Рішення

від 31.10.2018 по справі 585/2897/18

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/2897/18

Номер провадження 2/585/1014/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі - головуючого судді Євлах О.О., за участю секретаря - Безручко О.П., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб-Агро , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення , -

В С Т АН О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з них у солідарному порядку на його користь відшкодування завданої вчиненим кримінальним правопорушенням майнової шкоди 13564 грн. 40 коп. та моральної шкоди 20000 грн. Свої вимоги мотивував тим, що вироком Роменського міськрайонного суду від 05.04.2018 року, який набрав законної сили, встановлено, що 14.07.2016 року близько о 09 год. 30 хв. ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі ВАЗ-2121, д/н 55-70 СУТ по вул. Горького в м. Ромни на підйом по Процівській горі , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув перехрестя вулиць Прокопенка та Горького і проявляючи неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, рухаючись по вул. Горького м. Ромни, допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину справа наліво, в напрямку його руху. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2.3 б ,12.3 Правил дорожнього руху України. Із яких невідповідності його дій вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, за яких, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події. Внаслідок зіткнення велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: у вигляді закритого уламкового черезвертлюгового перелому лівого стегна із зміщенням , які відповідно до висновку експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по тривалості розладу здоров'я, так як для повного зрощення необхідний час більше 3-х тижнів. На лікування ним було витрачено дуже велику суму коштів, але на той час, коли купувались ліки, що йому призначались, він не всі чеки зберігав, а тому підтверджується тільки сума, витрачена на лікування у розмірі 13564 грн. 40 коп. Крім того, неправомірними діями ОСОБА_3, який навіть не вибачився перед ним за вчинене кримінальне правопорушення та спричинені тілесні ушкодження, йому також завдано і немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті, такі як: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи, обурення, побоювання за своє життя. Він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення. Враховуючи, що ні під час досудового розслідування, яке проводилося СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області, ні під час розгляду кримінального провадження Роменським міськрайонним судом, він цивільний позов не подавав, а обвинувачений ОСОБА_3 йому, як потерпілому від злочину, матеріальну та моральну шкоду в добровільному порядку не відшкодував, тому вимушений звернутися на даний час з цивільним позовом до останнього та до ТОВ Хлібороб - Агро , як роботодавця ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому послалася на ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, висновки постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. (зі змінами). Вважає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не правильно визначено коло відповідачів, зокрема, вважає, що не має законних підстав для залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача по справі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що законним володільцем транспортного засобу - автомобіля марки Нива 1600 , модель ВАЗ -2121, д.н.з. 55-70 СУТ, в момент вчинення ДТП було ТОВ Хлібороб - Агро . Факт наявності між ТОВ Хлібороб - Агро та ОСОБА_3 трудових відносин на момент вчинення ДТП підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_3 Шкоду позивачу було завдано у службовий час - середа близько 09 год. 30 хв. під час виконання ним трудових обов язків, а саме: відвозив за завданням директора колесо від комбайна на бортування в СТО. Автомобіль було ввірено ОСОБА_3 у зв язку з виконанням ним трудових обов язків водія, тобто володів він джерелом підвищеної небезпеки на правових підставах. Просив відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 заявленої суми позову.

Представник відповідача - ТОВ Хлібороб - Агро , в судове засідання не з явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_3 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ Хлібороб - Агро з 19.05.2016 року по 30.11.2016 року. Як вбачається з копії вироку суду від 05.04.2018 року відомо, що автомобіль, на якому вчинено ДТП, належить на праві власності ОСОБА_5 і, зі слів ОСОБА_3, він переданий йому власником у постійне користування. Зазначив, що ОСОБА_3 на час вчинення ДТП не виконував свої трудові обов язки перед ТОВ Хлібороб - Агро . Таким чином, ТОВ Хлібороб - Агро не є власником та володільцем автомобіля ВАЗ -2121, д/н 55-70 СУТ, та шкода заподіяна ОСОБА_3 не під час виконання ним своїх трудових обов язків, у зв язку з чим, ТОВ Хлібороб - Агро не може відповідати за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_3 на вищевказаному автомобілі. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає правовим нормам які регулюють дані відносини та ТОВ Хлібороб - Агро не може солідарно відповідати по відшкодуванню шкоди, оскільки жодними діями чи бездіяльністю посадових осіб ТОВ Хлібороб - Агро не заподіяно шкоди позивачу. Щодо відшкодування моральної шкоди, то вважає, що в своїй позовній заяві позивач не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджено. Зазначив, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди, яку він оцінює у 20000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд, вислухавши думку позивача, його представника, відповідача, його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Між сторонами виникли спірні відносини з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Встановлено, що вироком Роменського міськрайонного суду від 05.04.2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами. Зокрема, вироком встановлено, що 14.07.2016 року близько о 09 год. 30 хв. ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі ВАЗ-2121, д/н 55-70 СУТ по вул. Горького в м. Ромни на підйом по Процівській горі , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув перехрестя вулиць Прокопенка та Горького і проявляючи неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, рухаючись по вул.Горького м.Ромни, допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину справа наліво, в напрямку його руху. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2.3 б ,12.3 Правил дорожнього руху України. Із яких невідповідності його дій вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, за яких, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події. Внаслідок зіткнення велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: у вигляді закритого уламкового черезвертлюгового перелому лівого стегна із зміщенням , які відповідно до висновку експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по тривалості розладу здоров'я, так як для повного зрощення необхідний час більше 3-х тижнів (а. с. 13-16).

З постанови Апеляційного суду Сумської області від 24.04.2018 року вбачається, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 14 липня 2016 року (а. с. 22-23).

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироком суду встановлено, що, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, позивачу заподіяно матеріальну шкоду і ця обставина є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.

З товарних чеків з аптек вбачається, що позивач впродовж липня 2016 року витратив на придбання медикаментів грошові кошти на суму 942, 16 грн., 579, 55 грн., 185 грн., 354, 45 грн., 1127, 44 грн., 299, 50 грн. і 38, 50 грн., 504,92 грн. та 492, 43 грн. відповідно (а. с. 102,103,104,105,106).

Згідно рахунку - фактури від 18.07.2016 року ОСОБА_1 придбав у ФОП ОСОБА_6 набір металоконструкцій для остеосинтезу 7890 грн. (а. с. 101, 108, 109, 110, 111).

Відповідно до довідки Роменської ЦРЛ від 23.04.2018 р. ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Роменської ЦРЛ з 14.07.2016 року по 05.08.2016 року з діагнозом: закритий оскольчастий черезверттлюговий перелом лівого стегна зі зміщенням. Хворим були придбані медикаменти за власні кошти, відповідно до лікарських призначень.(а. с. 28).

Згідно довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання (а. с. 29).

Отже, позивачем підтверджена заявлена сума матеріальної шкоди в розмірі 13564 гривень 40 копійок, яка і підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Стосовно моральної шкоди заявленої позивачем в сумі 20000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає, що оскільки в результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження та тривалий час лікувався, то беззаперечно він отримав моральну шкоду. Однак, заявлена ним сума є не пропорційною до терміну лікування та сумі витрат, які позивач поніс на лікування, а тому, на думку суду є завищеною, у зв'язку з чим відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 15000,00 грн.. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Визначаючись щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.. 1168 ЦУК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі положеннями п. 5 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У зв'язку з отриманими позивачем в результаті ДТП середньої тяжкості тілесних ушкоджень останньому дійсно заподіяна моральна шкода, яка полягає у нервовому напруженні і хвилюванні, пережитому при ДТП, у суттєвому погіршенні стану здоров'я, яке на тривалий час виключало можливість працювати, у тих негативних наслідках, що настали для позивача, у побутових незручностях, у тому, що позивач був обмежений у пересуванні через пошкодження ноги, що потребувало від нього додаткових і суттєвих зусиль для організації звичайного способу життя.

Отже, очевидним є те, що вчиненим водієм ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах із ТОВ Хлібороб - Агро , кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи з характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, тяжкості отриманих позивачем тілесних ушкоджень, суд вважає правомірними вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача ТОВ Хлібороб - Агро моральної шкоди, в сумі - 15 000,00 грн., у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно доводів відповідача ОСОБА_3, що він є не належним відповідачем, та що відшкодувати завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду повинен роботодавець, так як він під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ Хлібороб - Агро , шкоду позивачу було завдано у службовий час, автомобіль було ввірено йому у зв язку з виконанням ним трудових обов язків водія, у зв язку з чим відшкодування шкоди позивачу повинен відшкодовувати ТОВ Хлібороб - Агро .

Відповідач ТОВ Хлібороб-Агро у наданому відзиві обґрунтовує свої заперечення тим, що ОСОБА_3 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ Хлібороб-Агро з 19.05.2016 року по 30.11.2016 року, але автомобіль, на якому вчинено ДТП, належить на праві власності ОСОБА_5 і, зі слів ОСОБА_3, він переданий йому у постійне користування. Зазначає, що ТОВ Хлібороб - Агро не є власником та володільцем автомобіля ВАЗ -2121, д/н 55-70 СУТ, та шкода заподіяна ОСОБА_3 не під час виконання ним своїх трудових обов язків, у зв язку з чим, ТОВ Хлібороб - Агро не може відповідати за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_3 на вищевказаному автомобілі.

Разом з тим, з копії трудової книжки ОСОБА_3, вбачається, що з 18 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року він працював на посаді водія в ТОВ Хлібороб - Агро (а.с. 64, 65).

З довідки Пенсійного фонду вбачається, що застрахованій особі - ОСОБА_3 в липні 2016 року ТОВ Хлібороб - Агро було проведено сплату страхових внесків на 31 трудовий день (а.с. 92).

Згідно договору оренди транспортного засобу № 19/05 від 19 травня 2016 року ТОВ Хлібороб - Агро (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) уклали договір, згідно якого орендодавець зобов зується надати орендарю автомобіль марки Нива , модель Ваз - 2121, д.н. 55-70 СУТ, в тимчасове платне користування; за користування орендованим автомобілем орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 1500 грн.; термін дії договору один рік (а. с. 66).

Відповідно до акту приймання - передачі автомобіля від 19 травня 216 року ТОВ Хлібороб - Агро приймає від ОСОБА_3 в тимчасове платне користування окреме індивідуально визначене майно: легкову Ниву 1600, державний номер 55-70 СУТ, 1980 року випуску (а. с. 67).

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України .

Так, частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України , а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Загальне правило відшкодування шкоди закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування ст.ст.1166,1167 ЦК України є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

У даному випадку відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний висновок викладений у постанові ВСУ від 06.11.2013 р. справа №6-108цс13.

Крім того, згідно постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК , особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч). Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа.

Оскільки ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоди, сталася з вини ОСОБА_3, який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ Хлібороб - Агро та керував транспортним засобом, що на момент ДТП перебувало у користуванні цього підприємства, то суд приходить до висновку, що з ТОВ Хлібороб - Агро як роботодавця та володільця джерела підвищеної небезпеки, слід стягнути на користь позивача з відповідача ТОВ Хлібороб - Агро матеріальну та моральну шкоду в сумі задоволеній судом.

Відповідно до правових норм викладених вище, відповідачі ТОВ Хлібороб-Агро та ОСОБА_3 не відносяться до солідарних боржників, оскільки, правом зворотної вимоги наділене лише ТОВ Хлібороб-Агро , тому з цих підстав в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 необхідно відмовити. У випадку виконання рішення суду та відшкодування шкоди, завданої працівником ОСОБА_3, ТОВ Хлібороб-Агро мати право пред'явити в порядку регресу вимогу до ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 15, 22 , 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 12, 34, 81, 138, 141, 263, 265, 268, 273 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб-Агро , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб-Агро (юридична адреса: м. Ромни, вул. Конотопська, 96-а, код ЄДРПОУ 39378530) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, мешканця: вул. Молодіжна, 3/13, с. Овлаші, Роменського району, Сумської області, у відшкодування завданої вчиненим кримінальним правопорушенням майнової шкоди в розмірі 13564 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривень 40 копійок, та моральної шкоди в розмірі 15000 (п ятнадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб-Агро в дохід держави 1233,40 грн. судового збору.

Судовий збір в розмірі 176 грн. 20 коп. компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області в порядку та у строки, встановлені ст.ст.352-354 ЦПК України, з особливостями, визначеними розділом 13 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2018 року.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7