Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/11330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018 Справа № 910/11330/18 Господарський суд міста Києва в складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (11400, Житомирська область, Народицький район, селище міського типу Народичі, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 129; ідентифікаційний код 34283057)

до Приватного підприємства "Метра-К" (02232, місто Київ, вулиця Цвєтаєвої, будинок 8-А, квартира 41; ідентифікаційний код 37311956)

про стягнення заборгованості в розмірі 80 158,20 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Метра-К" про стягнення заборгованості в розмірі 80 158,20 грн, з яких 65 717,02 грн - основний борг, 14 441,18 грн - матеріальні втрати, що складаються з 10 781,20 грн пені, 2 390,65 грн три проценти річних та 1 269,33 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 200317 від 20.03.2017 в частині повної та своєчасної сплати придбаної лісопродукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/11330/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 30.08.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02232, місто Київ, вулиця Цвєтаєвої, будинок 8-А, квартира 41.

Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103047467326 вказана поштова кореспонденція була вручена відповідачу 24.09.2018.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11330/18.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (часина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.08.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 між Державним підприємством "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" та Приватним підприємством "Метра-К" було укладено Договір № 200317 купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця лісопродукцію в асортименті, кількості та по цінах, визначених в додатках та специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених даним договором. (п.1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору загальна сума даного договору складається з сум вартості всіх партій товару, що будуть продаватися (поставлятися) протягом строку дії даного договору і відображені у товаро-супровідних документах, суми вартості транспорт них та сервісних послуг, що надаватимуться продавцем.

Кількість, асортимент та ціна товару вказується в додатках та специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною цього договору. На момент поставки діють останні додатки та специфікації до цього договору. Момент передачі товару продавцем, та прийому товару покупцем, тобто моментом доставки, вважається відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом. (пункти 2.1., 3.2. договору № 200317 від 20.03.2017).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.4., 2.5. вказаного правочину покупець здійснює розрахунки з продавцем за партію товару, транспортні та сервісні послуги в порядку та строки, обумовлені сторонами в цьому договору та додатках до договору. Форма розрахунку - безготівкова.

Розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції. У разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснювати оплату протягом 10 днів з дня поставки товару.

За змістом пунктів 10.1., 10.4. Договору № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, датою підписання договору вважається дата, вказана на першій сторінці даного договору, та діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов Договору № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу, позивачем на підставі товарно-транспортних накладних від 02.09.2017 було поставлено товар на суму 22 760,26 грн та 09.10.2017 на суму 28 360,51 грн.

При цьому, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних та журналу реалізації (відпуску) продукції, заборгованість відповідача з оплати товару за спірним договором за попередній період становила 44 696,25 грн.

Проте, відповідачем було здійснено оплату товару лише частково в загальному розмірі 30 100,00 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією № 1 від 27.03.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Договору № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу, що складає 65 717,02 грн. Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом подання відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 2.5. Договору № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу сторонами було погоджено строк виконання покупцем обов'язку оплати товару, а саме: у разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснювати оплату протягом 10 днів з дня поставки товару.

Оскільки датою передачі товару покупцю, за умовами договору, слід вважати дату зазначену товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом, суд дійшов висновку, що товар, поставлений згідно товарно-транспортної накладної від 02.09.2017 на суму 22 760,26 грн мав бути оплачений покупцем не пізніше 12.09.2017, а за товарно-транспортною накладною від 09.10.2017 на суму 28 360,51 грн - 19.10.2017, тобто строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за отриманий на підставі товарно-транспортних накладних від 02.09.2017 та 09.10.2017 товар в загальному розмірі 51 120,77 грн, а також нараховане за Договором № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу сальдо за попередній період в сумі 44 696,25 грн, що разом складає 95 817,02 грн, відповідачем сплачено лише частково на суму 30 100,00 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 65 717,02 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 65 717,02 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму матеріальних втрат, а саме пеню в розмірі 10 781,20 грн, 2 390,65 грн інфляційних втрат та 1 269,33 грн - три проценти річних від простроченої суми заборгованості, нараховані за період з 31.12.2017 по 22.08.2018.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.2. Договору № 200317 від 20.03.2017 купівлі-продажу сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару у терміни, зазначені в умовах договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі 0,3% від неоплаченої суми.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за отриманий згідно Договору № 200317 від 20.03.2017 товар, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 781,20 грн. за період з 31.12.2017 по 30.06.2018.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та три проценти річних за період з 31.12.2017 по 22.08.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, три проценти річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" в частині відшкодування матеріальних втрат в сумі 14 441,18 грн, а саме стягнення пені в розмірі 10 781,20 грн, 2 390,65 грн інфляційних втрат та 1 269,33 грн - три проценти річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" до Приватного підприємства "Метра-К" про стягнення заборгованості в розмірі 80 158,20 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Метра-К" (02232, місто Київ, вулиця Цвєтаєвої, будинок 8-А, квартира 41; ідентифікаційний код 37311956) на користь Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (11400, Житомирська область, Народицький район, селище міського типу Народичі, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 129; ідентифікаційний код 34283057) 65 717,02 грн (шістдесят п'ять тисяч сімсот сімнадцять гривень 02 копійки) основного боргу, 10 781,20 грн (десять тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 20 копійок) пені, 2 390,65 грн (дві тисячі триста дев'яносто гривень 65 копійок) три проценти річних, 1 269,33 грн (одну тисячу двісті шістдесят дев'ять гривень 33 копійки) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ