Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/11318/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.11.2018Справа №  910/11318/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Інституту Гідромеханіки НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРА ГАРАНТ” про стягнення заборгованості у розмірі 2 609,13 грн. Представники сторін: без повідомлення (виклику) ВСТАНОВИВ:            Інститут Гідромеханіки НАН України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРА ГАРАНТ” про стягнення заборгованості у розмірі 2 609,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 360 від 20.02.2017 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 судом залишено позовну заяву без руху. 05.09.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 відкрито провадження по справі № 910/11318/18, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Ухвала господарського суду міста Києва від 10.09.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу 13.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03057, м. Київ, вул. Желябова, 8/4 та повернута поштовим відділенням з відміткою «адресат не розшуканий». Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне. 20 лютого 2017 між  Інститутом гідромеханіки НАН України (далі –позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тера Гарант” (далі відповідач) був укладений договір №360 оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України.   Відповідно до умов договору (п.1.1 договору) позивач передає, а відповідач приймає у строкове  платну користування державне майно -  кімнату №314   загальною площею 16,80 кв.м., розміщену за адресою: м. Київ, вул.. Желябова,8/4 на 3 поверсі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі позивача. Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п.1.2 договору). Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір  укладено строком на 9 місяців, що діє з 20 лютого 2017 року по 19литстопала 2017 року. Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами і становить за базовий місяць без ПДВ 1780,80 грн.  Крім орендної плати  відповідач сплачує позивачу за  розрахунками позивача: відшкодування податку на землю,  відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п..3.2 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики  України (п.3.3 договору). Орендна плата перераховується відповідачем  в повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця (п.3.4 договору). Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено орендну плату,  вартість комунальних  послуг та інші послуги за квітень 2017 в сумі  2609,13 грн. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами і становить за базовий місяць без ПДВ 1780,80 грн.  Крім орендної плати  відповідач сплачує позивачу за  розрахунками позивача: відшкодування податку на землю,  відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п..3.2 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики  України (п.3.3 договору). Орендна плата перераховується відповідачем  в повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця (п.3.4 договору). 30.04.2017 між сторонами було підписано акт прийому – пере6дачі орендованого майна, відповідно до якого відповідач повернув позивачу кімнату №314 загальною площею 16,80 кв.м., розміщену за адресою: м. Київ, вул.. Желябова,8/4 на 3 поверсі лабораторного корпусу. Судом встановлено, що за квітень 2017 відповідачем не сплачено позивачу орендну плату, вартість наданих комунальних послуг за квітень 2017 року та інші надані позивачем у квітні 2017 року послуги.   Перевіривши зазначені позивачем у розрахунку заборгованості (долучений до позовної заяви) розміри нарахованих позивачем орендних та інших платежі за квітень 2017  було нараховано відповідачу орендні та інші платежі за користування об'єктом оренди у загальному розмірі 2  609 грн. 13  коп, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, витрат  підприємства та компенсації за користування земельною ділянкою та інших витрат на утримання орендованого майна за квітень 2017  в результаті чого виникла заборгованість в сумі 2  609,313 грн. Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції. Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов‘язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.                 Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.            З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати   та інших платежів є обґрунтованими  в сумі 2  609,13   грн. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги  задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Гарант" (03057, м. Київ, вул. Желябова, 8/4, ідентифікаційний код 30091910) на користь Інституту гідромеханіки НАН України (м. Київ, вул. Желябова, 8/4, ідентифікаційний код 05417354)  2  609 рн. 13 коп. основного боргу та судовий збір в розмірі 1  762 грн. 00 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 4.          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.11.2018 Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.