Постанова

від 26.10.2018 по справі 820/2752/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2752/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018р., суддя першої інстанції Бабаєв А.І., повний текст складено 08.06.2018 р, по справі № 820/2752/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № С-32639/0-264/0/95-18 від 15.01.2018 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного Кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності оспорюваного рішення відповідача

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 було подано до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області заяву від 14.12.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

На вищевказану заяву позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано лист-відповідь Про розгляд заяви №С-32639/0-264/0/95-18 від 15.01.2018 року, в якому зазначено про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки при детальній перевірці заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, який затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 року №258.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів позивача, що має намір отримати земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що предметом позову є відмова Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження вказаної відмови для захисту реалізації його права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної ділянки у власність.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16, в постанові від 14.03.2018 року по справі № 804/3703/16.

Колегія суддів зазначає, що правова позиція Верховного Суду викладена у вказаних постановах грунтується на обставинах справи відмінних від обставин, встановлених судом у даній справі.

Так, у справі № 814/741/16 Верховний Суд встановив, що органом Держгеокадастру клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було розглянуто відповідачем у строк, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до обставин справи № 804/3703/16, позивач неодноразово звертався до органу Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, при цьому, відмова у наданні дозволу прийнята відповідачем після сплину строку, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верхового Суду, викладеної в постанові від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16, в постанові від 14.03.2018 року по справі № 804/3703/16, здійснених на підставі встановлених вищевказаних обставин справи, Суд дійшов висновку, що дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть, якщо вона на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом зобов'язати Головне управління Держгеокадастру надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

Отже, в зазначених справах Верховний Суд дійшов висновку, що не перешкоджає розробці проекту землеустрою, ненадання відповідним органом виконавчої влади дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений ст. 118 Земельного кодексу України строк.

Тобто у вказаних висновках Верховного Суду мали місце правовідносини щодо не надання дозволу у строк, встановлений ст. 118 Земельного кодексу України та щодо відмови у наданні такого дозволу після сплину строку встановленого вказаною нормою.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.08.2018 року та 21.08.2018 року у справах № 817/2515/16, № 820/2303/17, незаконне рішення Головного управління Держгеокадастру про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки порушує права та інтереси позивача, у зв'язку з чим Суд надав правову оцінку таким рішенням.

Оскільки у вказаних справах предметом спору було рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняте в строки, встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, колегія суддів враховує саме ці висновки Верховного Суду при виборі та застосуванні норм права та вважає, що оскаржуване рішення порушує права позивача

Отже, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З оскаржуваного рішення встановлено, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою грунтується на тому, земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, який затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 року №258.

Вказаний наказ прийнято з метою реалізації Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. N 413 ( далі - Стратегія).

Згідно абз. 1- 6 розділу Системи організації процесу виконання Стратегії Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції), за відповідною формулою.

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати громадянам у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. До зазначеного переліку не включаються земельні ділянки, які передбачається надати особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції);

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції);

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції).

Таким чином, згідно вказаної стратегії територіальні органи Держгеокадастру затверджують переліки земельних ділянок, які пропонується передавати громадянам у наступному кварталі та надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою відповідно до зазначених переліків, при цьому враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Між тим, приписи зазначеної постанови Кабінету Міністрів України не містять заборони щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно земель, які не включені до затверджених Переліків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що приписи ст. 188 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містять такої підстави як не включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу у відповідності до приписів ст. 118 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не включення земельної ділянки до вказаного Переліку не може бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою , оскільки він не є законодавчим або нормативно-правовим актом, генеральним планом населених пунктів та іншою містобудівною документацією, схемою землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектом землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Таким чином, висновки відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, не включена до Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, який затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 року №258, не грунтуються на приписах чинного законодавства України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 р. у справі N 826/12032/17 визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. N 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", в частині: - "надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р. у справі N 826/12032/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 р. залишено без змін.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, відповідно до якої рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути обгрунтованим та прийнятим на підставі приписів чинного законодавства.

А тому позовні вимоги про визнання оскаржуваної відмови протиправною та її скасування підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 118 Земельного кодексу України рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою приймається відповідним органом виконавчої влади за результатом розгляду клопотання поданого разом з графічними матеріалами та погодженням землекористувача.

Тобто, прийняттю рішення передує процедура розгляду певного пакету документів, визначених ст. 118 Земельного кодексу України та перевірки місця розташування земельної ділянки вимогам законів та відповідній документації.

З листа від 15.01.2018 встановлено, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області грунтується на тому, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, не включена до Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року.

Тобто, подане позивачем клопотанням разом з відповідними документами відповідачем на відповідність критеріям ст. 118 Земельного кодексу України щодо відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не перевірялось.

Колегія суддів зазначає, що повноваження щодо перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та наведеним документам, належить відповідачу, при цьому, суд не може підміняти орган, на який чинним законодавством покладені такі повноваження.

Враховуючи, що перевірка відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, належить до повноважень відповідача, яким така перевірка не здійснювалась, у суду відсутні підстави для перевірки наявності або відсутності підстав встановлених ст. 118 Земельного кодексу України для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної відмови, прийнятої з підстав відсутності земельної ділянки в Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, при цьому відповідачем клопотання позивача разом з відповідними документами не перевірялись на відповідність критеріям встановленим ст. 118 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1

А тому, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/2752/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа № С-32639/0-264/0/95-18 від 15.01.2018 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

В задоволенні іншої частини позову-відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 05.11.2018.