Ухвала

від 01.11.2018 по справі 760/24839/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/957/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», адвоката ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 21.09.2018 в нежитлових приміщеннях № 165-166 за адресою: м. Київ, просп. В. Лобановського, буд. 4 Б, а саме: системний блок марки «Artline» (Business, AL 105195) в кількості 1 шт.; системний блок марки «Brain» (В 332 сер. №123704088305) в кількості 1 шт., з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», адвоката ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2018 року надано доступ до зняття інформації, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частках, мобільних терміналах систем зв`язку шляхом її копіювання. Додає, що слідчим незаконно вилучено системні блоки, оскільки останньому надана можливість перевірити наявність інформації з можливістю її копіювання. Апелянт стверджує, що під час проведення обшуку жодної інформації, яка б могла зацікавити слідчого, на жорстких дисках виявлено не було, а дій, направлених на її копіювання, слідчим не застосовано.

Також адвокат вказує на невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України. Додає, що відповідно до протоколу обшуку, на вилучених системних блоках відсутня інформація, визначена в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні другого відділу СУ ФР ГУ ДФС у Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42018111130000164, відомості про яке 08.06.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» (ЄДРПОУ 37412862) від сплати податку на прибуток на загальну суму 4735504 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 4345639 грн., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 21.09.2018 в нежитлових приміщеннях № 165-166 за адресою: м. Київ, просп. В. Лобановського, буд. 4 Б, а саме: системний блок марки «Artline» (Business, AL 105195) в кількості 1 шт. та системний блок марки «Brain» (В 332 сер. №123704088305) в кількості 1 шт., яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання автора апеляційної скарги на невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, слід визнати непереконливими, оскільки згідно доданих до клопотання матеріалів, а саме постанови про визнання документів та речей речовими доказами від 21.09.2018 року майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовим доказом (а.с.51-52).

Посилання представника власника майна на незаконність вилучення слідчим під час обшуку системних блоків, слід визнати непереконливими, з урахуванням того, що відповідно до клопотання прокурора про накладення арешту, застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на вказане у клопотанні майно дозволить призначити комп`ютерно-технічну експертизу з метою виявлення, фіксації та недопущення приховування електронних фінансово господарських документів ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» по взаємовідносинам з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Крім того, прокурором у судовому засіданні надана копія постанови про призначення комп`ютерно-технічного дослідження від 26.09.2018 року.

Твердження адвоката про те, що слідчим, під час обшуку, не було направлено дій на копіювання інформації, слід визнати непереконливими, оскільки, як зазначає прокурор у клопотанні, зняти в повному обсязі інформацію з жорсткого диску під час проведення обшуку не виявилося за можливе через відсутність додаткового обладнання для її зняття та можливості пошкодження електронних програм та файлів. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що слідчим не виявлено інформації, яка б могла його зацікавити.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 21.09.2018 в нежитлових приміщеннях № 165-166 за адресою: м. Київ, просп. В. Лобановського, буд. 4 Б, а саме: системний блок марки «Artline» (Business, AL 105195) в кількості 1 шт.; системний блок марки «Brain» (В 332 сер. №123704088305) в кількості 1 шт., з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4