Рішення

від 06.11.2018 по справі 924/606/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2018 р. Справа № 924/606/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Будівельна оптова база", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-будівельних технологій", м. Дунаївці Дунаєвецький район

про стягнення 8085,80 грн., з яких 5330,28 грн. пені, 2194,78 грн. інфляційних збитків, 560,74 грн. 3% річних

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

встановив: позивач звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-будівельних технологій", м. Дунаївці Дунаєвецький район про стягнення 25180,57 грн., з яких 20541,56 грн. основного боргу, 3429,59 грн. пені, 903,83 грн. інфляційних втрат, 305,59 грн. 3% річних та 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. прийнято заяву (№05-08/1478/18 від 17.08.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням заборгованості відповідачем, а саме про стягнення з відповідача 10541,56 грн. суми попередньої оплати, 3429,59 грн. пені, 903,83 грн. інфляційних збитків, 305,59 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.10.2018р. прийнято заяву (№05-08/1841/18 від 09.10.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням основного боргу в сумі 10541,56 грн. відповідачем 06.09.2018р., а саме про стягнення з відповідача 8085,80 грн., з яких 5330,28 грн. пені, 2194,78 грн. інфляційних збитків, 560,74 грн. 3% річних.

Крім того, позивачем подано клопотання (вх.№05-22/8771/18 від 23.10.2018р.) про стягнення 4400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву на позов не подав.

При цьому судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26.09.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-будівельних технологій", м.Дунаївці Дунаєвецький район (постачальник) та приватним підприємством "Будівельна оптова база", м.Одеса (покупець) укладено договір поставки №2609/1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві пінополістирол EXTRAPLEX, відповідно до рахунку-фактури, а покупець - прийняти цей товар та оплатити постачальнику його вартість у строки та в порядку, передбаченому цим договором. (п. 1.1 договору).

У п. 2.1 договору сторони погодили, що асортимент, кількість товару, що поставляється покупцеві, погоджується обома сторонами в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Постачання товару покупцю здійснюється постачальником на умовах EXW, згідно міжнародних правил по тлумаченню комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010р. Місце поставки: Хмельницька область, м.Дунаївці, вул. Т.Шевченка, буд.115а. (п.3.1 договору).

У відповідності до п.3.2 договору поставка товару, протягом усього терміну дії договору, здійснюється відповідно до заявок покупця. У заявці покупця, на кожну окрему поставку, має бути зазначена кількість товару, його найменування, та бажані строки поставки. Заявка може надаватися постачальникові в письмовій формі, засобами поштового та/або факсимільного зв'язку, по електронній пошті.

Пунктом 3.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар згідно рахунка фактури протягом 15 календарних днів після оплати.

Прийом товару за кількістю здійснюється на підставі видаткової накладної (п.3.6 договору).

Згідно п.3.7 договору товар вважається поставленим покупцю з моменту підписання видаткової накладної.

Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі рахунка-фактури постачальника на кожну окрему партію товару. (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору умовою оплати є 100% передоплата за поставлений товар, протягом 5 робочих днів з виставлення рахунка-фактури. При здійсненні оплати покупець зобов'язаний у платіжному дорученні зазначити призначення платежу: номер та дату рахунку або номер та дату договору.

У відповідності до п. 6.1 договору, за порушення термінів оплати товару, встановлених п.п. 5.1, 5.2 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 6.2 за порушення строків поставки та/або обміну неякісного товару, встановлених п.п. 3.3, 2.3 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого або неякісного товару за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 06.09.2018р. (п. 8.4 договору).

На виконання договору, 26 вересня 2018 р. на підставі рахунку-фактури №44 позивач замовив у відповідача товар Пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 50-SQD-35 в кількості 662,4 м 2 , 30- SQD -35 в кількості 1105,92 м 2 , 20- SQD-35 в кількості 1656 м 2 , на суму 179 636,45 грн.

5 жовтня 2017р. позивач отримав товар: пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 50-SQD-35 в кількості

662,4 м кв на загальну суму 58948,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №77 від 05 жовтня 2017 року та товарно-транспортною накладною № 92488 від 5 жовтня 2017 р.

13 жовтня 2017 року позивач отримав товар: пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 30-SQD-35 в кількості

518 м 2 на та 30-SQD-35 ОС 1200*500 в кількості 525,6 м 2 на суму 57 014,93 грн., що підтверджується видатковою накладною № 82 від 13 жовтня 2017 року, товарно-транспортною накладною № 92535 від 13 жовтня 2017 р.

31 жовтня 2017 р. на підставі рахунку-фактури №58 позивач замовив у відповідача

товар пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 30-SQD-35 в кількості 604,8 м 2 на суму 33029,34 грн.

10 листопада 2017 року на підставі рахунку-фактури №60 позивач замовив у відповідача товар

пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 50-SQD-35 в кількості 662,4 м 2 на суму 58948,30 грн.

5 грудня 2017 р. позивач отримав товар пінополістирол ЕХТRAPLЕХ 50-SQD-35 в кількості 472,32 м 2 та 50-SQD-35 1200*500 в кількості 225,6 м 2 на суму 62109,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 107 від 05 грудня 2017року, товарно-транспортною накладною № 92790 від 05 грудня 2017 р.

Позивачем було сплачено відповідачу відповідно до Договору поставки №2609/1 від 26.09.2017р. 271614,09 грн., що підтверджується випискою ПАТ Укрсоцбанк по рахунку № 26001011990967 за період з 01.09.2017 р. по 30.06.2018 р.

Відповідач поставив товар на загальну суму 178 072,53 грн.

Відповідач повідомив позивача про те, що він не може поставити товар, тому останній листом №4/2112 від 21.12.2017р. повідомив, що станом на 21 грудня 2017 року наявна заборгованість в розмірі 93 541,56 гр., яку позивач просить повернути на п/р 26001011990967 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023.

Відповідачем на підставі платіжного доручення № 256 позивачу було повернуто 50 000 грн.

ПП Будівельна оптова база отримало від відповідача грошові кошти в сумі 13 000 грн. 02.04.2018р. та 10000,00 грн. 11.04.2018р. Дані обставини підтверджуються виписками по рахункам за період з 01.01.2018 р. по 04.07.2018 р. у ПАТ Альфа-Банк на рахунок 26007018485201.

За період з 01.09.2017р. по 23.05.2018р. заборгованість відповідача склала 20541,53 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного та скріпленого печатками сторін.

З огляду на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про 8085,80 грн., з яких 5330,28 грн. пені, 2194,78 грн. інфляційних збитків, 560,74 грн. 3% річних (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №2609/1 від 26.09.2017 р., за умовами якого відповідач зобов'язався поставити покупцеві пінополістирол EXTRAPLEX, відповідно до рахунку-фактури, а покупець - прийняти цей товар та оплатити постачальнику його вартість у строки та в порядку, передбаченому цим договором .

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 271614,09 грн., що підтверджується випискою ПАТ Укрсоцбанк по рахунку №26001011990967 за період з 01.09.2017р. по 30.06.2018р.

Відповідач поставив відповідачу товар на загальну суму 178072,53 грн., згідно з видатковими накладними №77 від 05.10.2017 р. на суму 58948,30 грн., №82 від 13.10.2017р. на суму 57014,93 грн., №107 від 05.12.2017р. на суму 62109,30 грн.

Однак відповідач не повернув отримані кошти, утворивши заборгованість в сумі 20541,56 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. прийнято заяву (№05-08/1478/18 від 17.08.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням заборгованості відповідачем, а саме про стягнення з відповідача 10541,56 грн. суми попередньої оплати, 3429,59 грн. пені, 903,83 грн. інфляційних збитків, 305,59 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.10.2018р. прийнято заяву (№05-08/1841/18 від 09.10.2018р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням основного боргу в сумі 10541,56 грн. відповідачем 06.09.2018р., а саме про стягнення з відповідача 8085,80 грн., з яких 5330,28 грн. пені, 2194,78 грн. інфляційних збитків, 560,74 грн. 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5330,28 грн. пені. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 6.2 договору передбачили, що за порушення строків поставки та/або обміну неякісного товару, встановлених п.3.3, 2.3цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого або неякісного товару за кожний день прострочення.

Проте позивачем штраф нараховано у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Законодавець визначає поняття пені, що це є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Зобов'язанням відповідача в даному випадку є не грошове зобов'язання, а порушення строків поставки, а тому правовою природою даного поняття є не пеня (як зазначає позивач), а штраф. Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню у відповідності до п.6.2, у якому сторони узгодили нарахування штрафу.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, правомірним є нарахування 4354,16 грн.

Враховуючи викладене, в частині стягнення штрафу у сумі 976,12 грн. необхідно відмовити.

Позивач нарахував відповідачеві 2194,78 грн. інфляційних нарахувань та 560,74 грн. 3 % річних.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом враховується п.1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якою передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється дане нарахування, а тому день повної оплати основного боргу - 06.09.2018р. не має включатись в період часу для нарахування 3% річних).

Враховуючи викладене, правомірним нарахуванням 3% річних є 557,37 грн.

В частині стягнення 3,37 грн. 3 % річних необхідно відмовити.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 2194,78 грн. інфляційних втрат згідно поданого розрахунку за період січень 2018 р.-серпень 2018 р.

При перерахунку інфляційних втрат судом приймається до уваги п. п. 3.1,3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 відповідно до яких інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд, з огляду на зазначене правомірним є нарахування 1876,26 грн., а тому в задоволенні вимоги про стягнення 318,52 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 4354,16 грн. штрафу, 557,37 грн. 3% річних та 1876,26 грн. інфляційних втрат. У решті позову слід відмовити.

Щодо стягнення 4400,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, судом зауважується наступне.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано угоду №4 про надання правової допомоги від 19.12.2017 року, ордер серії ОД №377916 від 10.07.2018р., рахунок-фактура від 05.07.2018р. на суму 2500,00 грн., платіжне доручення №267 від 06.07.2018р. на суму 2500,00 грн., акт виконаних робіт №2 від 08.08.2018р., рахунок - фактура від 15.08.2018р. на суму 900,00 грн., платіжне доручення №368 від 16.08.2018р. на суму 900,00 грн., акт виконаних робіт №3 від 20.09.2018р. на суму 6700,00 грн., рахунок-фактура від 11.10.2018р. на суму 1000,00 грн., платіжне доручення №471 від 12.10.2018р. на суму 1000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи ціну позову, приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4400,00 грн. та, відповідно, необхідність покладення обов'язку по їх відшкодуванню на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Будівельна оптова база", м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-будівельних технологій", м.Дунаївці Дунаєвецький район про стягнення 8085,80 грн., з яких 5330,28 грн. пені, 2194,78 грн. інфляційних збитків, 560,74 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-будівельних технологій", Дунаєвецький район, м.Дунаївці, вул.Шевченка, буд.115 (код 35675772) на користь приватного підприємства "Будівельна оптова база", м. Одеса, вул.Чорноморського козацтва,165/1 (код 40574538) 4354,16 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят чотири гривни 16 коп.) штрафу, 557,37 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 37 коп.) 3% річних, 1876,26 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят шість гривень 26 коп. ) інфляційних нарахувань, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 4400,00 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 5 прим.:1 - до справи;2 -4 - позивачу (65025, м. Одеса, Старокиївське шосе, 21 км, буд. 42; м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва,165/1; м. Одеса, вул. М. Говорова, 10-Б кв. 8); на електронну адресу представника Хоменко Я.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1) 5 - відповідачу (м. Дунаївці, вул. Шевченка, буд. 115); 6 - господарському суду Одеської області - м.Одеса, пр. Шевченка, 29, 65058.

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.