Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/9277/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/9277/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського

до товариства з обмеженою відповідальністю Аксон-Інвест

про стягнення 1 155 492,25 грн.

за участю представників сторін

від позивача Казьмірова І.В. - представник (довіреність № 142 від 01.02.2018)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2018 року Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (далі - КПІ ім. Ігоря Сікорського, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Аксон-Інвест (далі - ТОВ Аксон-Інвест , відповідач) про стягнення 873 990,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити орендну плату за користування нежилими приміщеннями протягом періоду з березня по листопад 2017 року, переданими йому позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 від 30.11.2011, а також обов'язку своєчасно повернути орендоване майно після закінчення строку дії вказаного договору.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 873 990,80 грн., з яких: 302 391,58 грн. - основний борг (заборгованість по орендній платі), 9 071,75 грн. - штраф, 43 474,30 грн. - пеня, 28 858,23 грн. - інфляційна складова боргу, 7 213,87 грн. - 3% річних, 482 981,07 грн. - неустойка.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9277/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2018.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.08.2018 та 30.08.2018 викликано ТОВ Аксон-Інвест , як відповідача, у підготовчі засідання, призначені на 30.08.2018 та 27.09.2018 відповідно.

26.09.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 155 492,25 грн., з яких: 259 373,66 грн. - основний борг (заборгованість по орендній платі), 7 781,21 грн. - штраф, 43 437,01 грн. - пеня, 26 902,63 грн. - інфляційна складова боргу, 9 175,16 грн. - 3% річних, 808 822,58 грн. - неустойка. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Крім того, позивачем були подані додаткові письмові пояснення щодо порядку зарахування здійснених відповідачем часткових оплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2018.

У судовому засіданні 18.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.10.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву, орендодавець) та ТОВ Аксон-Інвест (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 (далі - договір оренди).

Крім того, сторонами був укладений договір № 6028/04 від 29.05.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6028 від 30.11.2011 (далі - договір про внесення змін № 6028/04), згідно з п. 6 якого сторони домовились, що договір вступає в силу з 01.12.2014 та діє протягом усього строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди (в редакції договору про внесення змін № 6028/04) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 250,50 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боткіна 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу № 28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2014 і становить 2 666 730,00 грн. без ПДВ.

Згідно з ч. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

За приписами п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору РВ ФДМУ по м. Києву передало в користування відповідача - ТОВ Аксон-Інвест орендовані нежилі приміщення, про що сторонами складений акт приймання-передавання орендованого майна від 30.11.2011, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пунктом 5.3 договору оренди на орендаря покладений обов'язок своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2014 - 40 000,95 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2014 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2014 року (п. 3.1 договору оренди в редакції договору про внесення змін № 6028/04).

Відповідно до п. 3.2 договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 3.6 договору оренди).

Відповідно до п. 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8 договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Крім того, пунктом 5.10 договору оренди встановлений обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві/балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приимання-передавання майна.

Згідно з п. 10.10 договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.11 договору оренди передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У п. 10.1 договору оренди сторони погодили, що цей договір укладено строком на 1 (один) рік з 30.11.2011 до 30.11.2012 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 договору оренди).

Судом встановлено, що РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавець, звернулось до орендаря - ТОВ Аксон-Інвест з листом № 30-06/12296 від 22.11.2017, яким повідомило про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та, відповідно, про припинення договору внаслідок закінчення строку його дії з 30.11.2017. Відповідач - ТОВ Аксон-Інвест отримав зазначений лист 04.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 60272067, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, зважаючи на те, що лист з повідомленням про відсутність наміру продовжувати строк дії договору був направлений орендодавцем орендарю в межах строку, визначеного сторонами в п. 10.4 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 від 30.11.2011, вказаний договір є припиненим з 30.11.2017.

Спір в межах даної справи виник внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплатити орендну плату за користування орендованими нежилими приміщеннями протягом березня-листопада 2017 року, а також обов'язку своєчасно повернути орендоване майно з орендного користування балансоутримувачу або орендодавцеві.

Беручи до уваги положення п. 3.1 договору оренди в редакції договору про внесення змін № 6028/04, яким встановлений розмір орендної плати за базовий місяць оренди - листопад 2014 - 40 000,95 грн., а також долучений позивачем до позовної заяви розрахунок суми несплаченої орендної плати, суд встановив, що загальний розмір частини орендної плати, що належить до сплати на користь позивача, як балансоутримувача, за спірний період з березня по листопад 2017 року з урахуванням ПДВ та щомісячної індексації розміру орендної плати становить 402 391,58 грн.

Відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору оренди оплатив орендну плату за вищевказаний період частково в розмірі 143 017,92 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками оплат за 04.10.2017 (платіж на суму 100 000,00 грн.) та 11.01.2018 (платіж на суму 90 000,00 грн.). При цьому судом враховані надані позивачем пояснення щодо зарахування здійснених відповідачем оплат. Так, оплата на суму 100 000,00 грн., здійснена відповідачем 04.10.2017, була зарахована позивачем в оплату заборгованості з орендної плати в повному обсязі, а оплата в розмірі 90 000,00 грн., здійснена відповідачем 11.01.2018, була розподілена: частина вказаної оплати в розмірі 43 017,92 грн. зарахована позивачем в оплату заборгованості з орендної плати за спірний період, інша частина в розмірі 46 982,08 грн. була зарахована позивачем в оплату неустойки.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування орендованими нежилими приміщеннями протягом періоду з березня по листопад 2017 року становить 259 373,66 грн. (402 391,58 грн. - 143 017,92 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу (заборгованості по орендній платі за період з березня по листопад 2017 року) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 259 373,66 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 43 437,01 грн. та штраф у розмірі 7 781,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач орендну плату за березень-листопад 2017 року оплатив частково та з порушенням встановленого умовами договору строку, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом раніше встановлено, що нарахування пені та штрафу в розмірі 3% передбачене п.п. 3.7, 3.8 договору оренди. При цьому судом встановлено, що відповідач допустив порушення зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а заборгованість за орендною платою становить загалом більше трьох місяців. Відтак вимоги про стягнення пені та штрафу заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, з відповідача підлягають стягненню пеня та штраф в розмірі визначеному позивачем, а саме: пеня в розмірі 43 437,01 грн., штраф в розмірі 7 781,21 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 26 902,63 грн. та 3% річних в розмірі 9 175,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційна складова боргу в розмірі визначеному позивачем, а саме: інфляційна складова боргу в розмірі 26 902,63 грн., 3% річних в розмірі 9 175,16 грн.

Поряд з цим позивач також просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 808 822,58 грн., передбачену п. 10.11 договору оренди, та нараховану позивачем за період з грудня 2017 року по травень 2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Право на стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення передбачене сторонами також у п. 10.11 договору оренди, згідно з яким за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Судом раніше встановлено, що договір припинив свою дію 30.11.2017 року.

Водночас орендовані нежилі приміщення були повернуті відповідачем орендодавцю - РВ ФДМУ по м. Києву лише в серпні 2018 року, про що сторонами складений акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 31.08.2018, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином нарахування неустойки за фактичне користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди з грудня 2017 року по серпень 2018 року є правомірним, а відповідна вимога про стягнення неустойки заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок неустойки, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, умов укладеного сторонами договору, а також з урахуванням здійсненої відповідачем 11.01.2018 часткової оплати в розмірі 46 982,08 грн. Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі визначеному позивачем, а саме - 808 822,58 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Аксон-Інвест (03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, буд. 5, ідентифікаційний код 35212317) на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37, ідентифікаційний код 02070921) основний борг (заборгованість по орендній платі) в розмірі 259 373,66 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімдесят три грн. 66 коп.), штраф у розмірі 7 781,21 грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 21 коп.), пеню в розмірі 43 437,01 грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять сім грн. 01 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 26 902,63 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот дві грн. 63 коп.), 3% річних в розмірі 9 175,16 грн. (дев'ять тисяч сто сімдесят п'ять грн. 16 коп.), неустойку в розмірі 808 822,58 грн. (вісімсот вісім тисяч вісімсот двадцять дві грн. 58 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 332,38 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять дві грн. 38 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова