Рішення

від 31.10.2018 по справі 816/2059/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2059/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Домінік" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року Приватне акціонерне товариство "Домінік" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 №00069941401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став ОСОБА_3 перевірки від 10.05.2018 №596/16-31-14-01-10/00382208, складений на підставі проведеної Головним управлінням ДФС у Полтавській області документальної планової виїзної перевірки ПрАТ "Домінік". За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. ОСОБА_3 перевірки від 10.05.2018 №596/16-31-14-01-10/00382208 про заниження податку на прибуток на суму 25273,00 грн позивач вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Наполягає, що оскаржуване податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, від 17 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/138/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Домінік" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року поновлено провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У відзиві на позов відповідач посилався на порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1., 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 4, пункту 9, пункту 19 П(С)БО 9 "Запаси" пункту 6, пункту 10, пункту 20 , пункту 19 ПСБО 16 "Витрати" по взаємовідносинах з ПП "Орім" за рахунок включення до складу витрат на збут за 2015 рік вартості маркетингових послуг. Зазначав, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність господарських операцій з надання маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.

Подані позивачем документи не дозволяють встановити реальність виконання придбаних ПрАТ "Домінік" маркетингових досліджень та факт їх використання у господарській діяльності позивача. У звіті про маркетингові дослідження не висвітлені напрямки дослідження, які передбачені договором, звіт має загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містить жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх у своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Акти здачі-приймання виконаних робіт мають загальний характер, не конкретизують об'єму надання маркетингових послуг, не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо.

Відповідач вважає, що ПрАТ "Домінік" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, на думку відповідача, первинні документи, надані ПрАТ "Домінік", є такими, що не підтверджують факт проведення маркетингових послуг ПП "Орім" за 2015 рік.

У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 25723,00 грн за основним платежем, 0 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У відповіді на відзив від 12.07.2018 позивач зазначав, що під час перевірки перевіряючим було надано повний пакет документів, які є підставою для бухгалтерського і податкового обліку та підтверджують факт реальності господарських операцій щодо надання маркетингових послуг ПП "Орім". Наголошував, що послуги, які надавалися ПП "Орім" та придбавалися ПАТ "Полтавакондитер" мають реальний характер, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача, мали безпосереднє відношеннята впливали на господарську діяльність ПрАТ "Домінік" (ПАТ "Полтавакондитер"), результати його діяльності з продажу товарів були спрямовані на отримання доходу та підтверджені всіма необхідними первинними документами. Звертав увагу суду, що відповідачем не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних, ПП "Орім" та позивач були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ, отже, на думку позивача, мали право на формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ПрАТ "Домінік" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 00382208.

Позивач є правонаступником ПрАТ "Полтавакондитер", з 05.04.1996 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на прибуток на загальних підставах, податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (10.82).

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 19.03.2018 по 03.05.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "ДОМІНІК" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено ОСОБА_3 від 10.05.2018 №596/16-31-14-01-10/00382208, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення пунктів вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1., 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 4, пункту 9, пункту 19 П(С)БО 9 "Запаси" пункту 6, пункту 10, пункту 20 , пункту 19 ПСБО 16 "Витрати" чим занижено податок на прибуток на загальну суму 578017,00 грн, у тому числі за 2015 рік - 25723,00 грн.

Не погодившись з висновками ОСОБА_3 перевірки, позивач надав заперечення від 17.05.2018 вих. №925 про їх перегляд.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 29.05.2018 вих. №11820/10/16-31-14-01-10 повідомив, крім іншого, про спростування висновків ОСОБА_3 перевірки в частині заниження податку на прибуток у сумі 552294 грн, у тому числі за 2016 рік 223182,00 грн, за 2017 рік 329112,00 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки від 10.05.2018 №596/16-31-14-01-10/00382208 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0006941401, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 25723,00 грн, у тому числі 25723,00 грн за основним платежем, 0 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2018 №0006941401 та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

В основу спірних рішень контролюючим органом покладені дані ОСОБА_3 перевірки про неправомірне формування позивачем витрат за рахунок господарських операцій з ПП "Орім" (код ЄДРПОУ 39355541).

Зокрема, відповідач зазначив, що надані до перевірки акти здачі-приймання виконаних робіт ПП "Орім" не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом маркетингових послуг. У наданих позивачем звітах щодо проведення фокус-групових досліджень, телефонних опитувань, анкетувань тощо міститься загальна інформація без зазначення адреси, за якою проводились дослідження, кількості опитаних споживачів, кількісних та вартісних показників маркетингових досліджень, що на переконання контролюючого органу свідчить про відсутність фактичного проведення вказаних досліджень та економічну недоцільність придбання маркетингових послуг.

Зі змісту наявної податкової інформації, наданої листом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУДФС у Київській області від 18.03.2015 №170/10-13-22-05/39355541, встановлено, що ПП "Орім" не має необхідної кількості трудових та матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів для ведення господарської діяльності.

Звертав увагу на те, що СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22012000000000061, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28,частиною другою статті 200, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України. У ході досудового розслідування з'ясовано, що невстановленими особами упродовж 2014-2015 років з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкового кредиту та заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності створено ПП "Орім", що використовувалось для мінімізації ПДВ та податку на прибуток шляхом складення документів без реального здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та ПП "Орім" мали фіктивний характер, оскільки послуги фактично не надано, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував витрати за спірний період і це призвело до заниження податку на прибуток.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України /у редакції, чинній з 01.01.2015/ було визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин/, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому у статті 1 згаданого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пункту 22.1. статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За приписами підпункту 14.1.108. пункту 14.1. ст.14 цього ж Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Позивач наполягає, що ним надано усі первинні документи підприємства, які підтверджують реальність отримання маркетингових послуг від ПП "Орім".

Разом з тим, суд зауважує, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Виконавцями таких послуг можуть бути суб'єкти господарювання, які здійснюють відповідну діяльність, що відповідає нормам КВЕД.

При цьому, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Зі змісту залученого до матеріалів справи договору судом встановлено, що ПАТ "Полтавакондитер" (замовник) 01.09.2014 укладено з ПП "Орім" (виконавець) договір №206 про надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги, а замовник - прийняти їх та оплатити на умовах, визначених даним договором.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії додатку №1 до договору від 01.09.20104 №206 суд встановив, що предметом договору визначено надання послуг з вивчення динаміки продажів товарів шляхом проведення телефонного опитування, фокус-груп, on-line опитування тощо.

За твердженням позивача, метою укладення даного договору було одержання рекомендацій з ефективного просування продукції ТМ Домінік у мережі ТОВ "АТБ-Маркет", а результатом отриманих послуг стало введення в асортимент магазинів окремих категорій товарів.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за договором від 01.09.2014 №206 про надання маркетингових послуг позивачем надані копії звітів про визначення відносної динаміки продажів продукції, звітів про проведені опитування споживачів, звітів про проведені маркетингові дослідження, звітів про визначення залишків продукції у торговій мережі, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунків, податкових накладних, платіжних доручень, наказу від 09.01.2015 №004 "Про проведення маркетингових досліджень".

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії документів, суд зауважує, що вони у своїй сукупності не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції, що не дає можливості пов'язати такі документи з конкретною господарською операцією, надані звіти не дозволяють пов'язати дослідження ринку з розширенням ринку збуту та значного приросту прибутку підприємства, що пов'язана з його господарською діяльністю.

Крім того, у долучених до матеріалів справи документах не визначено собівартість виконаних маркетингових послуг, що виключає будь-яку можливість визначити яким чином формувалась вартість таких послуг виконавцем. Відсутність наведених відомостей, у свою чергу, унеможливлює визначення розміру витрат, понесених ПП "Орім" у зв'язку з ймовірним наданням маркетингових послуг та підтвердження економічної обґрунтованості вартості таких послуг, виставленої до сплати позивачу.

Так само, у позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених послуг, а залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітів про проведені маркетингові дослідження мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо).

Доводи позивача про те, що у результаті отримання згаданих послуг підприємством досягнуто домовленість щодо збільшення обсягів поставки своєї продукції у торгівельну мережу ТОВ "АТБ-Маркет" та оптимізації її асортименту не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Щодо посилань відповідача на відомості про порушення стосовно невстановлених осіб кримінального провадження №22012000000000061, суд звертає увагу на приписи частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

А тому, сам факт порушення кримінального провадження стосовно невстановлених осіб не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Водночас, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг ПП "Орім", відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем витрат та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування витрат за вищезазначеними господарськими операціями.

Не надано позивачем і документів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови Договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ "АТБ-маркет", тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП "Орім".

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, однак умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Таким чином, надані первинні документи підприємства мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені/надані роботи/послуги, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, з урахуванням заявлених видів діяльності, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження контрагента.

Суд враховує, що презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширеною на реальність господарських операцій. До загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Згідно підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає у тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише у такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою у межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України ставлять у залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надані позивачем документи не є достовірними доказами факту надання йому ПП "Орім" маркетингових послуг, про які зазначено у актах здачі-прийняття робіт та податкових накладних, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних та перерахування коштів контрагенту ПП "Орім" не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, тоді як для податкового обліку значення має саме факт надання послуг тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Домінік" залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №816/138/18 залишено без змін.

Під час розгляду адміністративної справи №816/138/18, крім іншого, була здійснена оцінка господарських операцій позивача з ПП "Орім", суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність у ПрАТ "Домінік" правових підстав для формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями ПП "Орім".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 108, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Домінік" (вул. М.Бірюзова, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 00382208) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_4