Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/10868/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/10868/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір

до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія

Будрес-Інвест

про стягнення 36 779,04 грн.

представники сторін не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (далі - ТОВ Будівельний двір , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будрес-Інвест (далі - ТОВ БК Будрес-Інвест , відповідач) про стягнення 36 779,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, переданий позивачем за договором поставки № ИР-30/16 від 10.06.2016, а також обов'язку оплати надані позивачем супутні послуги з перевезення.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 36 779,04 грн., з яких: 36 029,04 грн. - основний борг, 750,00 грн. - заборгованості за отримані супутні послуги з перевезення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10868/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.09.2018

У судових засіданнях 20.09.2018 та 09.10.2018 судом було оголошено перерву до 09.10.2018 та 25.09.2018 відповідно.

25.10.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана відповідачем заява про закриття провадження у справі у зв'язку з повною сплатою заборгованості перед позивачем та відсутністю предмета спору.

У судове засідання 25.10.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.10.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.06.2016 між ТОВ Будівельний двір (постачальник) та ТОВ БК Будрес-Інвест (покупець) був укладений договір поставки № ИР-30/16 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості та асортименті, визначених у накладних, та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник поставляє товар партіями згідно накладних на підставі замовлення покупця.

Датою поставки вважається дата передачі товару на складі постачальника представнику покупця або під відповідальність перевізника для перевезення покупцю (п. 3.6 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунків-фактур та накладних у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 робочих днів з моменту здійснення поставки товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 36 029,04 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № 2302-001 та № 2302-002 від 23.02.2018, засвідченими підписами представників обох сторін, а також їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що позивачем також були надані відповідачу послуги з транспортування вищевказаного товару на суму 750,00 грн., а відповідачем такі послуги прийняті, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р2302-002 від 23.02.2018 та актом надання послуг № 2302-002 від 23.02.2018, засвідченими підписами представників обох сторін, а також їх печатками.

Проте, як стверджує позивач, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар та надані послуги транспортування не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач оплатив заборгованість перед позивачем у повному обсязі (36 779,04 грн.), про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення № 202 від 17.08.2018 на суму 5 343,00 грн., № 203 від 17.08.2018 на суму 1 436,04 грн., № 206 від 04.09.2018 на суму 7 000,00 грн., № 217 від 03.10.2018 на суму 8 500,00 грн., № 228 від 18.10.2018 на суму 14 500,00 грн.

Таким чином, частина заборгованості в загальному розмірі 6 779,04 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом (15.08.2018), проте до відкриття провадження в межах даної справи (20.08.2018), інша ж частина заборгованості в загальному розмірі 30 000,00 грн. - сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі в процесі її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні частини позовних вимог в розмірі 6 779,04 грн., з огляду на те, що заборгованість у вказаному розмірі перестала існувати до відкриття провадження у справі, а в частині позовних вимог в розмірі 30 000,00 грн. - закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, частина судового збору в розмірі 398,16 грн. (за позовні вимоги, в задоволенні яких судом відмовлено) покладається на позивача, в іншій частині судовий збір в розмірі 1 363,84 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір . Відтак, витрати по сплаті судового збору покладенню на відповідача не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копію угоди про надання правової допомоги № 1-07/18 від 10.07.2018, укладеної з адвокатом Топчієм С.М., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 309/н від 23.06.2008, ордер на надання правової допомоги серія КВ № 409257 від 10.07.2018, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копію акту здачі прийняття робіт (надання послуг) на суму 6 720,00 грн., копію прибуткового касового ордеру № 2/18 від 10.07.2018 про сплату на користь адвоката Топчія С.М. грошових коштів в розмірі 6 720,00 грн., які суд визнав належними та достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем судових витрат.

Беручи до уваги наведені раніше приписи процесуального законодавства, суд дійшов висновку про те, що витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 1 518,50 грн. (за позовні вимоги в задоволенні яких судом відмовлено) покладаються на позивача, в іншій частині витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 201,50 грн. - покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будрес-Інвест частини заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.).

2. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будрес-Інвест (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 9-Є, квартира 9, ідентифікаційний код 36993887) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 2, квартира 24, ідентифікаційний код 32773973) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 201,50 грн. (п'ять тисяч двісті одна грн. 50 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова