Рішення

від 06.11.2018 по справі 1440/1975/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. № 1440/1975/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенський гранітно-щебеневий завод", вул. Степова, 68, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56532

до відповідача: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.06.2018 № 38544-17; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу від 25.06.2018 № 463/14-29-17-39,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенський гранітно-щебеневий завод» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) від 25.06.2018 № 38544-17;

визнати протиправним та скасувати рішення Управління про опис майна у податкову заставу від 25.06.2018 № 463/14-29-17-39.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на те, що, за відсутності податкового боргу позивача, у відповідача на було законних підстав для направлення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

У відзиві (арк. спр. 29-30) Управління вказало, що станом на 25.06.2018 існував податковий борг позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, що виник внаслідок несплати Товариством сум, зазначених у податкових повідомленням-рішеннях від 04.06.2018. Після отримання Управлінням ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом Товариства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 09.07.2018 податковий борг з податку на прибуток та з податку на додану вартість було «… виведено з інтегрованих карток платника податків …», в зв'язку з чим податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу вважаються відкликаними.

У відповіді на відзив (арк. спр. 44-45) позивач зазначив, що відповідач діяв всупереч нормам Податкового кодексу України. Крім того, Товариство вказало, що інформація Управління про «виведення» податкового боргу не відповідає дійсності, оскільки 28.08.2018 Управління прийняло податкове повідомлення-рішення № 00074411204, яким застосувало до позивача штраф за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що було визначено одним з оскаржених Товариством податкових повідомлень-рішень (арк. спр. 46-48).

У запереченнях на відповідь на відзив (арк. спр. 49-50) Управління знову вказало на те, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними, а податкове повідомлення-рішення від 28.08.2018 № 00074411204 «… застосоване безпідставно …».

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримала, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Податковими повідомленнями рішеннями від 04.06.2018 (надалі – ППР) Управління:

- збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 523 438,75 грн., з яких 418 751 грн. – за податковими зобов'язаннями, 104 687,75 грн. – за штрафними санкціями (№ 00042461401, арк. спр. 12);

           - збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 1 227 260 грн., з яких – 981 808 грн. – за податковими зобов'язаннями, 245 452 грн. – за штрафними санкціями (№ 00042451401, арк.. спр. 16);

           - нарахувало пеню за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в сумі 345 847,26 грн. (№ 00042441403, арк. спр. 17);

           - застосувало до Товариства штраф в сумі 510 грн. (№ 00042431401, арк. спр. 15).

Як вказано у пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати отримання позивачем ППР.

Як вказало Товариство, і це твердження не було спростовано відповідачем, позивач оскаржив ППР протягом строку, вказаного у пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України. Ухвалою від 23.06.2018 (арк. спр. 19) Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 814/1472/18 за відповідним позовом Товариства.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

25.06.2018 Управління направило позивачу податкову вимогу № 38544-17 (надалі – Вимога, арк. спр. 10), в якій вказало, що станом на 24.06.2018 сума податкового боргу Товариства становить 2 375 489,21 грн. (за податком на прибуток, податком на додану вартість, пенею та штрафом).

Певні розбіжності між сумами, вказаними у ППР та сумами, що вказані у Вимозі (з податку на прибуток та з податку на додану вартість), представник Товариства пояснила наявністю переплати за відповідними податками, а також зазначенням у Вимозі сум пені, що була нарахована в зв'язку з визначенням грошових зобов'язань (детальна інформація викладена у наданому відповідачем витягу з ІКП, арк. спр. 31-35). Відповідно до викладеного у Вимозі, дата виникнення податкового боргу – 16.06.2018.

Також, 25.06.2018, Управління, з посиланням на статтю 89 Податкового кодексу України, прийняло рішення № 463/14-29-17-39 про опис майна Товариства у податкову заставу (надалі – Рішення, арк. спр. 11).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, підставою для надіслання (вручення) контролюючим органом платник податків податкової вимоги є виникнення податкового боргу.

Податковим боргом, відповідно до визначення, що міститься у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідач не надав суду доказів того, що у Товариства станом на 16.06.2018 виник податковий борг у сумі, що вказана у Вимозі, тому суд визнав обґрунтованими доводи позивача.

Як вказано у пункті 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно, відсутність податкового боргу виключає можливість прийняття контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу, тому суд погодився з позивачем в тому, що прийняте відповідачем Рішення не відповідає нормам Податкового кодексу України.

Управління в якості підстави для відмови у позові вказало те, що Вимога та Рішення вважаються відкликаними.

Суд відхилив ці доводи.

По-перше, Податковим кодексом України не передбачені випадки, в яких рішення про опис майна у податкову заставу може вважатися відкликаним.

По-друге, у статті 60 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік підстав, з яких податкова вимога вважається відкликаною. Відповідач не надав доказів існування будь-якої з перелічених підстав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенський гранітно- щебеневий завод" (вул. Степова, 68, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56532, ідентифікаційний код 38099968) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 38544-17, що була надіслана Головним управлінням ДФС у Миколаївській області 25.06.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 25.06.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області рішення № 463/14-29-17-39 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський гранітно-щебеневий завод» у податкову заставу.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенський гранітно-щебеневий завод" (вул. Степова, 68, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56532, ідентифікаційний код 38099968) судовий збір в сумі 3 524 грн., що був сплачений платіжними дорученнями від 02.08.2018 № 406 на суму 1762 грн. та від 03.08.2018 № 407 на суму 1762 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 В.В. Птичкіна