Рішення

від 05.11.2018 по справі 0540/6316/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 р. Справа№0540/6316/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Синиці М.І.

за участю

представника позивача не з'явився

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В :

31.07.2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2018 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20175,9 грн. Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийняття податкового повідомлення-рішення в частині, оскільки органами ДФС повторно включено суму зобов'язань у розмірі 201759 грн. до складу податкового боргу як борг за вересень 2016 року згідно декларації № НОМЕР_2 від 03.02.2017 року.

Крім того, зазначає, що підприємство зареєстровано та здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, починаючи з 2014 року для нього настали форс-мажорні обставини.

Скориставшись положенням Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , підприємством подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2015 рік та відкоригувало податкові зобов'язання зі сплати за землю за березень 2015 року на суму 196008,39 грн. Після чого контролюючим органом безпідставно двічі нараховано зобов'язання з плати за землю у 2016 році та прийняла податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на загальну суму 201759,03 грн., які в подальшому податковий орган перевів у статус податкового боргу та виставив податкову вимогу №6540-17 від 04.10.2016 року.

Але рішеннями суду вищевказані податкові повідомлення-рішення скасовані.

Згідно відповіді на відзив зазначає, що позивачем за серпень 2016 року було визначено до сплати суму грошових зобов'язань в розмірі 291302,09 грн., які самостійно сплачені згідно платіжного доручення від 27.09.2016 року № 211.

Штрафна санкція в сумі 20175,9 грн. була нарахована за несвоєчасну сплату зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 08.09.2018 року на суму 201785,8 грн., які були позивачем оскаржені до суду в строки, передбачені Податковим кодексом України, та скасовані судом. Тобто, на думку позивача, мале місце застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату неузгодженого зобов'язання, що не передбачено законодавством.

Відповідач по справі, Головне управління ДФС у Донецькій області, надав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що за результатами камеральної перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2016 та 2017 роки встановлено у тому числі несвоєчасність сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 201759 грн. за податковою декларацією від 17.02.2016 року за № НОМЕР_5 за серпень 2016 року із затримкою до 30 календарних днів, що є порушенням вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

Крім того, вказує на те, що якщо процедура адміністративного оскарження по податковим рішенням від 08.09.2016 року на суму 201785,8 грн. не була розпочата протягом 10 календарних днів, що настали за днем їх отримання, то суми штрафних санкцій, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, підлягали сплаті.

Посилання позивача на Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , на думку відповідача, є необґрунтованим, оскільки, починаючи з 08.06.2016 року положення статті 6 цього Закону щодо звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосуються лише тих суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або розташовані на лінії зіткнення. Земельна ділянка позивача розташована в м. Маріуполі, який не включено до переліку населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або розташовані на лінії зіткнення.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 22.08.2018 року.

22.08.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2018 року.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2018 року.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430), є юридичною особою, яка пройшла, передбачену законом державну реєстрацію та згідно ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114, код ЄДРПОУ 39406028), є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження та згідно ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що відповідачем по справі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2016, 2017 роки, за результатами якої складено акт № 126/05-99-46-05/05-583/31674430 від 02.03.2018 року ( т. 1 арк. с.97-102).

Вказаним актом перевірки (в спірній частині) встановлено, що платником порушено терміни сплати згідно платіжного доручення №241 від 24.10.2016 року самостійно визначеного грошового зобов'язання з сплати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 201759 грн. згідно податкової декларації № НОМЕР_5 від 17.02.2016 року на 24 дні, що є порушенням п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

05.04.2018 року на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення-рішення №0029904605, відповідно до якого на підставі п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 248827,5 грн. Позивачем вказане рішення оскаржується в сумі 20175,9 грн. (т.1 а.с.15).

Позивачем спірне податкове повідомлення - рішення оскаржено до ДФС України (т.1 а.с. 17-18).

Рішенням ДФС України від 18.06.2018 року № 20776/6/99-99-11-03-01-25 скарга залишена без задоволення (т.1 а.с. 19-21).

Судом встановлено, що позивачем по справі 17.02.2016 року до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9018549883, відповідно до якої платником самостійно визначено суму зобов'язання за 2016 рік у розмірі 3495625,13 грн., у тому числі за серпень 2016 року в сумі 291302,09 грн. (строк сплати 30.09.2016 року) (т.1 арк. с.131-132).

Відповідно до акту камеральної перевірки факт сплати встановлений на підставі платіжного доручення №241 від 24.10.2016 року на суму 291302,09 грн. (призначення платежу - орендна плата за землю за вересень 2016 року).

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №211 від 27.09.2016 року позивачем сплачено орендну плату за землю за серпень 2016 року в сумі 291302,09 грн. (т.1 арк.с. 145)

З інтегрованої картки позивача вбачається, що зазначена сума станом на 27.09.2016 року рахується як переплата, оскільки строк сплати зобов'язань з орендної плати за серпень 2016 року - 30.09.2016 року (т.1 арк.с. 68-96).

Крім того, встановлено, що контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.09.2016 року № НОМЕР_3, відповідно до якого застосовано штраф у сумі 146233,44 грн. та № НОМЕР_4, згідно якого визначено суму штрафу у розмірі 55552,81 грн. (т.1 арк.с. 34-37).

Відповідачем по справі суму 291302,09 грн., сплачену позивачем згідно платіжного доручення №211 від 27.09.2016 року, спрямовано на погашення штрафних санкцій, визначених відповідно до вищевказаних податкових повідомлень - рішень:

1.По податковому повідомленню-рішенню №0003221200 від 08.09.2016 року:

- 29.09.2016 року - 55525,59 грн. (15772,38 +39753,21);

2. По податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_3 від 08.09.2016 року:

- 29.09.2016року - 146233,44грн.

(19108,93+19618,12 + 15317,07+19600,84+9502,19+4283,77 +19600,84+19600,84+19600,84).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0003211200 від 08.09.2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року по справі 805/3644/16-а, залишеною без змін рішенням апеляційної інстанції, визнано незаконним та скасовано.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2016 року по справі 805/3646/16-а, залишеною без змін рішенням апеляційної інстанції, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 08.09.2016 року.

Надаючи оцінку правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 20175,9 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платників податків за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

За приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1м-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, існує інша норма - пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України , відповідно до якої, з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 року №0003221200 та №0003211200 були оскаржені позивачем до суду та на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були скасовані судом.

Виходячи з приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання, визначене згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.09.2016 року №0003221200 та №0003211200 з моменту звернення до суду вважається неузгодженою. З інтегрованої картки позивача вбачається, що сума штрафу, визначена податковими повідомленнями - рішеннями від 08.09.2016 року виключена з обліку, починаючи з 29.10.2016 року. Але контролюючим органом не відновлено суму, сплачену позивачем згідно платіжного доручення №211 від 27.09.2016 року в розмірі 201759,03 грн. після скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 року судом, що фактично призвело до застосування штрафної санкції за своєчасну сплату самостійно визначеного зобов'язання.

При наданні оцінки правомірності спірного податкового повідомлення - рішення суд виходить з положень п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків, визначених ст.102 цього Кодексу (1095 днів). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Положеннями частини 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Кодексу поряд з такими принципами, як загальність оподаткування, рівність усіх перед законом, з метою захисту інтересів платника податків та дотримання законності у діяльності контролюючих органів закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податків. Так, згідно з пунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі, коли норма Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин сума штрафних санкцій, застосована до позивача згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 20175,9 грн. є такою, що не ґрунтується на нормах ст.87.9, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №177 від 24.07.2018 року позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1762 грн.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що договір про надання правової допомоги №2018/08/09 від 09.08.2018 року не є належним доказом, оскільки укладений після звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом досліджений договір про надання правової допомоги №2018/08/09 від 09.08.2018 року, згідно умов якого адвокат ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту - ТОВ ВЕЗ АЗОВ-СХІД в обсязі та на умовах , передбачених договором (т.1 арк. с.58-60).

Строк дії договору з моменту підписання - 09.08.2018 року до 31.12.2018 року.

На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 надано доручення № 1 від 09.08.2018 року, відповідно до якого розмір гонорару за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції по справі № 0540/6316/18- а становить 3500 грн. (т.1 арк. с.61) та виписаний ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 093851 (т.1 арк.с. 57).

Перерахування позивачем адвокату гонорару у розмірі 3500 грн. підтверджується прибутковим касовим ордером №01/08 від 21.08.2018 року.

З розрахунку судових витрат на правову допомогу вбачається, що 1360 грн. - гонорар за збирання та аналіз доказів для позовної заяви, 935 грн. - аналіз законодавства та підготовка позову та 800 грн. - участь у судовому засіданні (по одному слуханню).

Однак, договір про надання правової допомоги №2018/08/09 укладений між позивачем та адвокатом вже після направлення позову до суду, та не може бути належним доказом понесених позивачем витрат в частині стягнення витрат за збирання та аналізу доказів для позовної заяви, аналізу законодавства та підготовки позову.

Представник позивача відповідно до договору надання правової допомоги №2018/08/09 приймав участь у судових засіданнях при розгляді даної справі, які відбулись 22.08.2018 року та 28.09.2018 року. Виходячи з розрахунку судових витрат на правову допомогу, позивачем передбачена сплата за одне судове засідання в суді першої інстанції та за одне у суді апеляційної інстанції в розмірі 800 грн.

З огляду на наведе суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу в сумі 800 грн. (за участь у одному судовому засіданні).

На підставі вкладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132,134,139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2018 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20175,9 грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 05.04.2018 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20175,9 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 800 грн. (вісімсот) грн.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 листопада 2018 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 07 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.