Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/10552/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.11.2018 м. Київ Справа №  910/10552/18 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ"; до: товариства з обмеженою відповідальністю"ВК БУД"; про: стягнення 262.621,88 грн. Суддя  Балац С.В.   Представники: без виклику сторін. С У Т Ь      С П О Р У: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК БУД" (далі – відповідач) про стягнення 262.621,88 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 19.03.2018 № 1/19-03/18, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 262.621,88 грн., з яких: 249.000,00 грн. - основна заборгованість, 7.500,00 грн. - неустойка, 739,73 грн. - 3 % річних та 5.382,15 грн. - інфляційні втрати. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10552/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною. Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва, В С Т А Н О В И В : Між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір  про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 19.03.2018 № 1/19-03/18 (далі – Договір), відповідно до предмету якого позивач надає відповідачу грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі, передбаченому п. 2.1 Договору, а відповідач зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 250.000,00 грн. Положеннями п. 2.7 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається відповідачу на строк, не більший ніж 365 календарних днів. Розділом 3 Договору визначений порядок повернення поворотної фінансової допомоги, а саме, зокрема: - у випадку, якщо позивач бажає достроково отримати кошти надані відповідачу, він зобов'язаний надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про повернення суми поворотної фінансової допомоги, складену в письмовому вигляді, на фактичну адресу відповідача (п. 3.2 Договору); - відповідач, у разі отримання письмової вимоги позивача про повернення поворотної фінансової допомоги зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, з моменту отримання вимоги повернути кошти у порядку, передбаченому п. 3.4 Договору (п. 3.3 Договору); - повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позивача в установі банку (п. 3.4 Договору). Відповідно до п. 5.2 Договору, при порушенні відповідачем строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п. 2.7 Договору чи невиконання п. 3.3 Договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача неустойку в розмірі 3 % від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент отримання вимоги про повернення або на момент спливу строку, визначеного в п. 2.7 Договору. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України). Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України. Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Так, позивач, на підставі Договору здійснив на користь відповідача перерахунок грошових коштів за укладеним між сторонами спору Договором на загальну суму 250.000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: - від 19.03.2018 № 394 на суму 45.000,00 грн.; - від 20.03.2018 № 396 на суму 115.000,00 грн.; - від 20.03.2018 № 397 на суму 5.000,00 грн.; - від 29.03.2018 № 399 на суму 85.000,00 грн. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором повністю. Так позивачем, враховуючи п. 3.2 Договору, направлена на адресу відповідача вимога про повернення поворотної фінансової допомоги від 14.06.2018 № 06-06 в сумі 250.000,00 грн. Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язання за Договором. Відповідачем грошове зобов'язання за Договором виконано частково в сумі 1.000,00 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 249.000,00 грн. Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача, передбаченої п. 5.2 Договору, господарської санкції у вигляді неустойки в сумі 7.500,00 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 739,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.382,15 грн. Виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого. Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд відзначає, будь-яких доказів повернення відповідачем позивачеві основної заборгованості у вигляді поворотної фінансової допомоги, за укладеним між сторонами спору Договором, в сумі 249.000,00 грн., сторонами спору суду не подано. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 249.000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано. З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача, передбаченої п. 5.2 Договору, неустойки в сумі 7.500,00 грн., 3 % річних в сумі 739,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.382,15 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які, в свою чергу, перевірені та визнані судом вірними. Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"ВК БУД" (03062, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧИСТЯКІВСЬКА, будинок 2, офіс 34, ідентифікаційний код: 41613829) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" (02099, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 12-Б, ідентифікаційний код: 35262237) основну заборгованість в сумі 249.000 (двісті сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп.; неустойку в сумі 7.500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 73 коп.; інфляційні втрати в сумі 5.382 (п'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 15 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 33 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.           Суддя                                                                                              С.В. Балац