Ухвала

від 01.11.2018 по справі 522/16718/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

01.11.2018

Справа 522/16718/18

Провадження № 1-КС/522/20456/18

У Х В А Л А

І МЕ НЕ МУ КР АЇ НИ

01 листопада2018року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 , про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Старший з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з клопотання слідчого, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32018160000000023 від 14.03.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Агрофірма Мар`янівська».

Відповідно матеріалів кримінального провадження, службові особи ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» (код ЄДРПОУ 3766665) за звітний 2017 рік шляхом реалізації за готівкові кошти сільськогосподарської продукції без відображення у податковій звітності ухилились від сплати податку на додану вартість у сумі 4 884 тис. грн., що є особливо великим розміром.

Також з матеріалів кримінального провадження вбачається реалізація ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» насіннєвого матеріалу (пшениці сортів «Славна», «Одеська Епоха») вагою понад 700 тонн за готівкові кошти ОСОБА_3 , керівнику ТОВ «Колос» (код ЄДРПОУ 3769132), який у подальшому після переробки (очищення, протрави) реалізував вказану продукцію у роздріб іншим покупцям також за готівкові кошти.

Крім того, проведеними заходами в рамках кримінального провадження встановлено взаємовідносини ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» з ТОВ «Фарін» (код СДРПОУ 38721543) по постачанню сільськогосподарської продукції, що не в повному обсязі відображені у податковому обліку, зокрема встановлено перевезення продукції, вирощеної ТОВ «Агрофірма Мар`янівська», на територію приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, 41/43, розрахунок за яку відбувається у готівковій формі.

У ході обшуку, проведеного 26.10.2018 у приміщеннях ТОВ «Фарін» за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи. 41/43, вилучено наступне:

-зошит синього кольору на 33 арк.;

-зошит синього кольору на 34 арк.;

-71 аркуш з чорновими записами, які були вирвані із зошитів синього ольору;

-зошит зеленого кольору з чорновими записами;

-зошит сірого кольору з чорновими записами;

-копія рахунку - фактури ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» на і арк.

Вилучені документи містять інформацію, необхідну для проведення всебічного та об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки лише за допомогою даних документів можливо встановити правильність та повноту ведення бухгалтерського та податковою обліку підприємства, встановити коло осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, підтвердити або спростувати факт вчинення кримінального правопорушення службовими особами підприємства. Також, вказані документи необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

У вилучених документах можуть зберігатись відомості про обставини вчинення злочину, зокрема інформація з приводу фактичної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції, її реалізації, у тому числі без відображення у податковій звітності у готівковій формі розрахунку.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.

Розглянувши клопотання слідчого, вивчивши надані до клопотання матеріали суд приходить до висновку про наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2ст.170 КПК Українивстановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно дост. 13 Конституції України«держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування в особі слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вже зазначалось, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Проте, жодних доказів щодо вчинення кримінального правопорушення яким було завдано шкоду, чи необхідності накладення арешту задля збереження речових доказів або запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаних в клопотанні земельних ділянок матеріали клопотання не містить, а прокурором в судовому засіданні не представлено.

Таким чином необхідність, мета, завдання арешту на вищезазначені об`єкти взагалі не підтверджені будь-якими документами (доказами).

Слідчий суддя вважає, що підстав для накладення арешту на даний час не вбачається.

За таких обставин, в результаті аналізу клопотання та наданих суду матеріалів, суд змушений прийти до висновку, що клопотання слідчого є не обґрунтованим, слідчим не доведені достатні підстави у зв`язку з якими потрібно накласти арешт, отже зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173, 372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенніклопотання старшогоз ОВСдругого відділурозслідування кримінальнихпроваджень слідчогоуправління фінансовихрозслідувань ГУДФС вОдеській області ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: