Постанова

від 05.11.2018 по справі 820/444/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/444/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Спаскіна О.А. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Рубан В.В.) від 20.06.2018, повний текст складено 04.07.18 по справі № 820/444/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НП ТРЕЙДІНГ

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю НП Трейдінг (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2017 року №0002311411 та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 року №0002321411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року позов задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2017 року №0002311411, №0002321411.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, статей 44, 187 ПК України, приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Полісся-2016 за грудень 2016 року, січень,лютий 2017 року, про що складений акт від 13.10.2017 року №15586/20-40-14-11-11/39977517.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за грудень 2016 року, січень, лютий 2017 року в сумі 424 096,00 грн в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 360 115 грн, в тому числі у грудні 2016 року на суму податку на додану вартість 117958 грн, у січні 2017 року на суму податку на додану вартість 242 157 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду на суму 63 981 грн.

За результатам перевірки прийнятті податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2017 року №0002311411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 450 143,75 грн, із них за податковим зобов'язанням - 360 115 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 90028,75 грн; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з податку на додану вартість у деклараціях № 9022837635 від 17.02.2017 року на суму 21 953 грн, № 9043927244 від 17.03.2017 року у розмірі 42028 грн, всього на суму - 63 981 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів статей 187,198 ПК України, фактичних обставин справи, та зроблені висновки про протиправність оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

На підставі п.198.5 ст.198 ПК України Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Податковим органом ставиться під сумнів правомірність нарахування податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ Полісся-2016 за грудень 2016 року, січень,лютий 2017 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань за грудень 2016 року, січень, лютий 2017 року в сумі 424 096,00 грн в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 360 115 грн, в тому числі у грудні 2016 року на суму податку на додану вартість 117958 грн, у січні 2017 року на суму податку на додану вартість 242 157 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду на суму 63 981 грн.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ Полісся з яким був укладений договір поставки №08/12-16 СГ від 08.12.2016 року скрапленого газу.

Фактичний характер даної господарської операції підтверджується копіями наступних документів, а саме: видатковою накладною №РН -46 від 09.12.2016 року на суму 339577,00 грн; податковою накладною №64 від 08.12.2016 року на загальну суму 349 000,00 грн, видатковою накладною №РН-0000048 від 16.12.2016 року на суму 356300,00 грн, податковою накладною №67 від 15.12.2016 року на суму 358750,00 грн, видатковою накладною №РН -0000008 від 24.01.2017 року на суму 333317,00 грн, податковою накладною №11 від 24.01.2017 року на суму 327402 грн, видатковою накладною № РН -0000012 від 25.01.2017 року на суму 274730, видатковою накладною №РН-0000013 від 25.01.2017 року на суму 325373 грн, видатковою накладною № 13 від 25.01.2017 року на суму 325373 грн, видатковою накладною №РН-0000015 від 26.01.2017 року на суму 326035,00 грн, податковою накладною №15 від 25.01.2017 року на суму - 322725 грн, видатковою накладною № РН-0000014 від 25.01.2017 року на суму 334428,50 грн, податковою накладною №14 від 26.01.2017 року на суму 334428,50 грн, видатковою накладною № РН-0000020 на суму 252168,00 грн, податковою накладною №24 від 02.02.2017 року на суму 252168 грн; витяги з банківських рахунків, товарно-транспортні накладні №46 від 09.12.2016 року, №48 від 16.12.2016 року, №8 від 24.01.2017 року, №12 від 25.01.2017 року; №13 від 25.01.2017 року, №14 від 25.01.2017 року, №15 від 26.01.2017 року, №20 від 02.02.2017 року.

На підставі ч.1-6 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Колегія суддів, вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що надані до матеріалів справи копії документів підтверджують реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ Полісся -2016 за договором поставки №08/12-16 СГ від 08.12.2016 року скрапленого газу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу в своїй апеляційній скарзі на твердження, які містяться в акті перевірки, про непричетність директора та засновника ТОВ Полісся-2016 ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів звертає на увагу про те, що спірні господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Полісся-2016 не були предметом дослідження в даній кримінальній справі.

Податковим органом не надані докази транзитного руху коштів за результатами господарської операції між позивачем та ТОВ Полісся-2016 , тоді як навпаки за результатами господарською діяльністю з ТОВ Полісся -2016 отримані кошти склали в сумі - 2 541 928,50 грн.

Окрім цього, в своїй позовні заяві позивачем зауважено на те, що податковим органом невиконанні умови статті 79 ПК України стосовно прийняття рішення про призначення перевірки за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених Податковим кодексом України, що нівелює право податкового органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

На підставі п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно до ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що невиконання вимог пункту 79.1 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме: - компетенції у податкового органу та прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.01.2015 року по справі №21-425а14.

Матеріали справи свідчать про те, що наказ відповідача від 27.09.2017 року №5130 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача прийнятий з підстав, а саме - надання у запитуваному обсязі позивачем пояснень та їх документальних підтверджень, на письмовий запит протягом 15 робочих днів з дня його отримання за фактами, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних по взаємовідносинам з ТОВ Полісся-2016 ( т. 1 аркуш справи 15).

Тоді, як за змістом п.78.1 ст.78 ПК України підставою є, зокрема, отримання податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією поповича про те, що позивач був фактично позбавлений можливості бути обізнаним щодо підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів статті 229 КАС України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Відповідно до ст.п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/444/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді О.А. Спаскін А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 07.11.2018.