Рішення

від 23.10.2018 по справі 910/9385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2018Справа №910/9385/18

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс"

про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

прокурор: Винник О.О.

від позивача : Якубець В.А.

від відповідача: Біцюк В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2018 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва, площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.06.2008 за №85-6-00407;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання;

- визнати припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" користування для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення земельною ділянкою площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідності до п.п. 8.4 та 12.2 Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.06.2008 за №85-6-00407, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" зобов'язане було не пізніше ніж протягом 3 років з моменту державної реєстрації цього договору завершити забудову земельної ділянки згідно проектної документації. Однак станом на дату звернення із даним позовом відповідачем не лише не завершено забудову земельної ділянки, а й навіть не розпочату її забудову, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність правових підстав для розірвання відповідного договору оренди з підстав порушення орендарем істотної умови цього договору та повернення земельної ділянки орендарю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2018 відкрито провадження у справі №910/9385/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов; підготовче засідання призначено на 21.08.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2018 відкладено підготовче засідання на 11.09.2018.

11.09.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що Київською міською радою пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом, так як остання могла знати про невиконання відповідачем п.п. 8.4 та 12.2 Договору оренди в частині здійснення забудови ще 13.06.2011. У зв'язку з наведеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" також було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

В підготовчому засіданні 11.09.2018 оголошено перерву до 27.09.2018.

19.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" було подано через відділ діловодства суду пояснення, в яких відповідач вказує, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосування норми, якими врегульовано суперфіцій, в той час як надана прокурором практика Верховного Суду не може бути врахована, оскільки стосується оскарження рішень органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди, а в даному випадку розглядається спір про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

В підготовчому засіданні 27.09.2018 оголошено перерву до 04.10.2018.

02.10.2018 від прокуратури надійшов відповідь на відзив, в якому прокурор зазначає, що не здійснення відповідачем забудови має наслідком триваюче порушення, у зв'язку з чим строк позовної давності не може бути застосований. Крім того, прокурор вказує, що у наданій ним практиці Верховного Суду розглядається питання правомірності розірвання договору оренди з підстав не здійснення орендарем забудови, а тому дана практика підлягає врахуванню під час вирішення спору у даній справі. Відтак, істотне порушення відповідачем умов договору оренди в частині не здійснення забудови є підставою для розірвання договору.

03.10.2018 через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що п. 11.5 спірного договору передбачено право орендодавця достроково розірвати договір в разі невиконання або неналежного виконання орендарем п.п. 5.1 та 8.5 цього Договору, а тому позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. В свою чергу, Київська міська рада вказує, що в неї наявний інтерес у належному виконанні відповідачем умов спірного Договору з тих підстав, що у зв'язку з не завершенням здійснення забудови у визначений договором строк, позивач недоотримав внесок на пайову участь у створенні соціальної та інженерної інфраструктури м. Києва.

В підготовчому засіданні 04.10.2018 представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" вказує, що на вимоги, заявленій у цій справі поширюється загальна позовна давність.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2018 закінчено підготовче провадження у даній справі та за згодою всіх учасників справи вирішено розпочати розгляд даної справи по суті у даному судовому засіданні.

З метою надання можливості учасникам справи підготувати пояснення по суті справи протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2018.

08.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" вказує на відсутність в матеріалах справи доказів не здійснення Київською міською радою захисту інтересів громадян міста Києва (інтересів держави), наявності порушених інтересів держави, а відтак і підстави для захисту прокурором інтересів держави відсутні.

22.10.2018 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли пояснення, в яких вказано, що незалежно від форми власності на земельну ділянку, остання належить українському народу, а тому перебуває під особливою охороною держави. В свою чергу, інтерес держави полягає у необхідності здійснення контролю за використанням та охороною земель та контролю за дотриманням земельного законодавства. В той же час, пасивна поведінка Київської міської ради щодо реального відновлення прав територіальної громади зумовила необхідність звернення прокурора з даним позовом.

У судовому засіданні 23.10.2018 прокурор та представник позивача надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2018 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 23.10.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" (орендар) на підставі рішення Київської міської ради №1055/1716 від 12.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.06.2008 за №85-6-00407, (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №1055/1716 від 12.07.2007, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно пункту 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Боричів тік, 29 у Подільському районі м. Києва;

- розмір - 0,1136 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення;

- кадастровий номер - 8000000000:85:517:0016.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.3 Договору).

Договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору).

Пунктом 8.4 Договору серед обов'язків орендаря визначено, що останній зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього Договору.

У пункті 11.4 Договору сторонами було погоджено, що Договір може бути розірваним в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, зокрема в разі коли орендар порушив строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені в п. 8.4 Договору.

Пунктом 11.5 Договору передбачено, до він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

У разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (п. 11.8 Договору).

13.06.2008 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого Київська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку:

- місце розташування - вул. Боричів тік, 29 у Подільському районі м. Києва;

- розмір - 0,1136 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення;

- кадастровий номер - 8000000000:85:517:0016.

У вказаному акті (п. 3) сторони підтвердили, що земельна ділянка передається в оренду у придатному для її використання стані.

20.06.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №18-0901-07, в якому зафіксовано, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:85:517:0016) частково огороджена парканом, вільна від забудови, не охороняється та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" не використовується, ознак виконання будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено. До вказаного акту долучено фотознімки змеленої ділянки.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями прокурора про наявність правових підстав для розірвання спірного Договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань із здійснення забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації Договору.

Отже, сторонами було визначено у пункті 8.4 Договору обов'язок відповідача завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього Договору.

Укладений сторонами Договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.06.2008 за №85-6-00407.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, на виконання пункті 8.4 Договору та у відповідності до рішення Київської міської ради №1055/1716 від 12.07.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" зобов'язане було завершити будівництво готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення на спірній земельній ділянці у строк до 13.06.2011.

Однак, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки №18-0901-07 від 20.06.2018, складеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), спірна земельна ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не розпочато. Зі змісту акта обстеження земельної ділянки №18-0901-07 від 20.06.2018 та доданих до нього фотоматеріалів вбачається, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення не використовується та не охороняється, ознак ведення будівельних робіт не виявлено; під час обстеження межові знаки земельної ділянки не розшукано.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються, та останній лиш обмежився у своєму відзиві посиланням на пропуск строку позовної давності та обізнаність позивача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" умов пункту 8.4 Договору більш ніж 7 років.

Предметом судового розгляду є вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" про: 1) розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва, площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс"; 2) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання; 3) визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" користування для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення земельною ділянкою площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.

Згідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Водночас приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №909/248/17 та у постанові Верховного Суду України №6-75цс13 від 18.09.2013.

Зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

До компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій (статті 13 Закону України "Про основи містобудування").

З наведених норм законодавства вбачається, що Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов'язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва.

Крім того, Закон України "Про благоустрій населених пунктів" покладає на органи місцевого самоврядування обов'язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

В той же час, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки №18-0901-07 від 20.06.2018 та доданих до нього фотоматеріалів спірна земельна ділянка, яка розташовується у Подільському районі міста Києва, є занедбаною, на ній проросли чагарники, а паркан, яким вона часткового огороджена, місцями поламаний та має різного характеру написи, що явно не сприяє як розвитку інфраструктури міста Києва, так і створенню належного середовища для громади, яка проживає поблизу такої території.

Відтак, з метою реалізації покладених на Київську міську раду із створення благоустрою у місті Києві обов'язків, зокрема щодо забезпечення належного середовища для проживання громади міста Києва, сторонами було передбачено у п. 8.4 Договору обов'язок відповідача здійснити забудову земельної ділянки протягом 3 років з дня реєстрації договору оренди, а також визначено наслідки невиконання орендарем такого свого обов'язку - право орендодавця в односторонньому порядку розірвати договір (п.п.11.4, 11.5 Договору).

При цьому, укладаючи даний договір Київська міська рада правомірно очікувала, що у другому кварталі 2011 року по вул. Боричів тік, 29 у Подільському районі м. Києва буде збудовано готельний комплекс з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В свою чергу, відповідач, будучи обізнаним як з умовами Договору оренди в частині існування у нього обов'язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж у ІІ кварталі 2011 року, так і з настанням наслідків у разі його невиконання у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору, взятих на себе зобов'язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав як у визначені договором строки, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов'язку.

Відповідачем не надано жодного доказу початку будівельних робіт, а також Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" не наведено жодних доводів неможливості виконувати умови договору щодо забудови земельної ділянки, або ж вжиття заходів для виконання п. 8.4 Договору протягом усього часу перебування спірної земельної ділянки у користуванні позивача.

Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які докази, а судами не встановлено обставин звернення позивача до відповідача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови цієї земельної ділянки.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що міській раді не завдано шкоди.

Суд відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України, згідно якої не здійснення забудови у визначений договором оренди строк не є підставою для розірвання договору, зокрема викладеній у постановах від 21.01.2015 у справі №910/16306/13 та від 20.05.2015 у справі №17/5007/1093/12, оскільки, по-перше, суд прийшов до висновку, що сторонами було визначено як істотну умову договору - здійснення відповідачем забудови на протязі 3 років, в той час як порушення істотних умов договору є підставою для розірвання такого договору.

По-друге, у даному випадку порушення істотної умови договору має триваючий характер - протягом 7 років відповідач навіть не приступив до забудови земельної ділянки.

По-третє, згідно більш пізньої практики суду касаційної інстанції порушення орендарем умов договору в частині здійснення забудови у визначений цим договором строк визнано обґрунтованою підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Зокрема, такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №910/8011/17, від 21.03.2018 у справі №910/5963/17.

При цьому, викладена у наведених постановах Верховного Суду позиція з приводу правомірності розірвання договору з підстав не здійснення орендарем забудови земельної ділянки в позасудовому порядку (шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення) не нівелює право такого орагну на звернення з відповідними вимогами до суду, а навпаки - підтверджує обгрунтованість таких вимог.

В свою чергу, саме Київська міська рада, як орендодавець за Договором, та як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок із забезпечення як благоустрою у місті Києві та контролю за раціональним використанням земельної ділянки, повинна була здійснювати контроль за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" умов Договору, в тому числі умов передбачених п. 8.4 Договору.

Однак, Київською міською радою не надано жодних доказів вжиття протягом 7 років після настання строку завершення забудови земельної ділянки заходів до спонукання відповідача виконувати умови договору та поновлення права громади міста Києва на раціональне (належне) використання земельної ділянки, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Щодо доводів відповідача про втручання у його право на мирне володіння майном, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Новоселецький проти України", "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Серков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України") визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:

(1) чи є втручання законним;

(2) чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес;

(3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, судом було встановлено, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу з конкретно визначеною метою - для здійснення будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення.

Сторонами було погоджено строки такого будівництва та наслідки невиконання відповідачем свого обов'язку із здійснення забудови земельної ділянки.

Зокрема, відповідач знав, що не здійснення ним забудови є порушенням п. 8.4 Договору та відповідно положень цивільного законодавства в частині обов'язковості договору.

Також, відповідач повинен був усвідомлювати, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України), а також, що власність зобов'язує (ст. 13 Конституції України).

Попри наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" протягом 10 років користування спірною земельною ділянкою не приступило (принаймні матеріали справи не містять доказів зворотного) до виконання свого обов'язку, передбаченого п. 8.4 Договору, а відтак свідомо допустило порушення істотної умови Договору, що має наслідком у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України розрівняння такого договору та відповідно втрату відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, судом надано у даному рішенні детальну оцінку наявності у громади міста Києва в особі Київської міської ради суспільного (публічного) інтересу у здійсненні забудови спірної земельної ділянки.

А отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку дотримано справедливу рівновагу між інтересами суспільства та правами відповідача, та відповідно таке втручання у майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" є в інтересах суспільства (громади міста Києва), на умовах, передбачених законом (а також Договором), і відповідає загальними принципами міжнародного права.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно п. 8.4 Договору та не здійснення забудови є триваючим правопорушенням.

В свою чергу у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв'язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов'язується початок перебігу строку позовної давності, отже предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений у часі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №345/609/17.

При цьому, судом встановлено, що протягом трьох останніх років має місце невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а відтак має місце і порушення прав громади міста Києва в особі Київської міської ради, у зв'язку з чим строк позовної давності у даній справі не є порушеним.

Отже, судом встановлено факт наявності триваючого порушення (протягом 7 років) відповідачем істотної умови Договору, визначеної у п. 8.4, та факт погодження сторонами спірного Договору наслідків відповідного порушення (п.п. 11.4, 11.5) - право Київської міської ради розірвати спірний Договір в односторонньому порядку, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання спірного Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку та визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" на користування спірною земельною ділянкою, то зі змісту позовної заяви вбачається, що вказані вимоги є похідними від вимоги про розірвання Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Крім того, частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що після припинення Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував її в оренду.

Відтак, оскільки суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору, то відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді та визнання відсутнім у відповідача права користування спірною земельною ділянкою також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки є правовими наслідками задоволення вимоги про розірвання спірного Договору.

За таких обставин позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.06.2008 за №85-6-00407.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34-А; ідентифікаційний код 32856677) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання. Видати наказ.

4. Визнати припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34-А; ідентифікаційний код 32856677) на користування для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з паркінгом та об'єктами соціально-культурного і побутово-офісного призначення земельною ділянкою площею 0,1136 га (кадастровий номер 8000000000:85:517:00016), яка розташована по вул. Боричів Тік, 29 у Подільському районі міста Києва.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-плюс" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34-А; ідентифікаційний код 32856677) на користь Київської місцевої прокуратури №7 (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 19-Б) судовий збір у розмірі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 06.11.2018.

Суддя Р.В. Бойко