Постанова

від 05.11.2018 по справі 802/781/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/781/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

05 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (повний текст рішення складено 25.05.2018 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" до Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Барі" (далі - СТОВ "Барі", позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

В обгрунтуванні позову зазначив, що СТОВ "Барі" зареєстроване платником податку на додану вартість та відповідно до ст.201-1 ПК України у нього відкрито рахунок №31307318 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Станом на 31.07.2017 року на електронному рахунку СТОВ "Барі" була наявна сума податку, на яку воно має право зареєструвати податкові накладні, а саме 116081,30 грн. Разом із тим, станом на 30.11.2017 року зазначена сума вже становила мінус 384847,26 грн., хоча у вказаний період з 31.07.2017 року по 30.11.2017 року СТОВ "Барі" не здійснювало будь-яких господарських операцій, які б могли призвести до зменшення цієї суми. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно змінено показники рахунку в системі електронного адміністрування, що призвело до порушення права СТОВ "Барі" на реєстрацію податкових накладних і завдало шкоди його господарській діяльності.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року позов Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Барі" до Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Зобов'язано Державну фіскальну службу України відновити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на рахунку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 116081,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Барі".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатами проведеного аналізу встановлено, що СТОВ "Барі" не включало до складу податкових зобов'язань жовтня 2016 р. податкові накладні №123 від 28.10.2016 р. на суму ПДВ 189216,52 грн. та №124 від 26.10.2016 р. на суму ПДВ 21564,23 грн. Розрахунки коригування №13 та №14 складені до зазначених податкових накладних 22.11.2016 р., тобто в періоді відмінному від періоду складання податкової накладної. Тому, зазначена ситуація призвела до виникнення суми перевищення податкових зобов'язань у відповідних періодах та до зменшення суми ліміту.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що СТОВ "Барі" зареєстроване платником податку на додану вартість та відповідно до ст. 200-1 ПК України у нього відкрито рахунок №31307318 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Станом на 31.07.2017 року на електронному рахунку СТОВ "Барі" була наявна сума податку, на яку воно має право зареєструвати податкові накладні, а саме: 116081,30 грн. Вказані обставини підтверджуються витягом щодо суми податку, на які платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.07.2017 року.

Крім того, згідно витягу щодо суми податку, на які платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2017 року, вказана сума уже становить "мінус" 384847,26 грн.

З метою з'ясування обставин щодо підстав коригування показника суми податку, на які СТОВ "Барі" має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, 21.12.2017 року позивач звернувся до ДФС України із відповідним листом, однак відповіді на нього так і не отримав.

СТОВ "Барі" вважає, що відповідачем протиправно здійснено коригування показника суми податку, на які СТОВ "Барі" має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже зміна вказаного показника є можливою лише у випадку здійснення товариством господарських операції та реєстрації відповідних накладних чи\або розрахунків коригування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, рішенню суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі ПДВ) визначено статтею розділу 5 ПК України.

Згідно з положеннями п. 200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

У системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунку платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п.200-1.5 ст. 200-1 ПК України).

Із аналізу наведених положень слідує, що перерахунок сум, наявних на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в тому числі, суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється ДФС України та органом казначейства виключно за підсумками подання таким платником податку податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них і у строки, визначенні п.200-1.6 ст. 200-1 ПК України.

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надані будь-які докази здійснення позивачем господарських операцій та, як наслідок, реєстрації ним податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 31.07.2017 року по 30.11.2017 року.

Судова колегія, виходячи з наведених сторонами доводів, зазначає наступне.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок №569).

Відповідно до п. 13 Порядку №569, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Таким чином, система електронного адміністрування податку на додану вартість дійсно працює виключно в автоматичному режимі, що виключає можливість вчинення відповідачем дій щодо коригування показників на рахунку СТОВ "Барі", тому судова колегія, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив, що позовні вимоги про визнання протиправною дії ДФС України, а саме зміну показника "сума податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних" задоволенню не підлягала.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити показник "сума податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних", судова колегія зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано будь-яких доказів здійснення позивачем господарських операцій у період з 31.07.2017 року по 30.11.2017 року. А тому, враховуючи, що перерахунок сум, наявних у платника податку на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, є можливим виключно за підсумками подання ним податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них, суд доходить до висновку, що підстави для зменшення спірного показника на рахунку СТОВ "Барі" в системі електронного адміністрування ПДВ були відсутні.

Крім того судова колегія вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо критичного оцінювання посилань відповідача на перерахунок податкових зобов'язань СТОВ "Барі" за період з липня 2015 року по листопад 2016 року, оскільки відповідні дії можуть бути вчиненні виключно у строки, що визначенні п.200-1.6 ст. 200-1 ПК України.

Слід зазначити, що таке безпідставне зменшення відповідного показника, позбавило позивача права на мирне володіння майном, в частині його майнових прав щодо реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, в свою чергу, призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Таким чином, судова колегія, приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити показник "сума податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних" на рахунку СТОВ "Барі" в системі електронного адміністрування ПДВ підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, судова колегія приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належало задовольнити, але частково з урахуванням обставин того, що система електронного адміністрування податку на додану вартість дійсно працює виключно в автоматичному режимі, що виключає можливість вчинення відповідачем дій щодо коригування показників на рахунку платника податків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про судові витрати, судова колегія під час розгляду апеляційної скарги не встановила підстав для їх перерозподілу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 листопада 2018 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.