Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/11294/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.11.2018Справа №  910/11294/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державного підприємства «Буське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Укпостачсервіс» про стягнення 15   784,79 грн.,            ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Буське лісове господарство» (надалі – ДП «Буське лісове господарство») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Укпостачсервіс» (надалі – ТОВ «ТД Укпостачсервіс») про стягнення 15   784,79 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору поставки №АП-0338 від 20.02.2015, а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 10 000,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 750,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1 034,79 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання. Вказана ухвала направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0103047508030, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 27.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 20.02.2015 між ТОВ «ТД Укпостачсервіс» (постачальник) та ДП «Буське лісове господарство» (покупець) був укладений договір поставки №АП-0338 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є невід'ємними частинами. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Згідно з п. 4.2 Договору строк поставки товару – протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору. На виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №612 від 20.02.2015 на загальну суму 66  000,00 грн., який оплачений позивачем у сумі 10  000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку ДП «Буське лісове господарство». Відповідачем товар не поставлений, у зв'язку з чим претензією №322/05 від 12.06.2017 позивач просив повернути предоплату у розмірі 10 000,00 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок  повернути передоплату у розмірі 10 000,00 грн. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи (банківська виписка з рахунку позивача) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати за товар у розмірі 10 000,00 грн. В той же час, передоплата внесена позивачем не в повному обсязі, оскільки рахунок на оплату №612 від 20.02.2015 виставлений на суму 66   000,00 грн., а відтак обов'язок відповідача з поставки товару не настав, у зв'язку з тим, що умовами п. 4.2 Договору передбачено, що строк поставки товару пов'язаний з моментом внесення 100% передоплати. Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що сторонами було досягнуто домовленість про здійснення часткової передоплати з огляду на те, що відповідно п. 12.1 Договору будь-які зміни чи доповнення до договору є дійсним якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані представниками сторін та скріплені печатками обох сторін, проте в матеріалах справи відсутні будь-які зміни чи доповнення до Договору. Таким чином, твердження позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором судом не приймається до уваги, у зв'язку з чим і  не підлягають стягненню штрафні санкції за непоставку товару. Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17. 12.06.2017 та 01.12.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензії №322/05 та №672/05 відповідно, в яких заявник просив повернути суму передоплати протягом п'ятнадцятиденного терміну. Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Суд відзначає, що визначене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару. Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14. Отже, пред'явивши претензію №322/05 від 12.06.2017 позивач фактично відмовився від Договору, а у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення передоплати. Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 10 000,00 грн., а строк його виконання настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ДП «Буське лісове господарство» про стягнення з ТОВ «ТД Укпостачсервіс» заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4   750,00 грн. та 3 % річних у розмір 1  034,79 грн. за період прострочення з 10.03.2015 по 20.08.2018. Судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором не мало місце, у зв'язку з чим не підлягають стягненню нараховані позивачем інфляційні та 3% річних. Окрім того, суд відзначає, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі №3  90гс14). Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс) не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/24853/13. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4  750,00 грн. та 3 % річних у розмір 1  034,79 грн. за період прострочення з 10.03.2015 по 20.08.2018 заявлена позивачем безпідставно, а тому не підлягає задоволенню. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ТД Укпостачсервіс» на користь ДП «Буське лісове господарство» заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог (інфляційні у розмірі 4 750,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1 034,79 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Державного підприємства «Буське лісове господарство» задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Укпостачсервіс» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 91; ідентифікаційний код 39458610) на користь Державного підприємства «Буське лісове господарство» (80500, Львівська обл., м. Буськ, вул. Січових  Стрільців , будинок 39; ідентифікаційний код 00992504) заборгованість у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1   116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 62 коп. Видати наказ. 3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий