Постанова

від 27.09.2018 по справі 906/1157/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1157/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація",

представник - адвокат Поліщук П.Я. (ордер на надання правової допомоги серії КВ №241857 від 15.05.2018)

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой",

розпорядник майна - арбітражний керуючий Кулик Максим Вікторович

Державна іпотечна установа,

представники - адвокат Тодосієнко В.М. (довіреність №8494/15/1 від 27.12.17), Подольский А.Ю. (довіреність №8496/15/1 від 27.12.17)

розглянув касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду

від 11.06.2018

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Юрчук М.І.

у справі № 906/1157/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація",

про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 09.07.2018 Державна іпотечна установа звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №3141/15/1 від 06.07.2018 на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі №906/1157/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотала про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/1157/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/1157/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018.

4. Ухвалою від 06.09.2018 Верховний Суд поновив Державній іпотечній установі строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №906/1157/17 за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 та призначив її розгляд на 25.09.2018 о 17 год. 15 хв.

5. Відзиву на касаційну скаргу Державної іпотечної установи не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018 у справі №906/1157/17 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до боржника на суму 8 533 705, 52 грн. (четверта черга), та на суму 16 000 грн. судового збору (перша черга), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів до 19.05.2018 включно, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кулика М.В.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним ухвали

7. Ухвалою від 11.06.2018 Рівненський апеляційний господарський суд апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи закрив, стягнув з Державної іпотечної установи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

7.1. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- в силу особливостей провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства;

- законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення;

- у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справу про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням;

- в обґрунтування свого права на звернення до суду з даною апеляційною скаргою скаржник зазначив, що Державна іпотечна установа є іпотекодержателем майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", що підтверджується судовими рішеннями у справі №905/2275/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" на користь Державної іпотечної установи, а також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якими скаржник значиться іпотекодержателем майна боржника. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до боржника в порядку та строки, встановлені Законом про банкрутство, як і відсутні будь-які докази визнання останнього кредитором боржника з внесенням відомостей до реєстру вимог кредиторів. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що заявник не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, не є її учасником, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги його не включено до реєстру вимог кредиторів боржника;

- судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Скаржником в свою чергу при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки Державної іпотечної установи. Оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №906/1157/17 про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", а його права оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення щодо його прав та обов'язків судом не приймалось, тому він не наділений процесуальним правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема, на оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018, а отже апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018 у справі №906/1157/17 слід закрити.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Державної іпотечної установи)

8. Скаржник доводив, що постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, Рівненський апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що Державна іпотечна установа є іпотекодержателем майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та звернулась 19.02.2018 до боржника з кредиторськими вимогами, є заставодержателем згідно з чинним записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому порушення справи про банкрутство порушує її права та призведе до скасування обмежень з майна боржника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", а зокрема, скасування арешту майна боржника, який був накладений відповідно до рішення суду у справі №906/1079/15 від 02.10.2015, що, в свою чергу, матиме наслідком порушення прав та законних інтересів Державної іпотечної установи, як стягувача за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ "КБ "Промекономбанк", що є порушенням статей 1, 23 Закону про банкрутство.

8.1. Скаржник зазначив, що судом першої інстанції вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "ФК "Інновація" неправильно віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів як такі, що не забезпечені заставою, оскільки у боржника ТОВ "ВКФ Інтертрансстрой" є заставне майно, що забезпечує вимоги ініціюючого кредитора та підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2017 у справі №906/1213/16.

8.2. Скаржник аргументував порушенням його права на справедливий суд згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок прийняття необґрунтованої постанови апеляційного суду з посиланням на Рішення ЄСПЛ у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Проніна проти України", "Соумінен проти Фінліндії" про незаконність ігнорування судом доречних аргументів сторони та обов'язок органу влади виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Доводи інших учасників справи

9. У письмових поясненнях ініціюючого кредитора ТОВ "ФК "Інновація" зазначено, що доводи касаційної скарги стосуються процедури розпорядження майном боржника та не мають жодного відношення до відкриття провадження у справі про банкрутство і оскаржуваної ухвали від 24.01.2018. Також, у кредитора станом на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство від 11.12.2017 були відсутні будь-які вимоги до боржника, що могли бути задоволені за рахунок застави та були б повністю або частково забезпечені заставою (іпотекою).

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 1 - для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

- кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частина 1 статті 14 - господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо:

- до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними;

- вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника;

Частина 2 статті 19 - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Частина 3 статті 19 - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Стаття 23 - забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

11. Закон України "Про іпотеку"

Стаття 17. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частини 1-2 статті 33 - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

12. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1057-1 - у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Частина 2 статті 1057-1 - визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

Частина 3 статті 1057-1 - арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно .

Частина 5 статті 1057-1 - визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

13. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Пункт 4 частини 1 статті 4 - речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації: … заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частина 5 статті 12 - відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням компетенції касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 237 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Системний аналіз положень частини 1 статті 1, частини 3 статті 19, статті 23 Закону про банкрутство, а також частини 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Така ж правова позиція визначена Постановою Верховного Суду 17.04.2018 у справі №904/6950/17.

16. Оскільки пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено обов'язкову державну реєстрацію заборони відчуження та арешту нерухомого майна та інші обтяження, то згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону вони вважаються достовірними, доки їх не скасовано в порядку, передбаченому цим Законом.

17. Законодавцем передбачено спеціальний порядок реституції грошових коштів за визнаним недійсним кредитним договором та спеціальний порядок повернення визначеної судом грошової суми під час реституції з накладенням арешту на майно заставодавця до моменту фактичного повернення грошової суми, визначеної у рішенні суду під час визнання недійсним кредитного договору, згідно з частинами 1, 5 статті 1057-1 ЦК України. Отже, накладення за рішенням суду такого арешту на майно заставодавця обмежує його права та надає право кредитодавцю звернути стягнення на таке майно у випадку незадоволення вимог кредитодавця упродовж строків, визначених судом згідно з частиною 3 статті 1057-1 ЦК України.

Відтак, у випадку порушення справи про банкрутство особи, чиє майно арештовано за наслідком визнання недійсним кредитного договору та договору застави (іпотеки) та незадоволення вимог кредитодавця упродовж 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору, така особа продовжує нести зобов'язання перед кредитодавцем та на її майно, яке визначалося як предмет застави (іпотеки), може бути звернено стягнення. Отже, незаконне порушення справи про банкрутство юридичної особи, чиє майно було передано в заставу, перешкоджає кредитодавцю вчинити дії щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з частиною 3 статті 1057-1 ЦК України.

18. У даній справі провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" порушено 24.01.2018 на підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі про банкрутство прийнята з посиланням на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" має кредиторську заборгованість на загальну суму 8 533 705, 52 грн. Боржником заборгованість перед кредиторами не оскаржується.

19. Звертаючись з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, Державна іпотечна установа, зокрема, вказує, що безспірні вимоги до боржника забезпечені в повному обсязі заставою майна боржника, що підтверджується рішеннями Господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі №905/2275/14, Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 у справі №906/1079/15.

Також, судами встановлено обставини визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З від 17.09.2013 між скаржником та боржником у даній справі згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області 15.09.2015, яке залишено в силі постановою апеляційного суду 01.12.2015 та постановою касаційного суду 23.03.2016 у справі №906/1079/15 (т. 3, а.с. 34-44).

Касаційний суд приймає до уваги, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2017 у справі №906/1213/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 11.05.2017, інформація про яке зазначалася у касаційній скарзі та яке є загальновідомим, як таке, що перебуває у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відмовлено у задоволенні позову боржника про звільнення з-під арешту спірного заставного майна до Державної іпотечної установи. Отже, судами у справі №906/1213/16 встановлено факт незадоволення вимог кредитодавця по спірному кредитному договору.

Також, у матеріалах справи наявна заява скаржника від 16.02.2018 №900/15, з якої вбачається, що скаржник звернувся до Господарського суду Житомирської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в дану справу про банкрутство (т. 5, а.с. 59-83).

20. З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду про закриття провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи з тих підстав, що ухвала суду про порушення процедури банкрутства від 24.01.2018 у справі №906/1157/17 не порушує її прав, а також, що вона не набула статусу учасника справи про банкрутство.

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, а висновки суду апеляційної інстанцій вважає такими, що зроблені без належного з'ясування всіх істотних обставин справи, аналізу доводів скаржника та норм матеріального права, які належить застосовувати до грошових вимог скаржника у даній справі (статті 1057-1 ЦК України) Тому прийнята у справі №906/1157/17 ухвала апеляційного суду від 11.06.2018 підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.2. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, виходячи з висновків згідно з пунктами 15-20 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Державної іпотечної установи та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до апеляційного суду для продовження апеляційного розгляду.

В. Судові витрати

23. У зв'язку з переданням до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Державної іпотечної установи від 02.02.2018 №717/15 та продовженням розгляду справи, питання про розподіл судових витрат Верховним Судом не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись частиною 6 статті 310, статтями 240, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі №906/1157/17 скасувати. Справу №906/1157/17 передати до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Державної іпотечної установи від 02.02.2018 №717/15 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк