Ухвала

від 05.11.2018 по справі 824/1063/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

05 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/1063/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши заяву Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу", про забезпечення позову у справі за позовом Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи України, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 3268/5 від 19.10.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Комунального підприємства" "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів - Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

02.11.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 29 листопада 2018 р. о 12:00 год.

01.11.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 3268/5 від 19.10.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства" КМ "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі призведе до негативних наслідків як для позивача, так і для осіб, які звернулись із заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого суб'єкта реєстрації прав.

Позивач звертає увагу суду на те, що у разі задоволення позову та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3268/5 від 19.10.2018 року захист прав, свобод та інтересів стане неможливим так як наказ вже буде виконано, що унеможливить відновлення порушених прав.

Зокрема, на думку позивача спірний наказ порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки трудова діяльність державних реєстраторів Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" пов'язана з доступом до Державного реєстру речових прав, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу позивач буде позбавлений можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть непоправної шкоди, в тому числі матеріального характеру.

Спірним наказом позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у державного реєстратора є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків незважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про забезпечення позову з підстав наведених у клопотанні та просив задовольнити його.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань чи пояснень щодо вказаної заяви не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив вирішити питання забезпечення позову на розсуд суду.

Враховуючи наведені позивачем обґрунтування заяви, заслухавши думку учасників справи, а також аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають дискримінаційного характеру стосовно жодної із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Відповідно до частини першої, другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із викладених норм видно, що законодавець визначив підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема, такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 р. надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому рахунку - із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись з адміністративним позовом до суду, до якого долучене вказане клопотання, представником позивача не надано доказів (як приклад акт камеральної перевірки), які б дали можливість суду встановити наявність чи відсутність обставин, які б вказували на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення

Зупинення дії оскаржуваного наказу полягає в тому, що на час дії цього заходу забезпечення позову положення цього акта не застосовуються до правовідносин. Зупинений акт де-юре вважається не існуючим.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Водночас, у даному випадку, вирішення питання про забезпечення позову може трактуватись, як передчасне вирішення спірних правовідносин, в той час, коли суд не має можливості оглянути докази, які стали підставою для прийняття спірного рішення

Слід зазначити, що сама лише незгода позивача із рішеннями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про їх скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Представником позивача у заяві не обґрунтовано неможливості в подальшому без зупинення дії наказу, відновити свої права чи права третіх осіб.

Окремо суд звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ є рішенням суб'єкта владних повноважень тимчасового характеру, зокрема, термін блокування становить 3-4 місяці. В разі прийняття рішення про зупинення дії оскаржуваного наказу, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення, за відсутності в тому числі відповідних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення відповідача.

Судом встановлено, що в наведених обґрунтуваннях заявника та в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або ж існує імовірність неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів в подальшому без вжиття таких заходів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" про забезпечення позову - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 07 листопада 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.