Ухвала

від 29.10.2018 по справі 760/27257/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/13710/18

Справа №760/27257/18

УхВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018 року в рамках кримінального провадження № 32018110000000014 від 18.05.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.10.2018 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» звернулася до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018 задоволено клопотання заступника начальника 1-го ВКРП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та накладено арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967), на які вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967) їх представниками за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищевказане майно, з метою збереження речових доказів.

Вважає, що арешт на належне майно, накладений необґрунтовано, оскільки слідчий в своєму клопотанні не навів жодних доказів того, що підприємства набули суми ПДВ кримінально-протиправним шляхом, що вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК, у зв`язку з чим вони є предметом та доказом розслідуваного кримінального правопорушення. Доводи слідчого базуються на припущеннях і ним не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження заявлених тверджень.

Крім того, не надано і будь-яких доказів того, що суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) можуть відповідати критеріям , зазначеним у ст. 98 КПК України.

В судовму засіданні адвокат клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши представлені сторонами письмові докази, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що 18.05.2018 року слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110200000014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Згідно наведеного слідчим викладу обставин кримінальних правопорушень, вбачається, що Досудовим розслідуванням встановлено, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Реалагро-Центр» (код ЄРДПОУ 38688742) проводили фінансово-господарські взаєморозрахунки з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «Біо-Лідер Запоріжжя» (код ЄРДПОУ 34517241), ТОВ «Рейгер» (код ЄРДПОУ 40476575), ТОВ «Карат Авто Груп» (код ЄРДПОУ 39531249), ТОВ «Васильківтранссервіс» (код ЄРДПОУ 38692764) та ТОВ «Лімітед-Люкс» (код ЄРДПОУ 40871375),за рахунок чого сформували незаконний податковий кредит з ПДВ підприємства, який відобразили в податковій звітності, тим самим ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, що також підтверджується висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Реалагро-Центр».

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018 задоволено клопотання заступника начальника 1-го ВКРП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та накладено арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967), на які вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967) їх представниками за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищевказане майно, з метою збереження речових доказів.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказані суми ПДВ накладено з метою запобігання протиправним діям з використанням сум ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), припинення злочинної діяльності в подальшому відшкодування спричинених збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, а також збереження речових доказів.

Вирішуючи порушене в межах даного клопотання питання про скасування арешту майна, слідчий суддя, оцінюючи наведені вище обставини, враховує наступне.

У відповідності до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Умови та порядок позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном визначаються главою 17 розділу ІІ КПК України (ст.ст. 170-174).

За визначенням ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Положеннями ст. 174 КПК України закріплено механізм захисту законних прав та інтересів осіб, право власності яких обмежено під час кримінального провадження.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 174 КПК, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, вказаною нормою процесуального закону, серед іншого визначені правові підстави скасування арешту майна, тобто, тимчасового позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якими є: 1) накладення арешту необґрунтовано; усунення обставин, які обумовлювали потребу в арешті майна.

Виходячи із змісту приписів ч.ч. 3-6 ст. 170 КПК, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.

Разом з цим, підлягає врахуванню, що для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні достатність доказів залежить від певних обставин, які встановлює кримінальний процесуальний закон, а також, від стадії кримінального провадження, завдань кримінального провадження, які реалізуються на його відповідній стадії.

Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.

Частиною другоюстатті 170КПК Українипередбачено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Враховуючи зазначене, а також виходячи з мети арешту зазначеної в ухвалі слідчого судді від 25.09.2018 правовою підставою арешту сум ПДВ є п.п. 1, 3-4 ч. 2 статті 170 КПК України.

Частиною третьою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення збереження речових доказів.

Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб`єктів - щодо будь-якої фізичної або юридичної особи. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого припущення про що речі, документи, інше майно: 1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, 4) набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною п`ятою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб`єктів - осіб, які набули статус підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого припущення про можливість призначення судом щодо вказаних суб`єктів покарання у виді конфіскації майна.

Частиною шостою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а також, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб`єктів - підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, в матеріалах клопотання відсутні достатні та підтверджені дані про те, що суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) - відповідають критеріям, визначених ст. 98 КПК України, тобто: 1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, 4) набуті кримінально протиправним шляхом.

В матеріалах даного клопотання відсутні фактичні дані, які свідчать про те, що посадова особа підприємства ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» у кримінальному провадженні № 32018110000000014 від 18.05.2018 року є суб`єктом, щодо якого відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 170 може бути застосовано захід забезпечення у виді арешту майна.

Крім того, накладення арешту на майно можливе, лише у разі якщо до особи (юридичної особи) може бути застосовано захід кримінально-правового характеру.

Статтею 96-3 КК України не передбачено застосовується до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за вчинення уповноваженою особою від її імені та в інтересах юридичної особи злочину, кваліфікація якого передбачена ст. 212 КК України.

Відповідні обставини не наведені і в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018.

Так, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018 року накладений арешт на суми ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ, що належать ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ».

Так, у силу п. 201.1 ст. 2001 Податкового кодексу України (далі - ПК) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.2 ст. 2001 ПК платникам податку на додану вартість автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Тобто, система електронного адміністрування податку на додану вартість - це база даних Державної фіскальної служби, яка аналізує та проводить аналітичний облік податку на додану вартість по кожному підприємству.

Як передбачено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість Постановою КМУ від 16.10.2014 № 569), рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на .-.гній основі та виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству.

З наведеного вбачається, що відкриття електронних рахунків платнику ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється з метою аналізу та автоматичного обліку органами Державної фіскальної служби податку по кожному підприємству на підставі зазначених суб`єктом господарювання сум податку, на які останній має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних, суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Таким чином, показники, відображені відповідним підприємством у системі електронного адміністрування, є за своєю суттю обліком господарських операцій платника податку, а сума ліміту податку на додану вартість - це електронний розрахунок суми податку, на яку його платник має право зареєструвати податкові накладні та сплатити до бюджету відповідну суму податку.

Водночас, як зазначено вище, реєстраційний ліміт податку на додану вартість, на який ухвалою слідчого судді від 17.10.2018 накладений арешт, - це електронний розрахунок суми податку, на яку його платник має право зареєструвати податкові накладні та сплатити до бюджету відповідну суму податку та який міститься у системі електронного адміністрування.

Тобто, реєстраційний ліміт не є майном платника податку, об`єктом матеріального світу, а виступає лише умовним значенням, яке обчислюється за формулою, передбаченою ст. 200.1 ПК, та на яке платник податку лише має право реєструвати податкові накладні.

Викладене дає підстави для висновку, що підприємство не має права власності на суму ліміту податку на додану вартість, оскільки останнє за своє суттю не є грошовими коштами підприємства, що перебувають у його власності та фактичному розпорядженні.

Таким чином, сума ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ не є майном у розумінні ст. 170 КПК, що унеможливлює накладення на такий об`єкт арешту.

З огляду на зазначене, за результатами судового розгляду даного клопотання висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту відповідно майна заявника з підстав, визначених п.п. 1, 3-4 ч. 2 статті 170 КПК України не знаходять свого підтвердження.

Отже, слідчий суддя приходить до переконання, що заявником доведено, що арешт на майно, а саме на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967), накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2018 необґрунтовано, і таке обмеження права власності у даному випадку не є співрозмірним до завдань кримінального провадження.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про скасування арешту з майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт в частині, накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.10.2018 року, на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967), на які вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 40400967) їх представниками за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищевказане майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1