Рішення

від 31.10.2018 по справі 910/11488/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2018Справа № 910/11488/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс"

про стягнення 50 326, 51 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 50 326, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з погашення заборгованості згідно угоди від 02.02.2018 про реструктуризацію погашення боргу по договору оренди № 164/15 від 01.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 03.09.2018 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (далі - орендар) укладено договір оренди № 164/15, умовами якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає згідно акту прийому-передачі (додаток №1) в орендне користування з правом передачі в суборенду, по узгодженню з орендодавцем, об'єкти оренди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8: нежитлові приміщення на 1-му поверсі будівлі медичного пункту загальною площею 145,0 кв.м., що будуть використовуватись під офіс.

Відповідно до п. 2.1. договору, за орендовані площі орендар сплачує щомісячну орендну плану згідно розрахунку (додаток № 2) в сумі: з 01.11.2015 до 31.03.2016 - 12 849, 20 грн. з ПДВ; з 01.04.2016 до 31.10.2016 - 10 150, 00 грн. з ПДВ. З 01.11.2016 орендна плата підлягає уточненню.

Компенсація за спожиту електроенергію, воду за технічне обслуговування електрообладнання, мереж та водомагістралей здійснюється додатково згідно розрахунку (додаток 2) до діючих тарифів в об'ємах спожитої електроенергії та води (п. 2.1.1. договору).

Крім того, орендодавець надає орендарю інші додаткові платні послуги згідно розрахунку (додаток 2): видача перепусток на право заїзду (входу) на територію підприємства (постійні та разові), технічне обслуговування мереж зв'язку (п. 2.1.2. договору).

Згідно п. 2.1.4. договору, орендна плата здійснюється орендарем в гривнях на поточний рахунок орендодавця щомісяця до 5-го числа розрахункового періоду. Днем внесення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Підпунктом 3.1.8. пункту 3.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі, передбачені цим договором.

Термін дії цього договору встановлюється з 01.11.2015 до 31.10.2016 включно (п. 9.1. договору).

31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (орендар) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 164/15 від 01.11.2015, відповідно до якої сторони домовились п. 2.1. договору доповнити наступною інформацією: за оренду нежитлових приміщень на 1-му поверсі будівлі мудпункту загальною площею 145,0 кв.м. орендар сплачує щомісячну орендну плату згідно розрахунку (додаток 2) в сумі: з 01.11.2016 по 31.03.2017 - 13 294, 96 грн. з ПДВ; з 01.04.2017 по 31.10.2017 - 10 150, 00 грн. з ПДВ. З 01.11.2017 орендна плата за використання вище визначених приміщень потребує уточнення.

Сторони домовились пунктом 9.1. договору доповнити наступною інформацією: Термін дії договору оренди № 164/15 від 01.11.2015 подовжується до 31.10.2017.

01.11.2015 Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (орендар) складено та підписано акт прийому-передачі об'єктів оренди, відповідно до якого 01.11.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8: нежитлові приміщення на 1-му поверсі будівлі медичного пункту загальною площею 145, 0 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (далі - боржник) укладено угоду про реструктуризацію погашення боргу по договору №164/15 від 01.11.2015, відповідно до якої кредитор надає боржнику розстрочку у погашенні заборгованості по договору оренди № 164/15 від 01.11.2015 року, що утворилася станом на дату підписання даної угоди, на суму 72 326, 51 грн. з ПДВ, терміном до 20.08.2018.

Згідно п. 2.1. угоди, сторони домовились, що боржник погашення заборгованості буде проводити шляхом щомісячного, до 20-го числа, безготівкового перерахування кредитору коштів, за наступним графіком:

- до 20-го лютого - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го березня - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го квітня - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го травня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го червня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го липня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го серпня - 12 326, 51 грн. з ПДВ;

Пунктом 3.2. угоди передбачено, що боржник зобов'язується повернути борг в терміни і на умовах викладених у даній угоді. Боржник має право достроково погасити борг в повному обсязі або його частину, шляхом внесення коштів на розрахунковий банківський рахунок кредитора.

Дана угода вступає в силу з моменту її підписання кредитором та боржником та діє до 20.08.2018. За згодою сторін, строк дії даної угоди може бути пролонгований на визначений термін, про що буде укладена додаткова угода (п. 6.1. угоди).

Як зазначає позивач, відповідачем порушено умов укладеної угоди від 02.02.2018 про реструктуризацію погашення боргу по договору №164/15 від 01.11.2015, оскільки сплачено на користь позивача тільки 22 000, 00 грн. із 72 326, 51 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 403/41 від 17.01.2018, в якій позивач просив відповідача терміново перерахувати суму основного боргу на розрахунковий рахунок позивача № 26006550488 в АТ Райффайзен Банк Аваль , що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що станом на 23.08.2018 заборгованість відповідача складає 50 326, 51 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди № 164/15 від 01.11.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8: нежитлові приміщення на 1-му поверсі будівлі медичного пункту загальною площею 145, 0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі об'єктів оренди від 01.11.2015.

Судом також встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 164/15 від 01.11.2015 в частині сплати орендних платежів та наявністю заборгованості за вказаним договором у розмірі 72 326, 51 грн., між позивачем та відповідачем укладено угоду від 02.02.2018 про реструктуризацію погашення боргу по договору №164/15 від 01.11.2015, відповідно до якої позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості по договору оренди № 164/15 від 01.11.2015 року, що утворилася станом на дату підписання даної угоди, на суму 72 326, 51 грн. з ПДВ, терміном до 20.08.2018.

Проте, відповідач в порушення умов угоди про реструктуризацію заборгованості, сплату боргу у визначені графіком строки та в сумах, належним чином та у повному обсязі не здійснював, станом на 23.08.2018 заборгованість відповідача складає 50 326, 51 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.1. угоди, сторони домовились, що боржник погашення заборгованості буде проводити шляхом щомісячного, до 20-го числа, безготівкового перерахування кредитору коштів, за наступним графіком:

- до 20-го лютого - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го березня - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го квітня - 5 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го травня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го червня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го липня - 15 000, 00 грн. з ПДВ;

- до 20-го серпня - 12 326, 51 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови угоди від 02.02.2018 про реструктуризацію погашення боргу по договору №164/15 від 01.11.2015, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 326, 51 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтертехновєс" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, ідентифікаційний код - 33226878) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, ідентифікаційний код - 03149949) 50 326 (п'ятдесят тисяч триста двадцять шість) грн. 51 коп. - заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков