Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/693/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018Справа № 910/693/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенгуляр";

2) Корпорації "Феномен";

3) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про визнання недійсними договорів

за участю представників:

від позивача:Землянська Ю.О. - представник за довіреністю № 180 від 14.03.2018 р. від відповідача -1:не з'явився від відповідача -2:не з'явився від відповідача -3:не з'явився В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенгуляр" (далі - ТОВ "Дзенгуляр", відповідач-1), Корпорації "Феномен" (далі - відповідач-2) та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач-3) про визнання недійсними договорів оренди.

Позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.02.2017, яка була прийнята судом до розгляду) обґрунтований тим, що договір оренди нерухомого майна від 26.09.2016 р., укладений між Корпорацією "Феномен" та ТОВ "Дзенгуляр", а також договір суборенди № 10-125-08-16-00346 від 24.11.2016 р., укладений між ТОВ "Дзенгуляр" та ДП "НАЕК "Енергоатом", мають бути визнані недійсними, оскільки нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63а, що є об'єктом вказаних договорів, знаходиться в іпотеці банку та було передане в оренду відповідачами без згоди іпотекодержателя - ПАТ "МТБ Банк".

У позові ПАТ "МТБ Банк" просить визнати недійсними договір оренди нерухомого майна від 26.09.2016 р., укладений між Корпорацією "Феномен" та ТОВ "Дзенгуляр", а також договір суборенди № 10-125-08-16-00346 від 24.11.2016 р., укладений між ТОВ "Дзенгуляр" та ДП "НАЕК "Енергоатом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р. за вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 09.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2017 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по іншій справі № 910/2579/17 про визнання недійсним договору іпотеки.

Згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2018 р. провадження у справі поновлено у зв'язку з тим, що рішення по справі № 910/2579/17 від 12.06.2017 набрало законної сили, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами, встановленими новою редакцією ГПК України, яка набула чинності з 15.12.2017р., у порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні представник відповідача-2 - ТОВ "Дзенгуляр" заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, мотивуючи його тим, що під час розгляду справи власником майна, що було предметом договору забезпечення та перебувало в іпотеці банку, став відповідач-1 (ТОВ "Дзенгуляр), тому відбулось поєднання боржника та кредитора у спірних правовідносинах, відповідно - предмет спору перестав існувати.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку сторін, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що поєднання позивача та відповідача-1 у спірних відносинах не відбулось, як вважає заявник, при цьому суд розглядає спірні правовідносини щодо законності договорів оренди на час їх укладення, а зміна власника майна, що перебувало в іпотеці та було передане в оренду за спірними угодами, не свідчить про те, що спір між сторонами у даній справі припинився.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, зазначив, що на час укладення спірних правочинів їх сторонами були порушені приписи ст.ст. 9, 12 Закону України Про іпотеку щодо отримання попередньої згоди іпотекодержателя на передачу предмета іпотеки в оренду, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів-1,2,3 до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у минулих судових засіданнях проти позову заперечили, вказавши на безпідставність позовних вимог та відсутність порушених прав позивача, оскільки згода банку, як іпотекодержателя нерухомого майна, щодо передачі цього майна в оренду (суборенду) була позивачем надана. Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті позову, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що 30.09.2011 між Корпорацією "Феномен" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" (банк), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", був укладений кредитний договір № 0036/К, у забезпечення виконання якого 30.09.2011 Корпорація "Феномен" (іпотекодавець) та Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", уклали договір іпотеки за реєстровим № 945 (далі - іпотечний договір).

За умовами іпотечного договору відповідач-2 передав у іпотеку позивачу нежилий будинок - офісно-готельний комплекс, загальною площею 3215,00 кв.м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А (далі - предмет іпотеки). На час укладення вказаного договору предмет іпотеки належав відповідачу-2 (Корпорації "Феномен") на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок (серія НБ № 010006786), виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 04 березня 2003 року.

Зазначений договір іпотеки оскаржувався Корпорцією "Феномен" у справі № 910/2579/17, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі. Проте, рішенням Господарського суду міста Києва № 910/2579/17 від 12.06.2017 р., яке набрало законної сили, Корпорації "Феномен" було відмовлено у визнанні недійсним договору іпотеки.

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором, позивач (банк) на підставі ст. 33, ст.ст. 36-37 Закону України Про іпотеку , п. 4 іпотечного договору від 30.09.2011 року звернувся до реєстраційної служби про здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем - ПАТ Марфін Банк згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також п. 57 Постанови Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2012 року з метою погашення кредитної заборгованості.

26.03.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. було прийнято рішення № 20302554 про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., що розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А, який був предметом іпотеки.

Також судом встановлено, що 26.09.2016 року між Корпорацією Феномен та ТОВ Дзенгуляр був укладений договір оренди, за яким відповідач-2 (Корпорація Феномен - орендодавець) передав в оренду відповідачу-1 (ТОВ Дзенгуляр - орендар) нежитлові приміщення, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 63а, площею 2862, 5 кв.м. (далі - спірний договір оренди).

Крім того, 24.11.2016 року ТОВ Дзенгуляр (орендар) та ДП НАЕК "Енергоатом (суборендар) уклали договір оренди № 10-125-08-16-00346, за яким нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 63а, відповідач-1 (ТОВ Дзенгуляр ) передав відповідачу-3 (Державному підприємству НАЕК Енергоатом ) в суборенду площею 2550,65 кв.м. (що становить 89,01 % від загальної площі 2 862,50 кв.м.) (далі - спірний договір суборенди).

Позивач вважає, що відповідачі незаконно уклали оскаржувані договори оренди, оскільки банк, як іпотекодержатель, не надав згоди на передання вищевказаного об'єкту нерухомості в оренду третім особам, а тому спірні договори мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, такі: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Так, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Згідно зі ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Дослідивши зміст спірних договорів оренди та суборенди, суд приходить до висновку, що вони містять всі необхідні суттєві умови, передбачені законом - предмет договору, умови передачі майна, строки оренди, порядок та терміни орендної плати, умови користування та повернення майна, взаємні права та обов'язки, відповідальність сторін, інші умови, що узгоджуються з положеннями параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України. У подальшому зазначені договори оренди та суборенди були скріплені підписами представників сторін і печатками підприємств.

Отже, на час укладення спірних правочинів відповідачі досягли взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов та у подальшому ці договори мали своїм наслідком реальне виконання сторонами (передачу в оренду та суборенду нерухомого майна).

Також Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснив, що договір перевіряється на дотримання його закону станом на час укладення такого правочину. При цьому суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом, банк вказує, що спірні договори суперечить положенням іпотечного договору та ст.ст. 9, 12 Закону України Про іпотеку щодо отримання обов'язкової згоди іпотекодержателя на передачу предмета іпотеки (нерухомого майна) в оренду. Також на думку позивача, укладення таких договорів свідчить про намір Корпорації Феномен не виконувати свої зобов'язання за кредитним договором та приховати передане в іпотеку нежитлове приміщення від реалізації в рамках виконавчого провадження.

У даному випадку суд, встановивши фактичні обставини у справі та дослідивши умови спірних правочинів, прийшов до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими.

Так, частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 9 Закону України Про іпотеку та п. 3.3 іпотечного договору іпотекодавець має право виключно за попередньою письмовою згодою іпотекодержателя надавати третім особам право користування, розпорядження, володіння предметом іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування чи обтяжувати предмет іпотеки іншим чином.

Згідно з п. 3.3 іпотечного договору та ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У той же час, необхідно зазначити, що, як вбачається з п. 1.6 іпотечного договору від 30.09.2011 року, на момент укладення зазначеного договору, предмет іпотеки був уже переданий в оренду Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідно до договору оренди приміщень № 2011-Т від 31 березня 2011 року та договору оренди приміщень № 2010 від 25 вересня 2010 року.

Таким чином встановлено, що вже на стадії укладання цього договору предмет іпотеки знаходився у користуванні відповідача-3 (ДП НАЕК "Енергоатом ) іпотеки з відома іпотекодержателя (ПАТ "Марфін Банк"), а отже, укладення відповідачами-1, 3 договору суборенди, за яким збереглося право відповідача-3 на користування предметом іпотеки, свідчить про надання дозволу банком на укладення договору оренди відповідачу-2, як основного договору.

Щодо посилань позивача на лист ПАТ "Марфін Банк" № 1237 від 09.11.2016 р., де банк заперечував проти укладення договору оренди Корпорацією Феномен (іпотекодавцем), то слід звернути увагу на те, що цей лист був адресований ДП НАЕК Енергоатом (суборендарю), а не іпотекодавцю (відповідачу-2). Більш того, у зазначеному листі, так само, як у листі № 1067 від 21.09.2016р., що міститься в матеріалах справи, позивач вказував на те, що банк не заперечує проти продовження користування ДП НАЕК Енергоатом (відповідачем-3) предметом іпотеки (нерухомим майном) на умовах, які були встановлені договором оренди приміщень № 2014 від 26.09.2014р., № 1176/07-УС від 2.09.2014 р. з усіма змінами та доповненнями, у тому числі з урахуванням угоди про заміну сторони від 04.06.2015 р. у договорі оренди приміщень № 2014 від 26.09.2014р., № 1176/07-УС від 26.09.2014 р.

Також указаними листами позивач повідомляв відповідача-3 про те, що між банком та Корпорацією Феномен існує спір про право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, та державну реєстрацію такого права, а також про наявність судових проваджень щодо визначення власника об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим просив ДП НАЕК Енергоатом своєчасно здійснювати відшкодування ПАТ "Марфін Банк" витрат, понесених банком на сервісне обслуговування нерухомого майна та на комунальні послуги відповідно до умов договору оренди.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 05.10.2016 року ТОВ Дзенгуляр направило листа на адресу ПАТ Марфін Банк , у якому містився запит до іпотекодержателя щодо надання згоди на укладення договору оренди нерухомого майна - приміщень за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 63-А, між Корпорацією Феномен та ТОВ Дзенгуляр . Проте, на вказаний лист відповіді позивач ні Товариству Дзенгуляр , ні Корпорації Феномен не надав та ніяким чином не заперечував проти укладання доовору оренди. Отже, відповідачі-1, 2 вважали, що банк погодив передачу відповідачем-2 предмета іпотеки в оренду відповідачу-1, керуючись принципом мовчазної згоди .

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 2014 р. у справі №3-38гс14 та від 19.08.2014 р. у справі №3-59гс14, за змістом ст. 241 Цивільного кодексу України схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення. Підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 2016 р. по справі № 922/796/15.

Отже, зважаючи на те, що ПАТ Марфін Банк не заперечував проти передання в оренду Корпорацією Феномен предмету іпотеки, відповідач-2 передав нежилі приміщення в оренду ТОВ Дзенгуляр , яке, у свою чергу, передало предмет іпотеки в суборенду ДП НАЕК Енергоатом , що також було вчинено з відома позивача та з ним погоджено.

За таких обставин доводи ПАТ МТБ Банк про те, що згода іпотекодержателя на укладення договорів оренди не була надана, судом відхиляється.

Також судом встановлено, що 01.03.2016 року наказом Міністерства юстиції України № 588/5 була задоволена скарга Корпорації Феномен від 28.01.2016 року за № 2581-0-33-16 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком О.А. 26.03.2015 за № 20302554, щодо проведення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Марфін Банк на нерухоме майно: нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63А (реєстраційний номер 606809680000).

Не погоджуючись з виданим наказом МУЮ, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Корпорація Феномен про визнання незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ Міністерства юстиції України № 588/5 від 01.03.2016 року та скасування запису про скасування запису про право власності № 9190339 на нерухоме майно.

08.09.2016 року Окружним адміністративним судом м. Києва у вказаній справі № 826/3736/16 була прийнята постанова, якою позов Публічного акціонерного товариства Марфін Банк задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 588/5 від 01.03.2016 року, також скасовано запис про скасування запису про право власності № 9190339 на нерухоме майно: нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63А.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 р. по справі № 826/3736/16 скарги Міністерства юстиції України та Корпорації Феномен залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2016 року - без змін.

Окрім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року по справі № 910/6528/17 було частково задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МТБ Банк та скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2017 року, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Корпорації Феномен про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування запису про право власності.

Отже, за змістом указаних рішень за банком було поновлене право власності на вищевказане нерухоме майно з моменту його реєстрації - з 20.03.2015 року.

На зазначені обставини вказував позивач під час розгляду справи по суті та вважав, що відповідачі взагалі не мали права укладати оскаржувані договори оренди, так як об'єкт нерухомості належав банку та надавати його в користування чи оренду мав право виключно власник цього майна, тобто банк.

Суд приймає вказані обставини до уваги, проте, не розглядає їх у якості підстав до заявлених позовних вимог, оскільки відповідної заяви про зміну підстав позову ПАТ "МТБ Банк" (позивач) до суду не подавало, а заявлена ним підстава (відсутність згоди іпотекодержателя) грунтувалась на тому, що у спірих правовідносинах банк виступив іпотекодержателем, а не власником майна.

Щодо посилань відповідача-1 на зміну фактичних обставин у справі (зміну власника майна, переданого в оренду), то судом встановлено, що на час розгляду даної справи, а саме - 28.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Марфін банк" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дзенгуляр (відповідачем-1) був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 63-А будинку (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1 цього договору ПАТ "Марфін банк" (продавець) передає, а ТОВ Дзенгуляр (покупець) приймає у власність нерухоме майно, яким є нежитловий будинок офісно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63-А, загальною площею 3215 кв.м.

Як вбачається з п. 2 договору купівлі-продажу, нежитловий будинок офісно-готельного комплексу належав ПАТ "Марфін банк" на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 30.09.2011 року за реєстровим № 945, державна реєстрація права власності за продавцем була здійснена державним реєстратором 20.03.2015р. Продаж вказаного нерухомого майна здійснено ТОВ Дзенгуляр за 128 000 000 грн. (п. 4 договору).

Таким чином, станом на час розгляду справи власником об'єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63-А, є відповідач-1 (ТОВ Дзенгуляр ), у зв'язку з чим спірні угоди припинили свою дію.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача є необґрунтованими, а його доводи про те, що права банку були порушені тим, що до 28.12.2017 року банк не отримував за спірними договорами орендної плати від орендарів, суд відхиляє, оскільки вказана обставина не вказує на наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди, а може свідчити про наявність спору між сторонами щодо стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "МТБ Банк" задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенгуляр", Корпорації "Феномен", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання договорів недійсними.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 жовтня 2018 року.

Повне судове рішення складене 5 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Головіна К.І.