Рішення

від 26.10.2018 по справі 902/554/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2018 р. Cправа № 902/554/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до: Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, смт.Томашпіль, Вінницька область

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 районної ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 37 378,10 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

04.09.2018 р. до суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 51 232,57 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги.

Ухвалою суду від 05.09.2018 р. матеріали вказаної позовної заяви № 08-17 від 20.08.2018 р. залишено без руху.

11.09.2018 р. на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшла заява 08-118 від 11.08.2018 р. щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.09.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/554/18 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 17.10.2018 р. Також вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Також даною ухвалою залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 районну раду, Департамент фінансів Вінницьку обласну державну адміністрацію та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

02.10.2018 р. на адресу суду від представника третьої особи Департаменту фінансів Вінницької облдержадміністрації надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву) № 04-1-34/2782-08-07 від 01.10.2018 р., в яких останній просить суд проводити розгляд справи без участі представника Департаменту фінансів Вінницької облдержадміністрації.

10.10.201 р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вих. № 1652 від 02.10.2018 р.), в яких останній зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню не в повному обсязі, на суму 32 027,14 грн та просить відстрочити сплату позовних вимог на перший квартал 2019 р. Також в запереченнях представник відповідача просить суд проводити розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 17.10.2018 р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 08-141 від 17.10.2018 р., в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 37 378,10 грн.

Вказана заява прийнята до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст. 46 ГПК України.

Також, в судовому засіданні 17.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.10.2018 р.

26.10.2018 р. на адресу суду від третьої особи ОСОБА_1 районної ради Вінницької області надійшло клопотання № 05-14-19/241 від 23.10.2018 р., в якому останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Також, 26.10.2018 р. до суду від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 02.1-34/8499/18 від 26.10.2018 р.), в якій останній просить суд проводити судове засідання за відсутності представника ПАТ "Укртелеком".

Представники сторін та третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання останні були повідомлені завчасно та належним чином - ухвалою суду, яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення останніх підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, обізнаність третьої особи - Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації про дату, час та місце слухання справи в суді підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 26.10.2018 р.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться також клопотання та заява позивача (вх.канц. № 02.1-34/8499/18 від 26.10.2018 р.) та ОСОБА_1 районної ради Вінницької області № 05-14-19/241 від 23.10.2018 р., в яких останні просять провести розгляд справи за їх відсутності.

Зважаючи на вищевикладене, судом в зв'язку з неявкою учасників судового процесу враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/392/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони та треті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ними у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ер рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін та третіх осіб.

У зв'язку з неявкою представників сторін та третіх осіб фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. було надано послуг зв'язку пільговим категоріям населення в ОСОБА_1 районі вартість яких підлягає відшкодуванню на загальну суму 51 232,57 грн, які відповідачем не відшкодовані.

Однак відповідач заборгованості за відшкодування компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів не погасив, що стало підставою звернення ПАТ "Укртелеком" з позовом суду про стягнення з останнього 51 232,57 грн боргу, який в подальшому на підставі заяви про зменшення розміру позовних вимог було зменшено до 37 378,10 грн , яка є предметом розгляду справи.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказує наступні обставини:

- п. 3 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту "б" пункту З частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України;

- постанова Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. стосується проведення видатків виключно за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Однак, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату компенсації транспортним підприємствам за пільгове перевезення окремих категорій громадян не передбачалась. В подальшому - така субвенція була виключена також зі статті 102 Бюджетного кодексу України;

- головний розпорядник коштів визначається виключно рішенням про місцевий бюджет, а його повноваження стосуються лише визначеного таким рішенням обсягу коштів - бюджетними призначеннями.

У запереченні проти позову Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації просить задовольнити вимоги позивача на суму 32 027,14 грн та відстрочити сплату позовних вимог на перший квартал 2019 р.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач), відокремленим підрозділом якого є Вінницька філія ПАТ "Укртелеком", є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам.

В свою чергу Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації (відповідач) є головним розпорядником коштів районного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

У період з 01 січня по 31 грудня 2017 р. позивачем надано послуги зв'язку споживачам, які проживають на території Томашпільського району Вінницької області та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. за формою № 2 пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007 р. (а.с. 39-123, т. 1).

Крім того, позивачем складено акти звіряння за надані населенню послуги, на які надаються пільги та останній неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність проведення звіряння розрахунків по загальній кількості пільговиків та розміру заборгованості відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (а.с. 15-26, т. 1).

На підставі вищевикладених розрахунків та актів звіряння внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в період з 01 січня по 31 грудня 2017 р. позивач поніс витрати в сумі 51 232 грн 57 коп. , які відповідач не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідачем витрати ПАТ "Укртелеком" пов'язані з виконанням зобов'язань по наданню послуг на пільгових умовах не відшкодовано, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

17.10.2018 р. позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 08-141 від 17.10.2018 р., в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 37 378,10 грн., яку судом прийнято до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.ст. 42, 46 ГПК України.

В зв'язку з чим, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення 37 378,10 грн по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

З урахуванням встановлених обставин суд враховує наступні норми законодавства.

Порядок компенсації витрат по пільгам з оплати за послуги зв'язку визначено у Бюджетному кодексі України, Законах України "Про телекомунікації", Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно зі ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України (БК України) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до ст.ст. 21, 23 БК України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 30 БК України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів.

У п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Згідно із ч. 1 ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Згідно із п. 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01. 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно із п. 12 Порядку суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

Таким чином, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Томашпільського району Вінницької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України (постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17 ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 509, ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вищевказані норми законодавства у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Аналогічні висновки викладено в постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 р. у справі № 911/4249/16 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17 .

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007).

Зокрема, у п.п. 3.2. рішення від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Конституційним Судом України вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23).

При цьому, у пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно із п. 48 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України" та п. 40 рішення від 18.10.2005 р. у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, судом відхиляються твердження відповідача та третіх осіб про відсутність в Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справах № 925/246/17, № 925/974/17, від 30.07.2018 р. у справі № 906/657/17а також у вищевказаних постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 р. у справі № 911/4249/16 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених вище обставин у своїй сукупності, заявлений Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вих. 08-141 від 17.10.2018 р. в сумі 37 378,10 грн) та процесуальної позиції відповідача, яка зводиться до визнання позову в частині стягнення 37 378,10 грн в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про відтермінування (відстрочення) виконання рішення на перший квартал 2019 р., викладеного останнім у запереченні проти позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання

У ч.ч. 2, 3 ст. 331 ГПК України вказано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Натомість відповідачем не наведено жодних обставин в обґрунтування відстрочення рішення у даній справі, а посилання останнього у заперечені на позов, яке зводиться до відсутності у нього фінансування для виконання зобов'язання з відшкодування наданих послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, не є обставиною у розумінні ст. 331 ГПК України, яка істотно ускладнює виконання рішення суду у даній справі.

Крім того суд відзначає, що відповідач в прохальній частині заперечення просить відстрочити виконання рішення суду на І квартал 2019 р. не надаючи жодного обґрунтування того, що вказаний часовий проміжок спричинить покращення його фінансового стану, яке призведе до можливості проведення повного розрахунку із позивачем.

При розгляді клопотання про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені відповідачем обставини для відстрочення виконання рішення суду є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення його виконання і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

26.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, площа ОСОБА_4, буд. 2, смт Томашпіль, Вінницька область, 24200 (ідентифікаційний код - 03191785) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 21560766) - 37 378 грн 10 коп. - боргу, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 листопада 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2, 3- позивачу - ОСОБА_3 ОСОБА_4, 18, м. Київ, 01601; вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050.

4 - відповідача - вул. Шевченка, буд. 2, смт. Томашпіль, Вінницька область, 24200.

5 - ОСОБА_1 районній раді - площа ОСОБА_4, буд. 4, смт. Томашпіль, Томашпільський район, Вінницька область, 24200.

6 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області - вул.Пирогова, 29, м. Вінниця, 21000.

7 - Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації - вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036.