Рішення

від 05.11.2018 по справі 637/799/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.11.2018 637/799/17

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2018 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу №637/799/17 (2/637/8/18) за позовною заявою СТОВ Старовірівський птахо комплекс до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

участь у справі приймали: представник позивача - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2017 року позивач, СТОВ Старовірівський птахокомплекс Шевченківського району Харківської області (далі по тексту СТОВ), звернулось до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_5 Федорівнипро відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

20 вересня 2017 року судом отримано відомості щодо смерті ОСОБА_522 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2017 року відповідно до п.1 ч.1 ст.201 ЦПК України провадження у справі було зупинено, так як спірні правовідносини допускають правонаступництво.

14 серпня 2018 року ухвалою суду від участі у справі у якості відповідача залучено ОСОБА_3, як спадкоємця після смерті ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3.15 га на підставі державного акту від 25 жовтня 2002 року (серія І-ХР № 037557), кадастровий номер 6325786500:01:000:0285. 01 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки розміром Даний договір було зареєстровано у Шевченківському РВ Харківської РФ Центр ДЗК при Держкомземі України 05 лютого 2008 року за №040870400174. Відповідно до договору та акту приймання-передачі відповідач передала зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в користування позивачу строком на 10 років. За час перебування земельної ділянки в оренді СТОВ в 2016 році ,ОСОБА_2 її самовільно обробила та засіяла , чим завдала матеріальної шкоди СТОВ . При цьому СТОВ були проведенні підготовчі роботи на земельній ділянці для посіву соняшнику. Згідно розрахунку матеріальні збитку оцінується в 16 580.76 грн. та складаються з : матеріальної шкоди в розмірі - 2480.76 грн.; упущеної вигоди - 14100.00 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 1600.00 грн.

Враховуючи викладене представник СТОВ просить стягнути з відповідача зазначену суму та понесені судові витрати.

ОСОБА_5 в судовому засіданні проти пред'явленого позову заперечував . В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно мати укладала в 2006 році договір оренди належної їй земельної ділянки з СТОВ на 10 років. Враховуючи що в 2016 році строк договору сплинув , мала намір повернути свою власність. Але з'ясувалось що договір оренди було зареєстровано лише в 2008 році і тому строк дії договору вже не 10 років , а 12. Не погодившись з такими умова, мати звернулась до суду і рішенням

Шевченківського районного суду Харківської області її вимоги 1 березня 2017 року були задоволені . Пізніше 11 травня 2017 року, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року рішення Шевченківського районного суду було скасовано та винесене нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, було відмовлено. Зараз справа перебуває у Верховному Суді. Зазначив ,що мати самовільного нічого не робила , а бажала повернути свою власність. Вважає ,що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими що задоволенню не підлягають

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка , загальною площею 3.15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківскього району Харківської області згідно державного акту (серії І-ХР № 037557 виданого 25 жовтня 2002 року, кадастровий номер 6325786500:01:000:0285.

З матеріалів справи вбачається, що між СТОВ Старовірівський птахокомплекс та ОСОБА_2 1 листопада 2006 року, було укладено договір оренди землі № 158, строком на 10 років. Договір зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківскьому районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України від 5 лютого 2008 року за № 040870400174.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду вбачається, що ОСОБА_2 передала земельну ділянку позивачу 5 лютого 2008 року.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 17 березня 2017 року вбачається, що було винесено земельну ділянку в натурі на місцевості та отримано на зберігання межові знаки.

З рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року вбачається ,що ОСОБА_5 не погодившись з тим,що договір оренди земельної ділянки укладений в 2006 році , та зареєстрований у 2008 році продовжує діяти ,звернулась до суду з позовом про визнання договору оренди земці від 1 листопада 2006 року припиненим. Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 1 березня 2017 року її позовні вимоги задоволенні. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2017 року , рішення суду І інстанції скасовано , та винесено нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача зазначив ,що враховуючи конфлікту ситуацію ,після обробки земельної ділянки СТОВ не мала можливості її використати тому понесла матеріальні збитки ,розрахунок яких долучений до позовних вимог.

Правовідносини, пов'язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України , Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі ,Цивільним Кодексом України , іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі .

Частиною 4ст. 124 Земельного України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 1ст. 638 Цивільного України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні сторонами не оспорюється факт укладання договору та його

виконання.

З свідоцтва про права на спадщину від 30 червня 2018 року , вбачається що після смерті ОСОБА_5 спадщину у вигляді земельної ділянки площею 3.4196 га кадастровий номер 632578500:01:000:0285 для ведення сільськогосподарського виробництва , розташовану на теріторї Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області звернувся ОСОБА_5

Представником позивача в судовому засіданні зазначено ,що після підготовки земельної ділянки для посіву соняшника у 2016 році , СТОВ не мала можливості її використати ,зазначив, що саме відповідач заважав проводити посів, але допустимих та належних доказів тому не надав.

Матеріали справи не містять будь - якого підтвердження , що на зазначеної земельній ділянці ОСОБА_5 у 2016 році взагалі що не будь було засіяно , вирощено та знято врожай.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків, 3) причинного з'вязку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби набута ним земельна ділянка була вільною.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобовязання було виконано боржником належним чином.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211 , 212 Земельного кодексу, статей 22 , 623 , 1166 , 1172 , 1192 Цивільного кодексу особами, що її заподіяли. У випадку самовільного зайнятті землі на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, повязаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Розмір збитків визначався відповідно до Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284 , згідно якої розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення)рад .

Позивачем додано лише самостійно зроблений розрахунок втраченої вигоди, та довідки головного управління статистики щодо середньої врожайності соняшнику в Шевченківському районі в 2016 році.

Як , зазначив представник позивача, СТОВ до Шевченківської РДА з проханням створення комісії із визначенням та відшкодуванням завданих збитків у зв'язку з неправомірним користуванням відповідачем земельної ділянки не зверталось.

Отже, розмір збитків( упущена вигода) в даному випадку має визначатися комісією створеною районною державною адміністрацією з урахуванням вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані докази у їх сукупності ,надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку ,що позовні вимоги СТОВ Старовірівський птахо комплекс є не доведеними , та такими що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати повязані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 4,12,81, 141, 258 , 259 , 263-265 , 268 , 354 , 355 ЦПК України ст.ст. ,15,16 , 22 , 638 Цивільного кодексу України , 124, 125, 152, 156, 211 Земельного кодексу України , 27 Закону України Про оренду землі , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву СТОВ Старовірівський птахо комплекс до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ