Ухвала

від 06.11.2018 по справі 5023/3041/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"06" листопада 2018 р. Справа № 5023/3041/12

Суддя-доповідач Здоровко Л.М.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. (вх. №866 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2013, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - не зазначено, у справі № 5023/3041/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2013 затверджено наданий звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус", код 23470234, зареєстроване виконкомом Харківської міської ради 26.07.1995, номер запису 1 480 107 0005 026768, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Рудика, буд. 8; визнано вимоги кредиторів ФОП Колоколова І.Є. в сумі 305 069, 15грн та ДПІ у Київському районі м. Харкова в сумі 240 909, 10грн погашеними; провадження у справі припинено; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ліквідатором було надано повний звіт та документи, які підтверджують виконання роботи по ліквідації підприємства у повному обсязі; згідно матеріалів справи, у банкрута відсутні будь-які майнові активи. Крім того, ліквідатором сповіщено відповідні державні органи про закінчення ліквідаційної процедури та складений реєстр непогашених вимог кредиторів на загальну суму 545 978, 25грн, вимоги кредиторів ФОП Колоколова І.Є. і ДПІ у Київському районі міста Харкова не було задоволено та залишено неоплаченими у зв'язку з відсутністю майнових активів та грошових коштів у банкрута.

22.10.2018 (згідно відтиску органу поштового зв'язку на поштовому конверті) Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2013 скасувати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у ході ліквідаційної процедури Господарським судом Харківської області було визнано кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 3 526 704, 96грн, однак, ліквідатором не вжито вичерпних заходів щодо пошуку майна боржника; висновки арбітражного керуючого про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів не відповідають дійсності, оскільки активи та пасиви боржника та факт перевищення кредиторських зобов'язань над активами банкрута належним чином не виявлений та не встановлений.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, посилаючись на те, що процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" було введено постановою Правління Національного Банку України від 19.03.2015 №188; минуле керівництво Банку, за часів якого пропущено строк на апеляційне оскарження (не було здійснено належного контролю) - звільнено, а керівником призначено особу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що, на думку заявника, дає підстави вважати, що строк пропущено з поважних причин, оскільки уповноважена особа Фонду не могла знати про факт пропуску строку до того, як нею було проведено інвентаризацію кредитних активів.

Апелянт також посилається на неможливість вчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013.

Як вказує апелянт, на даний час судовий збір сплачено у встановлених законом порядку і розмірі, обґрунтовано пропуск строку на апеляційне оскарження, тому ПАТ "ВіЕйБі Банк" просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку, що апеляційна скарга та додані до неї документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

По-перше, відповідно до статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Господарського суду Харківської області від 06.08.2012 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" Панасюка І.В.

На виконання постанови суду від 06.08.2012 в газеті „Голос України" №159 від 28.08.2012 ліквідатором було надруковане оголошення про визнання ТОВ "Сіріус" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (т.2 а.с.99).

Суддя-доповідач зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство (у редакції, що діяла до 19.01.2013), учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, суддя-доповідач зауважує, що зазначений Законом про банкрутство перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону про банкрутство (у редакції, що діяла до 19.01.2013), кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку статті 51 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони та учасника у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, на офіційну публікацію в газеті „Голос України" з вимогами до банкрута звернулись кредитори: ФОП Колоколова І.Є. - 305 069, 15грн; ДПІ у Київському р-ні м. Харкова - 240 909, 10грн, які були визнані ліквідатором у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю (т.2 а.с.209-220).

Будь-які інші кредитори, у тому числі і ПАТ "ВіЕйБі Банк", з вимогами до банкрута після публікації оголошення до суду та ліквідатора не звертались.

Відтак, доводи апелянта, що у ході ліквідаційної процедури Господарським судом Харківської області було визнано кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 3 526 704, 96грн спростовуються матеріалами справи, оскільки судом відповідної ухвали про визнання кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до боржника у сумі 3 526 704, 96грн у даній справі не приймалось; вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" не включались ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.

Таких доказів суду апеляційної інстанції не надано і апелянтом.

Матеріали справи також не містять доказів, що в заставі у ПАТ "ВіЕйБі Банк" перебувало майно боржника.

За таких обставин, із матеріалів справи не вбачається, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" набув статусу сторони (кредитора) та учасника провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Сіріус".

При цьому, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Суддя-доповідач зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваної апелянтом ухвали суду від 04.03.2013 не містяться висновки про права та обов'язки апелянта, у резолютивній частині ухвали суду також не вказано про права та обов'язки апелянта.

Суддя-доповідач також зазначає, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема рішення або ухвала, що оскаржується; у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Отже, дослідивши зміст апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач доходить висновку, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не обґрунтовано, яким чином оскаржуваною апелянтом ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2013 вирішено про права та обов'язки апелянта.

Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно, апеляційну скаргу слід залишити без руху.

По-друге, частиною 3 статті 258 цього Кодексу визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762, 00грн.

Відтак, апелянт при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду мав сплатити судовий збір у розмірі 1 762, 00грн.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги взагалі не додані докази сплати судового збору, про що Господарським судом Харківської області складено акт від 24.10.2018, а саме, під час перевірки документів (апеляційної скарги) при розкриванні поштового відправлення, які надійшли від ПАТ "ВіЕйБі Банк", не виявилося доказів сплати судового збору.

Отже, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач доходить висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі, що також є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

По-третє, щодо клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на березень 2013 року), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на березень 2013 року) визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) також передбачено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (в обох наведених редакціях) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Проте, наведені апелянтом доводи, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2013, суддя-доповідач не визнає поважними, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, апеляційна скарга була подана апелянтом зі спливом більш як 5 з половиною років.

Пропущений строк подання апеляційної скарги апелянт пов'язує з трьома обставинами:

- невчинення належного контролю попереднім керівництвом ПАТ "ВіЕйБі Банк" до введення процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- неможливістю апелянту дізнатися про пропущений строк подання апеляційної скарги до проведення інвентаризації кредитних активів Банку;

- неможливістю вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суддя-доповідач зазначає, що одними із основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, апелянтом в обґрунтування своїх доводів щодо проведення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інвентаризації кредитних активів Банку, за результатами якої, як вказує апелянт, уповноважена особа і дізналась щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013 не надано жодних доказів, із яких суд міг би встановити хоча б орієнтовну дату, коли уповноважена особа дізналась про пропуск строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013.

При цьому, суддя-доповідач звертає увагу, що процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було постановою Правління Національного Банку України №188 ще 19.03.2015, а апелянт звернувся з апеляційною скаргою лише 22.10.2018.

Більше того, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2013 апелянтом так і не сплачено.

За таких обставин, суддя-доповідач доходить висновку, що наведені апелянтом обставини пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013 не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, а саме, своєчасного або хоча б у розумні строки подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013, оскільки апелянтом не наведено жодних поважних причин, які б надавали суду правові підстави для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Натомість, наведені апелянтом доводи щодо неможливості своєчасної сплати судового збору і проведення інвентаризації кредитних активів Банку є виключно суб'єктивними діями апелянта, які, до того ж, не підтверджені жодними доказами.

Щодо доводів апелянта про невчинення належного контролю попереднім керівництвом ПАТ "ВіЕйБі Банк" до введення процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що унеможливило своєчасно звернутись з апеляційною скаргою, суддя-доповідач зазначає наступне.

Перш за все, як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" набув статусу сторони (кредитора) та учасника провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Сіріус".

Під банківською діяльністю Закон України "Про банки і банківську діяльність" розуміє залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

При цьому, банки як суб'єкти господарювання здіснюють свою діяльність самостійно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Поряд з цим, ліквідацією банку є визначена чинним законодавством процедура припинення банку як юридичної особи із залученням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вчиненням ним заходів щодо виведення неплатоспроможноного банку з ринку з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків та забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Проте, дана обставина жодним чином не змінює встановленого господарським процесуальним законодавством порядку та строків звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду.

Суддя-доповідач зазначає, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Проте, із матеріалів справи таких підстав не вбачається, а апелянтом таких не доведено.

При цьому, суддя-доповідач наголошує, що безпідставне поновлення такого значного пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції може розцінюватись як порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, що апелянтом в апеляційній скарзі не обґрунтовано, яким чином суд вирішив питання про права та обов'язки апелянта оскаржуваною ухвалою від 04.03.2013; до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі; викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2013 визнані судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду:

- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі;

- письмові пояснення, яким чином суд вирішив питання про права та обов'язки апелянта оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2013;

- обґрунтоване клопотання з викладеними доводами і обставинами та доказами в їх обґрунтування щодо пропуску апелянтом строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2013.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 174, 234, 254-256, 258, 260, п. 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2013 у справі №5023/3041/12 залишити без руху.

2. Апелянту усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Східного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту; якщо заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги в зазначений строк не буде подано або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвалу надіслати Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 8).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Л.М. Здоровко