Рішення

від 06.11.2018 по справі 227/3086/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.11.2018 227/3086/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді - Левченко А.М.,

при секретарі - Черкасовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа, Золотоколодязька сільська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємців четвертої черги за законом,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року заяву ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_5 залишено без розгляду.

У прохальній частині своєї заяви заявник просила:

- встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5 з 01.08.1995 року до дня його смерті.

В обґрунтування заявленої вимоги вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, але для того, щоб вона могла оформити право власності на спадкове майно, їй необхідно встановити вказаний факт, який підтверджується тим, що з серпня 1995 року по день смерті ОСОБА_5 вони спільно мешкала з останнім як родина, вели спільне господарство, у них були спільні кошти і спільні витрати. Вони тримали худобу, обробляли городину, доглядали будинок та двір, разом приймали гостей та ходили у гості до знайомих, мали взаємні права та обов'язки. Шлюб не реєстрували, бо вважали це формальністю, при цьому, усі знайомі та односельці вважали їх подружньою парою.

Представник відповідача Золотоколодязької сільської ради звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі його повноважного представника, в якій проти позову та винесення рішення на розсуд суду не заперечував.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона як лікар-ветеренар неодноразово відвідувала родину ОСОБА_5 та ОСОБА_1, і знає, що з 1995 року заявниця ОСОБА_1 проживала з померлим, вони тримали худобу, жили однією родиною і вона навіть не думала, що вони не перебувають в офіційному шлюбі.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 пояснила, що має гарні стосунки з заявником, яка тривалий час проживала з померлим ОСОБА_5 як чоловік та дружина, але чи були розписані вони їй невідомо.

Заслухавши пояснення свідків у справі, дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 77 років у м. Добропілля Донецької області помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого виконкомом Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області.

30.05.2018 року приватним нотаріусом Добропільського району Донецької області Молодняк О.П. за заявою ОСОБА_1 до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис щодо реєстрації спадкової справи за номером у реєстрі 62492783 та номером у нотаріуса 70/2018 після смерті спадкодавця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, , про що свідчить доданий до позовної заяви витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №520971 78 від 30.05.2018 року.

При цьому, як вказав представник заявника у мотивувальній частині заяви нотаріусом було відмовлено заявнику в оформленні права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, оскільки вона не перебувала у шлюбі з померлим. Разом з тим зазначено, що для того, щоб оформити право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її цивільного чоловіка, їй необхідно встановити факт її проживання однією сім'єю з померлим як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00021357336 від 03.11.2018 року відносно ОСОБА_5, 25.03.1994 року до реєстру внесено зміни щодо розірвання шлюбу 12.05.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00021357317 від 03.11.2018 року відносно ОСОБА_1, 18.07.1969 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб, актовий запис №19.

При цьому, встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 43 роки помер ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Таким чином, починаючи з 12.05.2011 року ні померлий ОСОБА_5, ні заявник ОСОБА_1 не перебували у офіційному зареєстрованому шлюбі з іншими особами.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради №460 від 12.06.2018 року, ОСОБА_5 з дня народження і подень смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2; з 01.08.1995 року і по день його смерті разом з ним без реєстрації проживала цивільна дружина ОСОБА_1

Згідно акту виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради №241 від 31.05.2018 року, складеного секретарем сільської ради Голубенко Г.О. та засвідченого мешканцями с. Золотий Колодязь ОСОБА_6 та ОСОБА_12, в результаті усного опитування сусідів та односельців встановлено, що дійсно ОСОБА_1 та її цивільний чоловік ОСОБА_5 проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2, з 01.08.1995 року і по день смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №52097101 від 30.05.2018 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №52097109 від 30.05.2018, відомості щодо виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів та спадкових договорів щодо майна померлого ОСОБА_5 в Спадковому реєстрі відсутні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких,що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.

Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи Кичана зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі Джонстон проти Ірландії (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно померлий ОСОБА_5 та заявник ОСОБА_1 з 01.08.1995 року іпо день смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, що, крім досліджених судом письмових доказів, підтверджується і показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, які суд не має підстав ставити під сумнів щодо їх достовірності і правдивості, оскільки вони були надані під присягою та об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.

Виходячи з викладеного, суд вважає повністю доведеними та підтвердженими доводи заявника про те, що вона з серпня 1995 і до самої смерті ОСОБА_5 проживала з ним однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а тому приходить до висновку про необхідність задоволення її заяви та встановлення вказаного факту, що має юридичне значення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 247, 258, 263 - 265, 315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа, Золотоколодязька сільська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємців четвертої черги за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5 з 01.08.1995 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1;

Заінтересована особа: Золотоколодязька сільська рада Добропільського району Донецької області, місце знаходження: Донецька область, Добропільський район, с. Золотий Колодязь, вул. Миру, буд. 28А, код ЄДРПОУ 04343151.

Повний текст рішення складено 06.11.2018 року.

Суддя А.М. Левченко

06.11.2018