Постанова

від 31.10.2018 по справі 701/219/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 701/219/17

провадження № 61-33133св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник відповідача - Булатецький Андрій Андрійович,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - Дзензелівська сільська рада Маньківського району Черкаської області,

представник третьої особи - Мороз Юрій Андрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року у складі судді Костенка А. І. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчук В. Г., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - Дзензелівська сільська рада Маньківського району Черкаської області (далі - Дзензелівська сільрада), в якому просив визнати за ним право оренди в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 на земельні ділянки площами: 18,7870 га, 41,2226 га, 20,5359 га, розташовані в адміністративних межах Кривецької, Кищенецької та Дзензелівської сільських рад Маньківського району Черкаської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_4, який за життя займався сільськогосподарським виробництвом, у зв'язку з чим 17 грудня 2009 року, 21 березня 2012 року,

29 грудня 2012 року уклав договори оренди земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Кривецької, Кищенецької та Дзензелівської сільських рад Маньківського району Черкаської області. Строк дії цих договорів не закінчився. Позивач, як спадкоємець першої черги, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька, має намір продовжити обробляти землі, які перебували в оренді спадкодавця, оскільки володіє необхідними технічними засобами та досвідом роботи у сфері сільського господарства. Позивач також указував, що він є засновником та головою фермерського господарства Святко , яке створено у 2015 року ним та спадкодавцем.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли саме з договорів оренди землі, однією із сторін яких був

ФОП ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, внаслідок чого припинилась і його підприємницька діяльність. Згідно з пунктом 34 договорів їх дія припиняється, зокрема, у разі смерті фізичної особи-підприємця.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд прийшов правильного висновку про припинення договорів оренди у зв'язку зі смертю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідно до умов пункту 34 договорів. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дія пункту 37 договорів не розповсюджується на виниклі правовідносини, оскільки він регулює правовідносини між фізичною особою та орендодавцем.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи (яка здійснювала підприємницьку діяльність), слід брати до уваги норми цивільного законодавства, так як предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами ЦК України. Суб'єктом права оренди землі (зокрема орендарями), відповідно до чинного законодавства України, є саме фізичні особи. Чинне законодавство України не забороняє фізичним особам здійснювати підприємницьку діяльність на орендованих земельних ділянках.

Касаційна скарга містить посилання на те, що оскаржувані судові рішення суперечать нормам ЦК України, ЗК України, статей 7, 31 Закону України Про оренду землі , постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 та пунктів 34, 37 договорів оренди землі від 17 грудня

2009 року, 21 березня 2012 року та 29 грудня 2012 року, якими передбачено перехід права на орендовані земельні ділянки в порядку спадкування.

Умовами договору оренди земельних ділянок не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то позивач, як спадкоємець орендаря (фізичної особи - підприємця), після смерті останнього може успадкувати право на оренду земельні ділянки, які є предметом цих договорів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд установив, що 17 грудня 2009 року, 21 березня 2012 року, 29 грудня

2012 року ОСОБА_4, як фізична особа-підприємець, уклав договори оренди земельних ділянок площею 18,7870 га, площею 41,2226 га, площею 20,5359 га відповідно, розташованих в адміністративних межах Кривецької, Кищенецької та Дзензелівської сільських рад Маньківського району.

Договори зареєстровано в установленому законом порядку.

Строк дії договору від 17 грудня 2009 року становить до 01 вересня

2019 року, договору оренди від 21 березня 2012 року (на 5 років) -

до 03 травня 2017 року, за договором оренди від 29 грудня 2012 року термін дії закінчується 29 грудня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та цього Закону.

З правового аналізу наведеного слідує, що при вирішення спору про визнання право оренди в порядку спадкування, судам слід з'ясувати: наявність спадкоємців у орендаря (фізичної особи - підприємця); чи передбачено умовами договору оренди перехід права на оренду в порядку спадкування; наявність осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Згідно пунктів 34 договорів оренди, укладених з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 їх дія припиняється, зокрема, у разі смерті фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 17 грудня 2009 року право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи -орендаря, не переходить до спадкоємців, або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Пунктами 37 договорів від 21 березня 2012 року та від 29 грудня 2012 року право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи -орендаря, переходить до спадкоємців, або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що він разом із орендарем - спадкодавцем, використовував орендовані земельну ділянку та у 2015 році ними було засновано фермерське господарство. Вказував про намір продовжити використовувати ці земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Суд установив, що договори оренди, право на користування земельними ділянками за якими просить визнати за собою позивач, укладені орендарем ОСОБА_4, як фізичною особою-підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, в разі смерті фізичної особи - підприємця.

За змістом частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною третьою статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Отже, фізична особа - підприємець - це статус, який фізична особа може набути або втратити.

Згідно із частиною першою статі 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України Про оренду землі ).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт спільного використання орендованих спадкодавцем земельних ділянок.

Разом із тим, суд у повній мірі не дав оцінки доводам позовної заяви та не з'ясував, чи відбулось повернення земельних ділянок орендодавцю після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року орендаря (фізичної особи - підприємця)

ОСОБА_4, чи відмовлялись спадкоємці від виконання умов договорів оренди землі та, чи виконуються умови договорів оренди щодо сплати орендної плати та подальшого обробітку землі.

У силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 липня

2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська