Рішення

від 26.10.2018 по справі 510/1258/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1258/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2018 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Бошкова І.Д.;

-за участю секретаря Занфір О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справи у її відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспортів на ім'я позивача та відповідача, копія РНОКПП позивача; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, померлої 22.03.2010 року, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2, ОСОБА_4; копія свідоцтва про шлюб; копія довідки про право особистої власності на дім у зв'язку з оформленням спадщини, копія державного акту на право приватної власності на землю; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія довідки про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.07.2018 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась із відповідними вимогами та просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя її бабці - ОСОБА_3 належало право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 2,16 га. (із кадастровими номерами: 5124181700:01:001:0038, 5124181700:01:002:0025), яка розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, масиви № 5-6,26 земельні ділянки № 34,200, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 071347 від 05.05.2003 р.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, 22.03.2010 р. - померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після її смерті здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_2, відповідач у справі, який у встановлений законом 6-ти місячний термін після смерті спадкодавця, не звертався у Ренійську РДНК із заявою про прийняття спадщини, будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не здійснив, насамперед він не заперечував, щоб спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його донька - ОСОБА_1, позивач у справі. Спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_1 є її онучка, позивач ОСОБА_1 Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця немає. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, позивач (як спадкоємець п'ятої черги за законом) не звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак позивач прийняла спадщину з наступних підстав. Згідно ч.ч. 35 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивач постійно проживав разом із спадкодавцем. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивач про відмову від спадщини не заявляла, а отже фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3, в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй в цьому було відмовлено та державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що на спадкове майно відсутній оригінал правовстановлюючого документу.

Таким чином, позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, спадкоємець першої черги за законом спадщину не прийняв та не заперечував, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно на своє ім'я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем п'ятої черги за законом (ст. 1265 ЦК України). У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивач, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3, вступом в управління та володіння спадковим майном, в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки згідно із положеннями ст. 25 ЦК України, правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вказану земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1262, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 2,16 га. (із кадастровими номерами: 5124181700:01:001:0038, 5124181700:01:002:0025), розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, масиви № 5-6,26 земельні ділянки № 34,200, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 071347 від 05.05.2003 р.,

після смерті ОСОБА_3, померлої 22.03.2010 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Суддя: І.Д. Бошков