Рішення

від 11.10.2018 по справі 911/1567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1567/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства Л.В.С. , с. Розсошенці Полтавської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Укрсільгоспмаш , м. Біла Церква,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство приватне транспортно-експедиційне підприємство Головатенко , м. Житомир,

про стягнення 23 500,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Момот Т.Г., довіреність від 18.01.2018 №8;

від відповідача: Нагапетян Н.О., довіреність від 01.08.2018;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство Л.В.С. , с. Розсошенці Полтавської області (далі по тексту ПП Л.В.С. ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом №73 від 09.07.2018 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Укрсільгоспмаш , м. Біла Церква (далі по тексту ТОВ Укрсільгоспоаш ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23 500,00 грн., сплаченого під час здійснення перевезення за CMR №599472 від 20.07.2017 митного штрафу, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №527/456 від 17.07.2017, відповідно до договору-доручення транспортної експедиції №58 від 14.02.2017 між ПП Л.В.С і приватним підприємством приватне транспортно-експедиційне підприємство Головатенко (далі - ПП ПТЕП Головатенко ), позивачем здійснено переміщення вантажу, належного вантажовідправнику - ТОВ Укрсільгоспмаш - сільгосптехніки та запчастин до неї автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом м. Біла Церква (Україна) - м. Лиски (Росія). Так, 20.07.2017 відповідачем завантажено транспортний засіб сільгосптехнікою та запчастинами до неї та заповнено CMR №599472 від 20.07.2017.

Під час проведення митного контролю під час приймання і реєстрації документів і відомостей прибуття вантажу на митну територію Російської Федерації при проведенні вагового контролю встановлено факт перевищення фактичної ваги на 6,779 %. Так, фактична вага брутто вантажу - 5810 кг, що на 1 380,56 кг більше заявленого в супровідних документах, про що складено акт митного огляду №10101120/2500717/000143 від 25.07.2017.

03.08.2017 винесена постанова про призначення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №10101000-1886/2017 за ч.3 ст.16.1 КоАПФ РФ, в якій визнано ПП Л.В.С. винним та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 50 000,00 російських рублів.

Згідно платіжного доручення від 27.11.2017 позивачем сплачено штраф у сумі 50 000,00 російських рублів, що складає 23 500,00 грн.

Позивач наголошує на тому, що міжнародна товарно-транспортна накладна складалась ТОВ Укрсільгоспмаш , як відправником, та саме він несе відповідальність за достовірність даних зазначених в CMR №599472 від 20.07.2017 щодо маси вантажу.

Ухвалою суду від 18.07.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1567/18, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №911/1567/18 призначено на 13.08.2018.

08.08.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю Укрсільгоспмаш до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 06.08.2018 №683, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що 14.02.2017 між ПП ПТЕМ Головатенко (експедитор, повірений) і ПП Л.В.С. (перевізник, довіритель) було укладено договір-доручення №58 транспортної експедиції, відповідно до умов якого експедитор є довіреною особою перевізника та відповідно до п.3.2 договору №58 експедитор зобов'язаний забезпечити перевізника необхідною документацією, що гарантує безперешкодний проїзд через державний кордон країн відправлення, призначення.

Крім того, звертає увагу суду на те, що у змісті постанови про призначення адміністративного покарання по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2017, встановлено, що при прийнятті вантажу, перевізник зобов'язаний перевірити: точність записів, зроблених в накладній стосовно ваги брутто, а також їх маркування і номерів, зовнішній стан вантажу і його пакування.

13.08.2018 від приватного підприємства Л.В.С. до господарського суду Київської області надійшло клопотання про проведення наступного судового засідання без участі представника позивача.

31.08.2018 від приватного підприємства Л.В.С. до господарського суду Київської області надійшла заява про виконання ухвали суду від 13.08.2018, в якій позивач зазначає, що основним документом, що визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Вказане спростовує твердження ТОВ Укрсільгоспмаш , що між підприємством та перевізником не укладався договір перевезення. Міжнародна транспортна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення. Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною.

В судовому засіданні 11.09.2018 ПП Л.В.С. подало суду відповідь на відзив від 10.09.2018 №89, в якому зазначає, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає в тому, що відповідач вказав неточні дані в маркуванні вантажу, а саме: вага кожної упаковки не відповідача вказаній на упаковці. Так, позивач вказує, що йому збитки спричинено відповідачем, який надав позивачеві недійсні документи на перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 11.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство приватно транспортно-експедиційне підприємство Головатенко . Підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2018.

21.09.2018 від приватного підприємства Л.В.С. до господарського суду Київської області надійшла заява про доручення документів до матеріалів справи.

01.10.2018 приватного підприємства Л.В.С. до господарського суду Київської області надійшло клопотання №101 від 30.09.2018 про відкладення судового засідання, у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному.

01.10.2018 від приватного підприємства приватного транспортно-експедиційного підприємства Головатенко до господарського суду Київської області надійшли заперечення, в яких третя особа зазначає, що відповідно до ухвали суду від 11.09.2018, позивач повинен був надати копію позову з доданими до нього документами. ПП ПТЕП Головатенко не отримало від ПП Л.В.С. перерахованих в ухвалі документів, натомість отримало від ПП Л.В.С. заяву вих. №99 від 18.09.2018 з копіями митних документів. Так, ПП ПТЕП Головатенко не відомо, яке воно має відношення до розгляду даної справи та враховуючи наведене вище, заперечує проти залучення його до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 01.10.2018 розгляд справи відкладено на 11.10.2018.

В судове засідання 11.10.2018 з'явився представник позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. Так, ухвалу суду від 11.09.2018 ПП ПТЕП Головатенко отримав 19.09.2018, а ухвалу суду від 01.10.2018 отримав 08.10.2018, що підтверджується залученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що третя особа в судові засідання 01.10.2018 та 11.10.2018 двічі не з'явилася, пояснення щодо суті спору не надала, про причини неявки суд не повідомила, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Щодо поданих третьою особою заперечень про залучення її до розгляду справи №911/1567/18 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки їй з надісланих позивачем документів невідомо суть спору та яким чином цей спір стосується її прав та обов'язків, суд зазначає, що по-перше в силу ст. 50 ГПК України, питання щодо залучення чи не залучення третьої особи належить до компетенції суду. По-друге, відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. ПП ПТЕП Головатенко не було позбавлене права та можливості ознайомитись з матеріалами справи №911/1567/18 та подати до суду свою правову позицію щодо суті спору.

Розглянувши позов ПП Л.В.С. до ТОВ Укрсільгоспмаш , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про стягнення 23 500,00 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою Совтрансавто-Холдинг проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Господарським судом Житомирської області під час розгляду справи №906/1172/17 (рішення від 02.03.2018 набрало законної сили 03.04.2018 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень) встановлено, що між приватним підприємством "Л.В.С." та ПП "Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Головатенко" укладено договір - доручення №58 від 14.02.2017, предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та проведення розрахунків за перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Перевізник (довіритель) поручає, а експедитор (повірений) приймає на себе обов'язок знайти за дорученням перевізника (довірителя), але від імені і за рахунок замовника перевезень для виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, тобто експедитор (повірений) є довіреною особою перевізника (довірителя) (1.2 договору). Згідно з п.1.3. договору перевізник зобов'язується доставити вантаж, ввіреному йому експедитором, вказаний у накладній до місця призначення і видати вантажоодержувачу, а експедитор зобов'язується оплатити перевезення вантажу з коштів, які отримав від замовника. Як визначено п.2.3 договору умови щодо кожного перевезення викладаються в замовленні, який експедитор надсилає перевізнику після домовленості. Замовлення-заявка є невід'ємною частиною договору, яка має однакову юридичну силу. До обов'язків експедитора відповідно до п. 3. 2 договору належить забезпечувати оформлення СМR і TIR-CARNET або іншої необхідної документації на вантаж, яка гарантує безперешкодний проїзд через державний кордон країн відправлення, призначення та транзитних країн. У випадку ненадання будь-якого документа на вантаж, що має наслідком зупинку транспортного засобу за маршрутом руху, то така зупинка є простоєм з вини експедитора. Після домовленості з перевізником, експедитор відправляє перевізнику факсимільним зв'язком чи електронною поштою заявку з інформацією: пункт завантаження і місце замитнення, пункт розвантаження та місце розмитнення, найменування вантажу, вага, об'єм, кількість, дата завантаження і строки перевезення, додаткові умови перевезень (за наявності), вартість перевезень і строки оплати. Експедитор несе відповідальність за викладену в заявці інформацію (п. 5.2 договору).

Господарським судом Житомирської області також встановлено, що 14.07.2017 ПП "Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Головатенко" та ТОВ "Укрсільгоспмаш" уклали договір-заявку на транспортне замовлення.

На виконання вказаного договору-заявки на транспортне замовлення, ПП "Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Головатенко" та ПП Л.В.С. , в рамках договору - доручення №58 від 14.02.2017, уклали заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №527/456 від 17.07.2017, за умовами якої ПП "Л.В.С." (перевізник) зобов'язується здійснити перевезення вантажу з України в Росію за маршрутом: пункт завантаження - м. Біла Церква, Бульвар 1-го Травня, 13; пункт розвантаження - м. Лиски, вул. Воронезька, 27. Найменування вантажу - сільськогосподарська техніка та запчастини до неї. Вага, об'єм - 20 тонн, 86 куб. м. Рейс здійснюється автотранспортом МАН НОМЕР_1, НОМЕР_2.

23.07.2017 на пункті пропуску Нехотіївка Білгородської митниці під час проведення митного контролю (приймання та реєстрації документів) вантажу на митній території Російської Федерації, при проведенні вагового контролю встановлено факт перевищення фактичної ваги вантажу. Так, в міжнародно-транспортній декларації маса брутто становить 4429,44 кг, однак при зважуванні вантажу фактична вага брутто - 5810 кг, що на 1380,56 кг перевищує вагу, яка заявлена в товарно-супровідних документах. В результаті чого складено акт митного огляду №10101120/250717/000143 від 25.07.2017.

У зв'язку з цим посадовою особою Білгородської митниці винесено постанову про призначення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №10101000-1886/2017 з посиланням на ч.3 ст. 16.1 КоАПФ РФ, за якою визнано винним ПП "Л.В.С." та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 50 000,00 російських рублів.

Згідно з повідомленням Білгородської митниці №42-20/26249 термін сплати штрафу закінчується 19.12.2017.

ПП "Л.В.С." сплатило штраф у сумі 50000,00 російських рублів, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2017.

Викладені вище факти встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 02.03.2018 у справі № 911/1172/17, яке набрало законної сили 03.04.2018 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судом встановлено, що за приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (стаття 4 Конвенції).

Стаття 6 Конвенції визначає дані, які має містити вантажна накладна, в тому числі підпункт h пункту 1, який визначає вагу вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Також підпунктом к) пункту 1 вказаної статті передбачено зазначення в міжнародній транспортній накладній заяви про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Згідно з статті 10 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 статті 7 Конвенції передбачено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6, серед яких за пункт h, що визначає вагу вантажу брутто чи виражену в інших одиницях виміру кількість вантажу.

Як встановлено частинами 1,2 статті 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць ; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Отже основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем.

Згідно долученої до матеріалів справи міжнародної транспортної накладної (CMR) №599472 від 20.07.2017 вбачається: відправник - ТОВ "Укрсільгоспмаш", одержувач - ТОВ "Лискисільмаш", місце розвантаження вантажу - Росія, Воронезька обл., м. Лиски, вул. Воронезька, 27, місце завантаження вантажу - м. Біла Церква, Бульвар 1-го Травня, 13, дата завантаження 20.07.2017, документи, що додаються: рахунок-фактура №УСМ 28.07.16-02/09 від 12.07.2017. В графі 6,7,8,9,11 визначено дані про вантаж. В графі 22 міститься підпис та штамп відправника - ТОВ "Укрсільгоспмаш".

У графі 11 міжнародної транспортної накладної вказано вагу брутто 4429,44 кг. Під час контрольного зважування митним органом Російської Федерації встановлено, що маса брутто - 5810 кг, що на 1380,56 кг перевищує вагу, яка заявлена в товарно-супровідних документах. Суд звертає увагу на те, що згідно із частинами 1,2 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник має перевірити число вантажних місць, а також їх маркування та нумерацію місць, але не має обов'язку перевіряти вагу кожного вантажного місця.

Як встановлено постановою про призначення адміністративного покарання у справі про адміністративне правопорушення №10101000-1886/2017 від 03.08.2017 завантаження вузлів та частин до сільськогосподарської техніки в кількості 205 місць водій перевіряв особисто, однак товар не зважувався, відміток в CMR немає. Вага брутто вказана 4429,44 кг, кількість місць відповідало даним, зазначених в документах. У зв'язку з чим ПП "Л.В.С." визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 16.1. КоАП РФ та накладено арешт в розмірі 50 000,00 російських рублів.

Враховуючи, що в Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, що випливає з Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України", то відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладення договору перевезення підтверджується складанням транспортної накладної. Накладна складається відправником, який відповідає за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомості. Перевізник має право, проте не зобов'язаний, перевіряти достовірність цих відомостей, обов'язок перевізника - доставити вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право на одержання вантажу.

Вказане спростовує твердження ТОВ "Укрсільгоспмаш", що між підприємством та перевізником не укладався договір перевезення. Міжнародна транспортна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення. Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною.

Крім того, в міжнародній товарно-транспортній накладній наявне застереження, в якому вказано, що перевезення, не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Позивач звернувшись до господарського суду Київської області з позовною заявою просить суд стягнути з відповідача 23 500,00 грн., при цьому позивачем визначено правову природу стягуваної суми як збитки, положення про які регламентуються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції , сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Так, підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи, що у спорах про відшкодування збитків обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на кредитора, то позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт понесення збитків та розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками. За відсутності хоча б одного із наведених елементів складу господарського правопорушення відповідальність у вигляді збитків не настає.

Суд зазначає, що:

протиправна поведінка відповідача полягала в тому, що саме відповідач складав міжнародно-транспортну накладну (CMR) №599472 від 20.07.2017 та зазначав в накладній занижену вагу вантажу.

збитки були завдані ПП Л.В.С. у сумі 50 000,00 рублів, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією постанови про призначення адміністративного покарання у справі про адміністративне правопорушення №10101000-1886/2017 від 27.08.2017, повідомленням про строк оплати адміністративного штрафу від 20.10.2017 №42-20/26249 та платіжним дорученням в іноземній валюті від 24.11.2017 на суму 50 000,00 рублів.

причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає в тому, що ПП Л.В.С. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.16.1 КоАП РФ (зазначення недостовірних даних про вагу вантажу в накладній при прибутті на митну територію), що підтверджується залученою до матеріалів справи постановою про призначення адміністративного покарання по справі про адміністративне правопорушення №10101000-1886/2017. Відтак, судом встановлено, що у зв'язку з зазначенням відповідачем невірних даних про вагу вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

вина відповідача полягає в тому, що обов'язок зазначення вірних даних в міжнародній накладній (CMR) покладений саме на нього як на вантажовідправника, який і складає її.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Позивач визначив розмір завданого йому збитку в сумі 23 500,00 грн., виходячи з того, що ним, згідно платіжного доручення сплачено штраф у сумі 50 000,00 рублів, що за курсом КБ ПАТ Приватбанк (10 рублів складає 4,700 грн., 50 000 Ч0,47=23 500,00 грн.).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно офіційний даних Національного банку України станом на дату сплати штрафу, 10 російських рублів складають 4,5947 грн., а від так розмір збитків завданих відповідачем позивачу складає 22 973,50 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов приватного підприємства Л.В.С. частково та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Укрсільгоспмаш 22 973,50 грн. збитків.

У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Л.В.С. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрсільгоспмаш (09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, буд. 13, код 35964153)

на користь приватного підприємства Л.В.С. (38751, Полтавська обл., Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28, код 32016865)

22 973,50 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) збитків ,

1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.11.2018.

Суддя О.В. Конюх