Рішення

від 06.11.2018 по справі 1240/2677/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2677/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 1240/2677/18 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 27 вересня 2018 року б/н (арк. спр. 29-32) просить стягнути з Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року в загальній в сумі 8636,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в органах внутрішніх справ України. В період з 22 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 жовтня 2014 року по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року № 98 та від 07 червня 2015 року № 158, про що свідчать довідки від 19 січня 2015 року № ВДЗ/1244/А та від 12 серпня 2015 року № ВДЗ/8817/А.

Всупереч вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» відповідачем за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року позивачу не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

З урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року за розрахунком позивача складає 8636,23 грн.

Сєвєродонецький міський відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії позов не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 29027/2018 подав відзив на позовну заяву від 26 жовтня 2018 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 45-51).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 07 червня 2015 року № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 01 жовтня 2014 року. Наказом АТЦ при СБУ від 17 листопада 2015 року № 321 позивач виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07 листопада 2015 року. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» . Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07 червня 2015 року № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з липня по грудень 2014 року.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» Міністерством внутрішніх справ України розроблено наказ від 23 липня 2014 року № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (не військовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України (далі - Наказ № 719). Відповідно до абзацу першого пункту 2 Наказу № 719 винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ. Вказані накази щодо позивача у період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року у відповідача відсутні. Довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 19 січня 2015 року № ВДЗ/1244/А та від 12 серпня 2015 року № ВДЗ/8817/А не є доказами безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, а лише підтверджують залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Крім того, представник відповідача з посиланням на статті 105 та 112 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, як кредитор юридичної особи - Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області, що ліквідується, мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог, звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач звільнений з ОВС 06 листопада 2015 року, остаточний розрахунок з ним проведено у березні 2016 року, до суду звернувся лише 06 вересня 2018 року. Тобто позивачем пропущений й строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Винагорода за участь в АТО не є щомісячною, у зв'язку з чим не має постійного характеру, а тому не може бути складовою грошового забезпечення.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 11 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 19-20).

19 вересня 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 22760/2018 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшов адміністративний позов від 19 вересня 2018 року та його копія для вручення відповідачу.

Ухвалою від 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 (три) календарних дні з дати отримання даної ухвали (арк. спр. 27).

27 вересня 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 23774/2018 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла позовна заява, оформлена з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копія для вручення відповідачу.

Ухвалою від 02 жовтня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 03 липня 1998 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме в Сєвєродонецькому міському відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді командира роти патрульної служби, про що свідчить довідка Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області від 17 жовтня 2018 року № 54/78 (арк. спр. 62).

Відповідно до довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 23 жовтня 2018 року № 6/4-440ЛК (арк. спр. 52):

- на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07 червня 2015 року № 158 позивача включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 01 жовтня 2014 року;

- на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17 листопада 2015 року № 321 позивача виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07 листопада 2015 року.

Згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12 серпня 2015 року № ВДЗ/8817/А та довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 23 жовтня 2018 року № 6/4-440ЛК позивач дійсно безпосередньо на підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07 червня 2015 року № 158 брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 01 жовтня 2014 року по 07 листопада 2015 року (арк. спр. 37, 52).

Згідно з довідками про грошове забезпечення від 02 липня 2018 року № 54/43 та від 17 жовтня 2018 року № 54/77, виданими Сєвєродонецьким міським відділом ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 39, 54), загальний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року складав 16892,36 грн, а саме:

за жовтень 2014 року - 4680,00 грн;

за листопад 2014 року - 6352,73 грн, з яких 5343,00 грн - розмір грошового забезпечення, 880,00 грн - матеріальна допомога на оздоровлення, 129,73 грн - надбавка за роботу у нічний час;

за грудень 2014 року - 5859,63 грн, з яких 5850,00 грн - розмір грошового забезпечення, 9,63 грн - надбавка за роботу у нічний час.

Відповідно до довідок Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області без дати та без номеру та від 17 жовтня 2018 року № 54/73 у період з 03 листопада 2014 року по 12 грудня 2014 року позивач перебував у відпустці, на лікарняному не перебував (арк. спр. 38, 53).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158), у редакції, чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ № 719, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100 % якого нараховується та виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з Постановою № 158. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за минулий період без будь-яких обмежень.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.

Що стосується посилань на відсутність у кошторисі відповідача видатків на виплату такої винагороди за минулі періоди, суд вважає їх також необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» , заява № 63134/00, пар. 23, 26, рішення від 08 листопада 2005 року, зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії» , № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Отже, можна зробити висновок, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведеним вище наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07 червня 2015 року № 158 та довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 23 жовтня 2018 року № 6/4-440ЛК підтверджується, що позивач в період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області і має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови № 158, а відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (№ рішення в ЄДРСР 75424718) та постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (№ рішення в ЄДРСР 77361137), згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.

З урахуванням наведеного та з огляду на розмір грошового забезпечення позивача у періоді з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, підтверджений довідками про доходи від 02 липня 2018 року № 54/43 та від 17 жовтня 2018 року № 54/77, перебування позивача з 03 листопада 2014 року по 12 грудня 2014 року у відпустці, судом встановлено, що розмір винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, який належить стягнути на користь останнього, складає: за жовтень 2014 року - 4680,00 грн; за листопад 2014 року - 364,84 грн (5472,73 грн / 30 днів = 182,42 грн (за 1 день) х 2 дня (дні безпосередньої участі в антитерористичній операції у листопаді 2014 року)); за грудень 2014 року - 3591,38 грн (5859,63 грн / 31 день = 189,02 грн (за 1 день) х 19 днів (дні безпосередньої участі в антитерористичній операції у грудні 2014 року)), а всього - 8636,22 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2014 року зроблена математична помилка, що призвело до обчислення позивачем винагороди у розмірі більшому, ніж розмір винагороди, обчислений судом.

Разом з тим, ця помилка, допущена позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте частково.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Що стосується посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці» , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Сєвєродонецький міський відділ ГУМВС України у Луганській області.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92400, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія»АДРЕСА_2) до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670711, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області (ідентифікаційний код 08670711, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92400, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія»АДРЕСА_2) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 8636,22 грн (вісім тисяч шістсот тридцять шість грн 22 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні позовних вимог про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 0,01 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2