Постанова

від 06.11.2018 по справі 808/3572/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

06 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/3572/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (суддя - Батрак І.В., повний текст складено 25.06.2018р.) у справі №808/3572/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В :

ТОВ Хліб Токмака звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.11.2017, №0014671417 від 08.11.2017, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки контролюючого органу щодо заниження підприємством доходів та завищення витрат і податкового кредиту: по операціям з придбання послуг мерчандайзингу; з приводу не підтвердження залишків продукції на складах підприємства; з приводу не відображення у складі доходу безнадійної заборгованості.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року позов задоволено. Рішення суду фактично мотивовано не обґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що в період з 18.09.2017 по 06.10.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Хліб Токмака» з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складений акт від 13.10.2017 № 583/08-01-14-17/31713269 в якому (з урахуванням листа про внесення змін до акту перевірки від 07.11.2017 №17727/10/08-01-14-17-08), зроблені висновки про порушення підприємством:

ст.134, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 069,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього на 1 739 435 грн., в т.ч. за січень 2014 року - 500,00 грн., за лютий 2014 року - 1000,00 грн., за березень 2014 року - 500,00 грн., за квітень 2014 року - 1500,00 грн., за травень 2014 року - 500,00 грн., за червень 2014 року - 967,00 грн., за липень 2014 року - 500,00 грн., за серпень 2014 року - 250,00 грн., за вересень 2014 року - 333,00 грн., за жовтень 2014 року - 250,00 грн., за листопад 2014 року - 1667,00 грн., за грудень 2014 року - 1875,00 грн., за лютий 2015 року - 1000,00 грн., за березень 2015 року - 833,00 грн., за квітень 2015 року - 1333,00 грн., за листопад 2015 року - 7633,00 грн., за березень - 2016 року - 3999,00 грн.; за квітень 2016 року - 2000,00 грн., за липень 2016 року - 2901,00 грн., за вересень 2016 року - 1333,00 грн., за грудень 2016 року - 1708561,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість всього на 30 152,00 грн., за травень 2015 року - 1167,00 грн., за червень 2015 року - 1250,00 грн., за липень 20154 року - 833,00 грн., за серпень 2015 року - 333,00 грн., за вересень 2015 року - 1517,00 грн., за жовтень 2015 року - 1167,00 грн., за грудень 2015 року - 1333,00 грн., за січень 2016 року - 1333,00 грн., за лютий 2016 року - 1333,00 грн., за травень 2016 року - 1109,00 грн., за червень 2016 року - 875,00 грн., за жовтень 2016 року - 1983,00 грн., за листопад 2016 року - 1924,00 грн., за грудень 2016 року - 13 996,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

Щодо заниження податку на додану вартість.

В Акті перевірки на стор. 20 - 22 (розділ 3.1.3 «Податок на додану вартість» 3.1.3.1 «Податкові зобов'язання» ) контролюючий орган робить висновок про порушення підприємством п.44.1, ст.44, п.198.5 , п.198.6 ст.198 ПК - заниження суми податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 1 704 654,00 грн., в результаті не підтвердження необхідними бухгалтерськими та податковими документами наявності озимої пшениці станом на 31.12.2016 в кількості 4 473,3 т по балансовій вартості 8 523 272,00 грн., яка залишалась не використаною в господарській діяльності позивача станом на цю дату за даними бухгалтерського обліку.

Крім цього, в розділі 3.1.3.2 «Податковий кредит» Акту (стор.26-27) зазначається про завищення податкового кредиту на суму 34 782 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по наданим послугам мерчандайзингу підприємством ТОВ «Фоззі-Фуд» (ТОВ «Сільпо-Фуд» ), по яким документально не підтверджено використання зазначених послуг в межах господарської діяльності.

Щодо заниження податку на прибуток підприємств.

Так, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток полягають у неправомірності відображені підприємством у складі витрат сум витрат вартості отриманих від ТОВ «Фоззі-Фуд» (ТОВ «Сільпо-Фуд» ) послуг мерчандайзингу, які контролюючий орган розцінив як такі, що не використані в господарській діяльності.

Крім цього, на стор. 8 Акту зазначено: «Перевіркою встановлено, що підприємство не включило в декларацію за 2016 рік до суми інших доходів від кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 1095 днів по підприємствам:

Підприємство Укоспілки «Броварський завод» (код ЄДРПОУ 01728991) кредиторська заборгованість виникла до 2011 року за отримане виробниче обладнання на суму 436 000 грн.;

СФГ «Утро» (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року за пшеницю ІІІ класу на суму 32029.20 грн.;

ПП «Інструментпром» (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла вересні 2013 року за отриману плівку термоусадочну на суму 2 100,00 грн.

Загальна сума простроченої кредиторської заборгованості 470 129,20 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області 08.11.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_2 від 08.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 166 731,25 грн. (основний платіж - 1 733 385,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 433 346,25 грн.),

- № НОМЕР_1 від 08.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 105 778,75 грн. (основний платіж - 84 623,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 21 155,75 грн.).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо включення до складу податкового кредиту та витрат вартості послуг мерчандайзингу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що позивач є виробником хліба та хлібобулочних виробів, продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Зазначені продукти позивач реалізовує, у тому числі, через мережу супермаркетів ТОВ Фоззі-Фуд , з яким і було укладені договори про надання маркетингових послуг.

З наданих позивачем документів вбачається, що зазначені послуги надавались на підставі договорів про надання маркетингових послуг від 03.01.2013 № 29/01-13; від 26.12.2014 № 02/01-15; від 17.11.2016 № 155-СФ13/16. Відповідно до умов цих договорів Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати маркетингові послуги, види і ціна яких встановлена Додатком 1 до Договору, а Замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Зміст Додатку № 1 до договору, наданих позивачем первинних документів, свідчать про те, що позивачу надавались послуги з передпродажної підготовки продукції, яку виробляє позивач, і яка реалізується через торгові мережі, що належать ТОВ «Фоззі-Фуд» (ТОВ «Сільпо-Фуд» ) за договорами поставки № 33-КО-01/13-С від 01.01.2013 та № 39/СФ/16-С від 17.11.2016. Факт надання послуг підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг), звітами про надані послуги мерчандайзингу, податковими накладними.

Згідно із пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, зокрема послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, маркетингові послуги за своєю суттю є витратами на збут.

Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 №806/6/23-4016/40 Мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку. У загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Така позиція викладена в узагальнюючій податковій консультації, що затверджена наказом ДПСУ від 15.02.2012 №123.

Встановивши суть господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Фоззі-Фуд , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позиція податкового органу про відсутність зв'язку придбаних у ТОВ «Фоззі-Фуд» послуг з господарською діяльністю позивача є помилковою, оскільки спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів. Мета укладення договорів про надання маркетингових послуг - стимулювання збуту товарів, придбаних виконавцем у позивача, з метою формування та підтримання попиту на товари на ринку, збільшення обсягів реалізації товарів кінцевим споживачам, та як наслідок збільшення доходів замовника від продажу таких товарів в майбутньому.

При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність аргументів відповідача про не підтвердження позивачем необхідності отримання зазначених послуг необхідними бухгалтерськими та податковими документами, оскільки надані позивачем як до перевірки так і до суду первинні документи в повній мірі відображають суть та зміст господарських операцій, складенні у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , при цьому, будь-яких зауважень до їх складення контролюючий орган під час перевірки не висловлював.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з придбання маркетингових послуг.

Щодо нарахування податкових зобов'язань по залишкам пшениці, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що з огляду на специфіку своєї діяльності позивач постійно здійснює закупівлю пшениці.

Так, позивачем закуповувалась пшениця на підставі наступних договорів: № б/н від 01.02.2014 з ТОВ «Токмак транс -Сервис» 263 636 кг пшениці ; № 17/2014 від 01.08.2014 з ПП «Агрофірма Стимул» 472 946 кг пшениці; № 02-15 від 02.12.2015 з ПП «Агофірма Стимул» 280 755 кг пшениці; № 1 /2016 від 21.03.2016р. з ПП «Агофірма Стимул» 19030 кг пшениці; № 25 від 01.09.2016 з ПП «Агофірма Стимул» 18485 кг пшениці; № 17 від 02.11.2015 з ТОВ «Таврійські поля» 80 133 кг пшениці; № 27- 03 від 27.03.2013 з ТОВ «Таврійські поля» 76 700 кг пшениці; № 25 від 12.12.2012 з ТОВ «Тріумф-Токмак» 3 097 443 кг пшениці.

На 31.12.2016 залишки пшениці складали 4 473,2 т на суму 8523,3 тис грн.

Протягом перевіряємого періоду (2014-2016р.р.) зерно пшениці зберігалось за договорами зберігання:

з ТОВ «Токмак Транс Сервіс» - договори № 6Х від 05.01.2014, та № 14х від 05.01.2016,

з ПП «Агрофірма Стимул» - договори № 4Х від 04.01.2014, та № 12х від 04.01.2016.

Доставка пшениці здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних. Пшениця передавалась на зберігання згідно актів приймання передачі.

З 01.01.2017 позивач для зберігання зерна орендує складські приміщення в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області за договором оренди нежитлового приміщення №1-2 від 01.01.2017 з ФОП ОСОБА_1, та в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області за договором оренди з ТОВ «Заготзерно-Новогупаловка» від 01.05.2017.

Перевезення пшениці до місця зберігання здійснювалось ТОВ «Токмак Транс-Сервіс» за договором транспортного експедирування від 31.12.2013. Перевезення здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, які оглянуті в судових засіданнях.

Для підтвердження факту наявності залишків пшениці у кількості, що відображена в бухгалтерському обліку позивача на 31.12.2016 відповідач зобов'язав підприємство провести інвентаризацію ТМЦ на дату проведення перевірки - 04.10.2017 (лист № 14872/10/08-01-14-17-08 від 04.10.2017 від 04.10.2017). Згідно із інвентаризаційним описом № 4 від 06.10.2017 та інвентаризаційним описом № 5 від 11.10.2017 на складі за адресою смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області зберігається 2618908 кг зерна, а на складі за адресою смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області зберігається 1488370 т зерна.

Інвентаризація на складі в с. Новогупаловка здійснювалась в присутності ревізора ДФС, при інвентаризації на складі в смт. Білолуцьк співробітники ДФС не були присутні, так як відмовились від цього через значну відстань.

Позивачем надані також довідки від орендодавців, які підтверджують передання складських приміщень в оренду позивачу і відсутність на складах власного майна орендодавців, і документи, які пояснюють економічну мету перевезення пшениці на склади в с. Новогупаловка Вільнянського району і смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області.

Відповідач вважає, що приналежність позивачу пшениці, яка знаходиться на орендованих позивачем складах, підтвердити неможливо, в зв'язку з чим застосував норми п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, нарахувавши податкові зобов'язання на залишки пшениці, що обліковуються в бухгалтерському обліку підприємства станом на 31.12.2016.

Встановивши підстави для висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань, суд першої інстанції послався на положення п.198.5 ст.198 ПК України, якою передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З огляду на положення вказаної норми права, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що в акті перевірки контролюючий орган не зазначив жодних операцій, які визначені пунктами а-г вказаної норми права, що б могло бути підставою для висновків про заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що проведеною на вимогу відповідача інвентаризацією не виявлено нестачі придбаної позивачем пшениці, про що свідчать інвентаризаційні описи. А доводи відповідача про те, що пшениця, яка знаходиться на орендованих позивачем складах, не є тією пшеницею, яка придбана позивачем, а є якоюсь іншою пшеницею «невідомого походження» , жодними доказами не підтвердженні.

Необгрунтованими є і посилання відповідача на відсутність окремих податкових накладних по послугам перевезення, відображення послуг оренди, сумніви щодо необхідності перевезення пшениці на інші склади, так як зазначені обставини не мають відношення до підстав донарахування позивачу податкових зобов'язань і не спростовують факту наявності пшениці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з підстав, передбачених п.198.5 ст.198 ПК України.

Щодо нарахування податку на прибуток на суми кредиторської заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено вище, під час проведення перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що підприємством (позивачем) не включено в декларацію за 2016 рік до суми інших доходів від кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 1095 днів по підприємствам:

Підприємство Укоспілки «Броварський завод» (код ЄДРПОУ 01728991) кредиторська заборгованість виникла до 2011 року за отримане виробниче обладнання на суму 436 000 грн.;

СФГ «Утро» (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року за пшеницю ІІІ класу на суму 32029.20 грн.;

ПП «Інструментпром» (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла вересні 2013 року за отриману плівку термоусадочну на суму 2 100,00 грн.

Загальна сума простроченої кредиторської заборгованості 470 129,20 грн

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на п. а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України та вказує на те, що по сумам заборгованості минув термін позовної давності.

Вказуючи на необґрунтованість такої позиції відповідача, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в Акті перевірки відсутні дослідження документів по господарським операціям, по яким, за твердженням відповідача, існує кредиторська заборгованість - договорів, первинних бухгалтерських та податкових документів, актів звірок, листування з кредиторами. Не встановлюються документально дати початку перебігу строку позовної давності та на яку дату припадає закінчення строку позовної давності, відсутні дослідження питань зупинення перебігу строку позовної давності, або його переривання.

З цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є недоведеними, що свідчить про необґрунтованість нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань.

Вищенаведені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які встановлені під час перевірки та які відображені в акті перевірки. Натомість, як зазначено вище, вказаним підставам для нарахування спірних податкових зобов'язань судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, дослідивши аргументи сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі №808/3572/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 06.11.2018р.

Повний текст постанови складено 07.11.2018р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк