247,05 грн , 3 відсотки річних у розмірі 14851,23 грн, та судові витрати у розмірі 3170,90 грн., а всього 320269,18 грн.( триста двадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять грн18 коп.)

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 4 листопада 2018 року. Копію повного тексту рішення надіслати сторонам.

Суддя : Салтан Л.Г.