Постанова

від 30.10.2018 по справі 826/14742/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14742/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аватех Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.11.2017 №0056381404.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок акту перевірки від 04.10.2017 №681/26-15-14-04-05/37200460 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки зазначені в акті ст. 44, 185, 198 Податкового кодексу України регламентують порядок включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до яких для здійснення операцій з придбання товарів треба мати належним чином оформлені податкові накладні, надані платником податків на додану вартість.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, оригінали яких були надані відповідачу.

На момент здійснення господарських операцій з ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав було платником ПДВ та вказане підтверджено відповідачем в акті перевірки.

Разом з тим, на думку позивача, добросовісний платник податку не несе відповідальності за діяльність недобросовісного контрагента, не повинен і не зобов'язаний контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства - це справа контролюючих органів. Станом на час перевірки і розгляду справи відсутні будь-які вироки у кримінальних справах щодо посадових осіб позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.11.2017 №0056381404.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що позивач не надав жодних документів, які б фактично підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця.

Також до перевірки ТОВ Аватех Груп не надано жодних документів, що підтверджують якість товару, технічні характеристики, виробника та країну походження товару, зокрема, сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання.

Крім того, вказує, що у видаткових накладних не вказано на підставі яких довіреностей начальник відділу логістики ОСОБА_3 отримувала товар та підписувала накладні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що за наслідками господарських операцій з ТОВ Охоронна фірма Вовкодав останнім були належним чином оформлені на ім'я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН у встановленому законом порядку.

При цьому, вказує, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Крім того, у матеріалах справ належним чином засвідчені копії договору, замовлення на поставку товару, рахунки на оплату, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 19.09.2017 №9370, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Аватех Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав (код 40152208) за травень 2017 року, за результатами якої складено Акт від 04.10.2017 №681/26-15-14-04-05/37200460 (а.с. 11-20).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Аватех Груп п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року на загальну суму 190 334 грн.

Так, при перевірці взаємовідносин ТОВ Аватех Груп з ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав встановлено, що між позивачем, що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Буняк В.М., що діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав , що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Буняк В.М., що діє на підставі Статуту з іншої сторони, укладено договір від 28.04.2017 №175, згідно якого позивач замовив товари виробничо - технічного призначення (стрічки, решітки, циліндри, замки, доводчики, пороги, шпингалети, ручки, інша фурнітура).

На підставі вказаного договору ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав виписано видаткові накладні від 03.05.2017 на загальну суму 1 142 005 грн 22 коп. (в т.ч. 190 334 грн 20 коп. ПДВ), а також на адресу позивача виписано податкові накладні №0503/32 від 03.05.2017 на суму 296 245 грн 92 коп. (в т.ч. ПДВ 49374 грн 32 коп.), № 0503/33 від 03.05.2017 на суму 296 978 грн 16 коп. (в т. ч. ПДВ 4496 грн 36 коп.), №0503/34 від 03.05.2017 на суму 302 117 грн 30 коп. (в т. ч. ПДВ 50 352 грн 88 коп.), №0503/35 від 03.05.2017 на суму 246 663 грн 84 коп. (в т.ч. ПДВ 41 110 грн 64 коп.).

Вказані документи (договори та первинні документи) від імені ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав підписано директором ОСОБА_2

Однак, на думку контролюючого органу до перевірки не надано жодних документів, які б фактично підтвердили транспортування ТМЦ від постачальника до покупця, якість продукції, тощо.

Також в акті перевірки міститься посилання на отриману від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві інформацію (лист від 23.06.2017 № 1633/7/99-99-21-08-18), а саме: від ОСОБА_2, яка була засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав , отримано пояснення 05.05.2017, згідно яких вона після реєстрації підприємства до його діяльності відношення не мала, документи не підписувала.

Крім того, вказано, що до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2017 у справі №757/42888/17-к, згідно якої зазначено про проведення СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві розслідування кримінального провадження за №32017100060000034 від 26.04.2017 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України.

З врахуванням викладеного, контролюючий орган зробив висновок про те, що підписані контрагентами позивача документи, зокрема, податкові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства, не можуть бути підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а також свідчать про завищення показника податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 190 334 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 №0056381404, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 190 334 грн (а.с. 10).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на на час оформлення податкових накладних позивачу вказане підприємство мало статус платника ПДВ, і наступне анулювання відповідного свідоцтва не може бути підставою для висновку про відсутність підстав для видачі податкових накладних у попередні періоди.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, тому відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Буняк В.М., що діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав , що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту з іншої сторони, укладено договір від 28.04.2017 №175, згідно якого позивач замовив товари виробничо - технічного призначення (стрічки, решітки, циліндри, замки, доводчики, пороги, шпингалети, ручки, інша фурнітура) (а.с. 42-43).

На підставі вказаного договору ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав виписано видаткові накладні від 03.05.2017 на загальну суму 1 142 005 грн 22 коп. (в т.ч. 190 334 грн 20 коп. ПДВ), а також на адресу позивача виписано податкові накладні №0503/32 від 03.05.2017 на суму 296 245 грн 92 коп. (в т.ч. ПДВ 49374 грн 32 коп.), № 0503/33 від 03.05.2017 на суму 296 978 грн 16 коп. (в т. ч. ПДВ 4496 грн 36 коп.), №0503/34 від 03.05.2017 на суму 302 117 грн 30 коп. (в т. ч. ПДВ 50 352 грн 88 коп.), №0503/35 від 03.05.2017 на суму 246 663 грн 84 коп. (в т.ч. ПДВ 41 110 грн 64 коп.) (а.с. 57-60).

Вказані документи від імені ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав підписано директором ОСОБА_2 та такі податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних.

Однак, відповідач вважає, що до перевірки не надано жодних документів, які б фактично підтвердили транспортування ТМЦ від постачальника до покупця, якість продукції, тощо.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав згідно ІС Податковий блок , зокрема про те, що свідоцтво платника ПДВ від 23.05.2016 № 200268360, анульовано 13.09.2017, остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2017 року, чисельність працюючих - 1 особа.

Також в акті перевірки міститься посилання на отриману від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві інформацію (лист від 23.06.2017 № 1633/7/99-99-21-08-18), а саме: від ОСОБА_2, яка була засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав , отримано пояснення 05.05.2017, згідно яких вона після реєстрації підприємства до його діяльності відношення не мала, документи не підписувала.

Крім того, до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2017 у справі №757/42888/17-к, у відповідності до якої проведено СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві розслідування кримінального провадження за №32017100060000034 від 26.04.2017 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України.

При цьому, контролюючий орган посилається на інформацію про рух сум ПДВ та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації, отриману з Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якої ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав придбавало товар за певними кодами УКТЗЕД, не є імпортером та не придбавала товар у імпортерів.

Так, контрагент ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав - ТОВ Астіон Буд на адресу ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав у травні 2017 року виписані податкові накладні на товар, що був реалізований позивачу, при цьому, ТОВ Астіон Буд не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року. Вказане товариство придбавало товари інших кодів УКТЗЕД, а отже відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару від ТОВ Астіон Буд до позивача.

З врахуванням викладеного контролюючий орган зробив висновок про те, що підписані контрагентами позивача документи, зокрема, податкові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства, не можуть бути підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а також свідчать про завищення показника податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 190 334 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС Податковий блок щодо контрагента позивача, інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві - пояснення посадової особи контрагента, яка заперечила факт підписання вказаного у акті перевірки договору та документів на його виконання.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року, немає.

Інших доводів, на підтвердження відсутності у позивача права на відображення результатів господарських операцій із ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав відповідач не навів та відповідних доказів не надав.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС Податковий блок щодо контрагента позивача та інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків, оскільки виключно вирок суду щодо посадових осіб контрагента, який набув законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, є належним доказом у даному випадку.

Крім того, у матеріалах справи міститься нотаріально завірена копія заяви ОСОБА_2 від 25.07.2017, згідно якої вона підтверджує, що займає посаду директора ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав з 14.09.2016, виконує покладені на неї обов'язки, має повний обсяг повноважень, а також те, що очолювана нею юридична особа належить до реального сектору економіки, не має ознак фіктивності, тощо (а.с. 115).

При цьому, факт наявності у справі копій пояснень ОСОБА_2 з кримінальної справи (а.с. 87-88) колегія суддів оцінює критично, оскільки такі пояснення не є доказом нереальності операцій між позивачем та ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав та їх копія не засвідчена у встановленому законом порядку, що унеможливлює суд обґрунтовувати своє рішення на підставі не засвідченої у встановленому порядку копії документа та за умови відсутності його оригіналу.

Крім того, існування кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 (справа № 826/13419/17).

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

При цьому, встановлення податковим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є підставою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, надані позивачем первинні документи, оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Однак, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено їх господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов'язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов'язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Оскільки придбаний товар не є об'ємним, він цілком міг доставлятися приватним автомобілем працівників позивача без замовлення товарно-транспорних послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про, що позивач правомірно відобразив результати господарських взаємовідносин із ТОВ Охоронна Фірма Вовкодав у бухгалтерській та податковій звітності, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним, тому податкове повідомлення-рішення №00056381404 від 01.11.2017 є протиправними та підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 06 листопада 2018 року.